
- •1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови.
- •1.2Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •1. 4. Формування навичок і прийомів мислення.
- •4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)/
- •4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •V. Складання професійних документів
- •5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
- •1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •2. Нормативні документи про державний статус української мови.
- •3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.
- •4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю. Типи мовлення.
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм.
- •2. Ознаки та аспекти культури мови
- •3.Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •4. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •2. Майстерність публічного виступу. Види підготовни до виступу.
- •Рекомендації щодо публічного мовлення
- •Дещо про техніку викладу
- •3. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.
- •Типи текстових структур
- •4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування
- •Тема 1. 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •1. Мова і думка
- •2. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Поняття гіпотези і її структура
- •Види гіпотез
- •4.Закони риторики
- •VI. Закон ефективної комунікації.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет завдання План
- •1. Поняття спілкування.
- •2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування.
- •1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Основні комунікативні бар`єри в спілкуванні
- •2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •3. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •8. Правила ведення ділової бесіди крім ділових якостей передбачають і стиль вашого одягу — дрес-код.
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,
- •2. Культура телефонного діалогу.
- •Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •2. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •3. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно донапряму підготовки)
- •1. Правила вживання термінів.
- •2. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
- •Тема 3.3. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху) План
- •1. Типи термінологічних словників.
- •2. Правила вживання, правопису слів іншомовного походження.
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •1. Багатозначні слова і контекст
- •2. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування.
- •Значення синонімів
- •3. Пароніми та омоніми у мові фаху.
- •4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми).
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
- •2. Систематизація правил орфографії. Правила роботи з орфографічними та орфоепічними словниками.
- •3. Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові.
- •4. Правопис складних іменників та прикметників.
- •5. Правопис прислівників
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •1. Особливості вживання іменників, прикметників, займенників та дієслів у документах
- •1.1.Іменник
- •Прикметник
- •1.2.Займенник
- •1.3.Числівник
- •1.4.Дієслово
- •1.5.Вибір прийменника у діловому стилі
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Структура речень і словосполучень.
- •2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
- •3. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •4. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні Координування підмета з присудком
- •Складні випадки керування
- •Узгодження числівників з іменниками
- •5. Види простих і складних речень
- •Прості речення
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •2. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів:
- •2.1. Основні реквізити.
- •2.2. Стандартні і нестандартні документи
- •2.3. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Оформлення автобіографії
- •Автобіографія
- •Оформлення характеристики
- •Оформлення заяви
- •31.03.11 (Підпис) Оформлення резюме
- •Резюме сергій пархоменко
- •Оформлення наказу
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •1. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
- •2. Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •3. Оформлення довідков-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Оголошення
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •4. Виробничі протоколи. Витяг з протоколів.
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Управлінська документація. Оформлення стандартних документів.
- •2. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова. Оформлення наказу
- •Рекомендую прочитати:
- •Оформлення розпорядження
- •Постанова
- •I. Констатаційна частина.
- •II. Розпорядча частина. Постановив (або постановляє): 1. 2. 3. Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису
- •3. Ознайомлення з організаційними документами Оформлення статуту
- •Оформлення положення
- •Оформлення інструкції
- •Висновки
- •Список використаної літератури
2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошування, а також обставин публічний виступ поділяють на такі жанри: доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.
Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями.
Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію.
Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя, діяльності керівника, організації, підрозділу. Після обговорення, доповнень і коректи доповідь схвалюють зібранням і остаточно ухвалюють, програму на подальший час.
Публічний виступ – це усне монологічне висловлення з метою надання впливу на аудиторію. Кожне спеціаліст повинен оволодіти мистецтвом публічного виступу, тому що в поцесі роботи доведеться виголошувати перед співпрацівниками лекції, промови чи доповіді, робити повідомлення.
Метою публічних виступів є передавання інформації, знань, оцінок і вражень. Формами такого спілкування можуть бути:
--лекція викладача для студентів або відомого науковця (спеціаліста) для фахівців;
-- мітинг чи збори, масові зібрання, присвячені ювілейним датам, громадським, політичним подіям.
Мітингова промова зазвичай виголошується на животрепетну тему і стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал.
Агітаційні промови торкаються актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість. В агітаційних промовах, як правило, роз’яснюють чи з’ясовуюють певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхнє втілення вжиття.
Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених у них фактів.
Ювілейна промова присвячується певній даті окремої людини, групи осіб, діяльності організації, установи,закладу тощо.
У роботі для встановлення контактів з іншими людьми найчастіше використовують таку форму спілкування, як бесіда.
Бесідою називається форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Вона сприяє тому, щоб партнери активізували свої зусилля для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.
Бесіди виконують такі функції:
-- обмін інформацією;
-- формування перспективних заходів і процесів;
-- контроль і координація вже розпочатих дій;
-- взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;
-- підтримання ділових контактів на рівні виробничих підрозділів, регіонів, держав;
-- пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей;
-- стимулювання людської думки в новому напрямку;
-- розв’язання етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації тощо.
Нарада – це важлива форма ділового спілкування, ефективність якої досягається за умови, коли її учасники дотримуються етичних, моральних норм, знайомі з правилами спілкування і дотримуються їх; один із найефективніших способів обговорення важливих питагь і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя.
Виділяють такі типи нарад:
-- навчальна (конференція), мета якої – дати учасникам необхідні знання і підвищити їхню кваліфікацію;
-- інформаційна, необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми;
-- пояснювальна, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності прийнятих відповідних рішень і необхідних відповідних дій;
-- проблемна, яка проводиться для того, щоб виробити метод, знайти шлях вирішення існуючих проблем.
Щоб нарада пройшла результативно, необхідно:
-- чітко й однозначно визначити тему наради;
-- визначити, на який результат ви очікуєте;
-- детально розробити порядок денний, вибрати найбільш доцільну послідовність розгляду питань;
-- надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради;
-- перелати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним;
-- вибрати зал засідань, враховуючи мету наради;
-- чітко дотримуватися запланованого регламенту і вказати його на запрошеннях.
Успіх будь-якого колективного зібрання залежить від ступеня підготовки і від рівня розумового, психічного та морального розвитку керівника, оскільки наради, як правило, проводять керівники
Нарада будь-якого профілю включає основні підготовчі етапи:
1. Визначення тематики порядку денного.
2. Приблизний склад учасників.
3. Дата, година початку і місце проведення.
4. Підготовке доповіді.
5. Проект рішення.
6. Регламент, процедура проведення і технічні засоби.
Позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх.
Переговори – це не просто розв’язання проблем або прийняття рішень, а й знаходження різних умов, які сприяють досягненню мети кожного. Переговори можна номінувати як організаційну форму встановлення та юридичної фіксації виробничо-економічних зв’язків між зацікавленими в спільній діяльності економічно незалежними організаціями. Це формалізований процес, що ставить конкретну мету, визначає коло питань і завжди реалізується в конкретних умовах, за конкретних обставин.
Основні стратегії переговорів:
1 – зводиться до протистояння крайніх позицій партнерів;
2 – це золота середина між м’якістю та жорстокістю, тбто досягається поставлена мета і водночас не псуються стрсунки з людьми;
3 – передбачає розв’язання проблем, виходячи із їхнього змісту, не допускаються дебати з приводу позицій, яких кожна із сторін жорстко дотримується (ці переговори називаються принциповими, оскільки враховуються інтереси обох сторін і досягається такий результат, який ґрунтується на справедливих нормах незалежно від волі жодної зі сторін).
Процес планування переговорів поділяють на три етапи, які розглядають впрдовж півроку:
-- підготовка до переговорів;
-- безпосереднє ведення переговорів;
-- аналіз результатів і ведення переговорів.