33. Конституційна організація державної влади в Україні.

Державна влада є різновидом соц влади. Виникає одночасно з державою та є ії невід’ємним атрибутом,має політ ха-р, спрямована на правління сусп-ва,здйсн шляхом впливу на сфери життєдіяльн сус-ва,має за мету забезпечення загальнолюдських інтересів,підтримку порядку та безпеки,реалізується за допомогою си-ми держ органів через відносини підпорядкування та вимагає обов’язкового виконання прийнятих нею рішеннь з можливістю застосування примусу.

Ознаки: універсальність – пошир на всю територію всіх суб’єктів всіх сфер життєдіяльн.

Монополія –на прийняття загальнообов.рішень та на застосування примусу

Структурованість – особливий апарат – си-ма органів,які співпорядковані між собою

Легальність – створюється та діє на підставі КУ та ЗУ

Легітимність-добровільне виконання та визнання обов’язковими рішеннь органів держ.влади населення.

Державна влада розкривається як конст-правовий інститут.

Державна влада - це спосіб керівництва (керування) суспільством для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса (авторитет чинності).

Державна влада:

-є владою публічної ( офіційно управляє справами всього суспільства в цілому) і політичної, тобто вона регулює відносини між більшими й малими соціальними групами й, будучи відносно відособлена від суспільства (соціально неоднорідного в особі класів, етносів, націй, національних меншостей і т.п.), керує їм в інтересах тої його частини, більш або меншої, котра опанувала цією владою (служить інструментом реалізації волі політичних чинностей, вартих у влади);

34.Особливості правового статусу біженців. Права та обов’язки біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Стаття 1 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Особами, які клопочуть про визнання біженцями можуть бути:Іноземні громадяни, які прибули або бажають приїхати на територію України;Особи без громадянства, які прибули, або бажають приїхати на територію України;Іноземні громадяни чи особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах.

Особи,які потребують тимчасового захисту-це іноземці або апатриди,які постійно проживають на територ країни,що має спільний кордон з Україною,які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслудок зовн агресії іноземної окупації,громад війни,зіткнень на етнічній основі,природних або техногенних катастроф,або інших подій,що порушують громадський порядок на терит усієї країни або ії частини.

Особа,яка потребує додаткового захисту-це особа,яка не є біженцем,але потребує захисту,оскільки змушена була прибути в Україну та залишатися в нії внаслідок загрози ії життю,безпеці чи свободі,через побоювання застосування до неї смертної кари чи виконання вироку про смертну кару не від свого або такого що принижує гідність поводження чи покарання.

Стаття 15. Права особи, яку визнано біженцем або особою,

яка потребує додаткового захисту

1. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права на:

пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;

працю;

провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;

охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

відпочинок;

освіту;

свободу світогляду і віросповідання;

направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

безоплатну правову допомогу в установленому порядку.

2. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

3. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

4. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

Стаття 16. Обов'язки особи, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту

1. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язана:

повідомляти протягом десяти робочих днів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі знятися з обліку і стати на облік центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців

та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.