Етичні питання використання мобільних телефонів

Мобільні телефони нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватись певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв’язку, оскільки телефон завжди у його власника.

Отже, не можна:

- користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ввімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;

- класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав’ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі (останнє стосується керівних осіб);

- голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;

- гратися телефоном підчас занять, демонструвати його функціональні можливості;

- розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, бо це відволікає вашу увагу.

Загальне правило користування мобільним телефоном – не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.

РОЗДІЛ 3.ЛЕКСИЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.

План

1. Терміни і термінологія. Функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів.

2. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

3. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.

1. Терміни і термінологія.

Функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів.

Терміни (від лат. terminus — межа, кордон) — спеціальні слова або словосполучення, які точно і однозначно визначають чи пояснюють предмети, явища, дії з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки тощо.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є однозначними і позбавлені експресії. Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони (терміни) і повинні вживатися лише в зафіксованому значенні. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні вживаються у медицині, технологічні — в техніці і т. д. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема в діловодстві. Наприклад: "справа" — означає один документ і сукупність документів, інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися лише тими формами, які подаються в словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання. Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює розуміння змісту документа. Отже, терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистеїггва має свою термінологію. Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:

- математичну (множення, кут, дільник, квадрат);

- фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);

- електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція);

- радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);

- літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);

- лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, сполучник, синтаксис,

- лексикологія, пароніми, діалект, метатеза, гіпотаксис, парадигма);

- філософську (метафізика, базис, діалектика);

- фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);

- хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);

- біологічну (рецептор, клітина, тичинка);

- медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр);

- музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка);

- морську (катер, боцман, кубрик, капітан);

- залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальник тяги);

- спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий гамбіт) та ін.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.

Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство);

2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством.

Основні ознаки терміна

- Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.

- Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.

- Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.

- Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію

(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Термінологія виконує такі основні функції:

- позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців;

- за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).