
- •1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови.
- •1.2Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •1. 4. Формування навичок і прийомів мислення.
- •4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)/
- •4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •V. Складання професійних документів
- •5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
- •1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •2. Нормативні документи про державний статус української мови.
- •3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.
- •4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю. Типи мовлення.
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм.
- •2. Ознаки та аспекти культури мови
- •3.Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •4. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •2. Майстерність публічного виступу. Види підготовни до виступу.
- •Рекомендації щодо публічного мовлення
- •Дещо про техніку викладу
- •3. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.
- •Типи текстових структур
- •4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування
- •Тема 1. 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •1. Мова і думка
- •2. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Поняття гіпотези і її структура
- •Види гіпотез
- •4.Закони риторики
- •VI. Закон ефективної комунікації.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет завдання План
- •1. Поняття спілкування.
- •2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування.
- •1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Основні комунікативні бар`єри в спілкуванні
- •2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •3. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •8. Правила ведення ділової бесіди крім ділових якостей передбачають і стиль вашого одягу — дрес-код.
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,
- •2. Культура телефонного діалогу.
- •Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •2. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •3. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно донапряму підготовки)
- •1. Правила вживання термінів.
- •2. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
- •Тема 3.3. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху) План
- •1. Типи термінологічних словників.
- •2. Правила вживання, правопису слів іншомовного походження.
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •1. Багатозначні слова і контекст
- •2. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування.
- •Значення синонімів
- •3. Пароніми та омоніми у мові фаху.
- •4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми).
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
- •2. Систематизація правил орфографії. Правила роботи з орфографічними та орфоепічними словниками.
- •3. Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові.
- •4. Правопис складних іменників та прикметників.
- •5. Правопис прислівників
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •1. Особливості вживання іменників, прикметників, займенників та дієслів у документах
- •1.1.Іменник
- •Прикметник
- •1.2.Займенник
- •1.3.Числівник
- •1.4.Дієслово
- •1.5.Вибір прийменника у діловому стилі
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Структура речень і словосполучень.
- •2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
- •3. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •4. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні Координування підмета з присудком
- •Складні випадки керування
- •Узгодження числівників з іменниками
- •5. Види простих і складних речень
- •Прості речення
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •2. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів:
- •2.1. Основні реквізити.
- •2.2. Стандартні і нестандартні документи
- •2.3. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Оформлення автобіографії
- •Автобіографія
- •Оформлення характеристики
- •Оформлення заяви
- •31.03.11 (Підпис) Оформлення резюме
- •Резюме сергій пархоменко
- •Оформлення наказу
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •1. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
- •2. Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •3. Оформлення довідков-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Оголошення
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •4. Виробничі протоколи. Витяг з протоколів.
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Управлінська документація. Оформлення стандартних документів.
- •2. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова. Оформлення наказу
- •Рекомендую прочитати:
- •Оформлення розпорядження
- •Постанова
- •I. Констатаційна частина.
- •II. Розпорядча частина. Постановив (або постановляє): 1. 2. 3. Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису
- •3. Ознайомлення з організаційними документами Оформлення статуту
- •Оформлення положення
- •Оформлення інструкції
- •Висновки
- •Список використаної літератури
2. Культура телефонного діалогу.
У наш час телефон – не лише один з найефективніших засобів зв’язку, а й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються перемовини, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що виникають у процесі управлінської діяльності, надають консультації, звертаються із проханнями, запрошеннями, висловлюють подяку,
Телефонна розмова — це надзвичайно поширений вид усного вербального невізуального спілкування. Співрозмовники не бачать один одного і тому з усіх невербальних засобів спілкування тут у розпорядженні мовця є лише неканонічні фонетичні знаки, паузи і мовчання. З огляду на відсутність підтримки мовлення жестами, поглядами, мімікою тощо воно істотно відрізняється від контактного усного спілкування.
Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні
З метою домовленості про ділову зустріч досить часто застосовується телефонна розмова. На відміну від особистої зустрічі, тут не має значення зовнішній вигляд і жестикуляція, інтер'єр офісу. Імідж підприємства-партнера буде залежати від уміння вести телефонну розмову, вихованості і мовленнєвої культури співбесідника, який представляє це підприємство.
В українській мові слово дзвонити багатозначне, і тому на означення розмови телефоном краще вжити однозначне, семантично прозоре дієслово телефонувати.
Перед тим, як взяти в руки телефонну слухавку й зателефонувати, необхідно вибрати час і намітити всі важливі питання, бо якщо щось забути і повторно виходити на зв'язок — це буде не зовсім зручно.
До помилок, пов'язаних з непідготовленістю до розмови, можна віднести:
-неконкретні запитання та розпливчасті відповіді;
-дезінформація та приховування правди, «гра на публіку»;
-надлишок уваги до другорядного, що не на користь головному;
-перебивання партнера. Перебивають співрозмовника не лише, аби щось з'ясувати, уточнити, повернути до теми, а й навмисно, щоб він збився з основного питання і застряг у поясненні другорядних деталей, роздратувався, не встиг укластися у визначений регламентом час тощо;
-переливання із пустого в порожнє;
-не слід телефонувати додому після 22 години, а тим більше у службових справах. Цілком можливо, що у співрозмовника можуть бути якість невідкладні сімейні справи і на момент вашого дзвінка вони ще не вирішені.
1. Привітайте партнера та відрекомендуйтесь.
Привітавшись, зробіть невелику паузу, щоб ваш співрозмовник міг відповісти на вітання. Залежно від обставин назвіть своє ім'я, або ім'я і прізвище, або ім'я, прізвище і посаду, або тільки посаду чи тільки назву свого підприємства, установи тощо. У разі неотримання потрібної відповіді чи недостатньої чутності треба уточнити номер телефону, ім'я (прізвище) співрозмовника, назву підприємства.
Наприклад: Перепрошую, це Інститут безпеки підприємництва?
— Це Ви, Наталіє Олександрівно?
— Це ти, Андрію?
На запитання ініціатора розмови адресат має дати конкретну позитивну або негативну відповідь. Неетично допитуватись в ініціатора розмови, який номер йому потрібен, осуджувати чи навпаки повчати його.
2. Впізнайте співбесідника.
Якщо трубку взяла інша людина, то привітавшись та відрекомендувавшись попросіть знайти свого партнера.
Наприклад: Добрий день. (Відповідь привітання).
Будьте ласкаві, запросіть Ларису Володимирівну.
Не обговорюйте питання, що вас цікавлять, з неуповноваженими на це людьми. Краще сказати:
-Це дуже важко мені пояснити. Мені потрібна саме Лариса Володимирівна!
У разі невгамовності вашого співрозмовника можна додати:
-Це дуже важливо!
Прохання до секретаря з’єднати з керівником можна закінчити словом Дякую.
3. Дізнайтесь про ситуацію. Уясніть, чи має час на розмову ваш співбесідник. Якщо ви розмовляєте з домашнього телефону і в цей момент чуєте дзвінок у двері, які більш нікому відчинити, поясніть партнеру пообіцявши зателефонувати за декілька хвилин.
Якщо дзвінок лунає тоді, коли ви говорите по іншому телефону, зніміть трубку й повідомте, що розмовляєте іншим партнером. Запитайте в нового співрозмовника, чи може він зачекати закінчення першої розмови, чи буде краще зателефонувати пізніше. Якщо ж вам потрібно продовжити важливу розмову, краще сказати:
- Вибачте дзвонить інший телефон, але я не хотів би закінчити нашу бесіду.
-Будь-ласка, не хвилюйтесь, я попрохаю, щоб мені зателефонували іншим разом.
На прохання покликати до телефону потрібно давати конкретну відповідь.
Наприклад:
Добре, зараз покличу, чекайте, будь ласка, хвилинку!
— Він на засіданні оргкомітету — зателефонуйте через півгодини, будь-ласка.
— Його немає. Може, щось йому передати?
4. Вживайте компліменти.
- Радий вас чути.
— Мені дуже приємно спілкуватись з Вами знову.
— Чим я можу Вам прислужитися?
— Мені дуже подобається спілкування з Вами.
5. Знайдіть правильні слова.
Варто уникати виразів:
Я не знаю.
Ми не зможемо цього зробити.
Ви зобов'язані...
Зачекайте, я зараз повернусь.
Краще сказати:
— Дозвольте, я уточню це питання для Вас.
— Для Вас має сенс, ...
— На превеликий жаль, ми не спроможні повернути гроші, але ми завжди в змозі надати інший товар. - Чи можу я зателефонувати Вам пізніше ?...
6. Володійте вимовою, гучністю, інтонацією.
Не потрібно будувати синтаксично надто великі і складні речення. Час від часу (в паузах між фразами) доречно підтверджувати своє сприйняття і розуміння того, що говорить партнер, короткими репліками:
Так!
Добре!
Розмовляти бажано стисло, щоб не забирати телефонного часу. Якщо співрозмовник занадто балакучий, можна використати такі фрази:
Чи маєте Ви час для продовження розмови?
Вибачте, що перебиваю Вас, але мене викликає директор.
Перепрошую, коли мені краще потурбувати Вас ще...
Сподіваюсь, ми будемо мати нагоду спілкуватись довше.
Дуже важливо вміти закінчити логіку, промовивши безапеляційно:
- Чудово, що ми домовились
- Я відправлю Вам відповідні документи ...
І уважно слухайте: пам‘ятайте, що бесіда — це діалог!
7. Встановіть контакт і активно ведіть розмову.
Під час розмови записуйте основні моменти домовленості. Дайте партнеру можливість, особливо в перші хвилини розмови, висловитись. З'ясуйте його інтереси.