
- •1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії
- •2. Фізико-географічна характеристика району робіт
- •3. Топографо-геодезична вивченість району
- •4. Характеристика полігонометрії згущення
- •Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії
- •6. Можливі схеми побудови полігонометрії та елементів ходу
- •7. Умови проектування полігонометричних ходів
- •8. Визначення центру ваги окремого полігонометричного ходу двома способами: графічним і аналітичним
- •9. Визначення форми ходу
- •10. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії
- •11. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії
- •12.Типи центрів для закріплення пунктів полігонометрії
- •13. Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками
- •14. Карточка закладки геодезичного пункту
- •Список використаної літератури
4. Характеристика полігонометрії згущення
Приведення густоти пунктів до необхідної, виконується за допомогою розвитку мереж згущення, методами полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розряду, побудова яких, виконується відповідно до вимог інструкції.
Полігонометрія 4 класу, 1 та 2 розряду прокладається у вигляді окремих ходів та мереж. Ходи повинні спиратися на два вихідні пункти вищого класу і дві сторони з вихідними дирекцій ними кутами, не мати крутих зламів, та за сприятливих умов бути прямими. Не допускається прокладання замкнених ходів, які спираються тільки на один вихідний пункт, а також прокладання висячих (розімкнених) ходів, що опираються на один пункт з одним вихідним напрямом.
Мережі полігонометрії повинні мати надлишкову кількість вихідних даних. З метою підвищення жорсткості ходу, проектування слід виконувати з найменшою кількістю зламів.
Закріплення пунктів ходу на місцевості необхідно виконувати за допомогою геодезичних центрів, зі щільністю, яка відповідає інструкції, з обов’язковим закріпленням зв’язкових пунктів.
Висоти полігонометричних пунктів визначають за допомогою нівелювання 4 класу, або технічним, в залежності від розряду. На території гірської місцевості зі значним перерізом рельєфу більше 2-5 метрів, допускається тригонометричне нівелювання.
Параметри |
4 клас |
1 розряд |
2 розряд |
Довжина ходу, км |
|
|
|
а) окремо |
14 |
7 |
4 |
б) між вихідною і вузловою точкою |
9 |
5 |
3 |
в) між вузловими точками |
7 |
4 |
2 |
Периметр полігону, км |
40 |
20 |
12 |
Довжина сторін ходу, км |
|
|
|
а) максимальна |
3 |
0.8 |
0.35 |
б) оптимальна |
0.5 |
0.3 |
0.2 |
в) мінімальна |
0.25 |
0.12 |
0.08 |
Відносна похибка вимірювання ліній, 1/Т |
1/25000 |
1/10000 |
1/5000 |
Максимальна кількість сторін в ході, n |
15 |
15 |
15 |
Середня квадратична похибка вимірювання |
3 |
5 |
10 |
Кутова нев’язка |
5√ n+1 |
10√ n+1 |
20√ n+1 |
Мінімальна відстань між паралельними ходами, км |
2.5 |
1.5 |
- |
Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії
Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії даного розряду (класу), що близькі до граничних, повинні бути не менше:
у полігонометрії 4 класу – 2.5 км;
у полігонометрії 1 розряду – 1.5 км.
При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв’язані ходами відповідного розряду.
Рис.1 Паралельно прокладені ходи