9. Історія формування національної економіки України

Національна господарська система України пройшла в своєму розвитку ті самі стадії, що й інші економічні системи: виникнення, формоутворення (формування власних засад відтворення) та розвитку. На останній сходинці українська економіка перебуває й до цього часу. Проте названі стадії були різними за тривалістю і темпами переходу з одного стану системи в інший.

Стадія виникнення національної економіки України бере свій початок з часів Київської Русі (феодальний лад). Саме в цей період іде активне формування української нації з її характерними ознаками та способами економічного буття. Руські князі значну увагу приділяли формуванню єдиної національної господарської системи держави. Наприклад, за часів князювання Ольги було встановлено чіткі терміни і форми збирання данини, визначено основні види державних податків, території їх збирання та призначено спеціальні адміністрації для означених цілей.

За часів князя Святослава Київська Русь прославилася на всю Європу як могутня військова та економічна держава. У цей період іде активний розподіл і територіальне визначення кордонів держави, розширюються масштаби зовнішньої торгівлі.

Займалися русичі в основному землеробством, скотарством та величезним розмаїттям промислів і ремесел. Руські ремісничі вироби дорого цінилися у світі, торгові шляхи з Русі розходилися по всьому світу, тут проходив величезний торговельний шлях "із варяг у греки". До князювання Володимира Великого Русь не мала власної монети, використовувалися візантійські, німецькі, польські гроші. А з князюванням Володимира Київська держава починає чеканити власну монету - гривню, що визначає появу власної грошової системи.

За правління Ярослава Мудрого активізувалися зовнішні зв'язки з наймогутнішими країнами Європи, що було викликано політичними та економічними вигодами для Русі. Князь велику увагу приділяє освіті.

Після смерті Ярослава Мудрого розпочинається період занепаду національної господарської системи Русі, що було викликано міжусобними війнами його нащадків за політичну та економічну владу в державі. Міжусобна боротьба зробила Київську Русь вразливою і призвела до того, що українські землі майже до кінця XX ст. перебували в колоніальній залежності від інших держав.

На досить короткий період частина українських земель виборола право на політичну та економічну самостійність - період Запорізької Січі та гетьманства. Розпочався процес приєднання українських земель до Російської імперії та Польської держави, що призвело до національної, релігійної, економічної та соціальної залежності України від інших держав.

Проте російський та польський наступ на українську державність наштовхнувся на жорсткий опір у вигляді селянських повстань, діяльності масонських лож, створення декабристських угруповань, опору інтелігенції шляхом заснування кооперативного руху, "ходіння в народ", створення Просвіт і т. ін.

Повна втрата економічної та політичної незалежності України розпочалась у 1918 р. У цей період у Радянській Росії відбувається перехід до формування соціалізму швидкими темпами - політика воєнного комунізму. Його основними принципами та цілями були:

- повна націоналізація виробництва;

- зрівняння усього населення країни в доходах та загальне нівелювання народу;

- формування системи свідомого регулювання економічних процесів, щоб забезпечити стале економічне зростання;

- усунення ринку та конкуренції, повернення до бартерних відносин;

- тотальне одержавлення власності;

- перехід до продрозкладки в сільському господарстві;

- централізована координація ресурсів, що мало сприяти їхньому раціональнішому використанню й розподілу тощо.

Альтернативою воєнному комунізму стала нова економічна політика (НЕП). Тобто період НЕПу - це спроба переходу до формування відкритої економічної системи Радянської Росії та демократизації економічних відносин (спроба повернутися до зачатків ринкової економіки). Політика НЕПу в своєму первісному вигляді проіснувала приблизно шість років і спромоглася вивести країну на довоєнний рівень розвитку національної економіки.

Господарський комплекс СРСР являв собою складну, багаторівневу, ієрархічну і жорстко контрольовану закриту систему. Вона була побудована таким чином, щоб окремі її підсистеми (економіки співдружності радянських республік) не могли існувати самостійно без керівного центра. Тобто якщо в одній підсистемі видобували певний ресурс, то його обробляли й виготовляли з нього готовий продукт в інших підсистемах. Нерідко така політика щодо розміщення одиниць господарського комплексу держави була непродуманою та малоефективною, проте її дієвість полягала зовсім не в досягненні високих показників економічної ефективності, а в забезпеченні ідеології єдиної могутньої держави - СРСР та в утриманні таким чином під контролем її складових.

Ринкових відносин на мікро- та мезорівнях радянської економіки не було, натомість існували державні плани й директиви. Щоб спростити механізми управління й контролю за господарською системою СРСР, а також утримати важелі економічної влади в руках політичної еліти, було повністю скасовано приватну власність.

Під жорстким тотальним контролем, в умовах "повної відірваності" від зовнішнього світу, тоталітарної ідеології, жорсткого плану та диктату керівного центру Україна перебувала понад 70 років, не маючи жодних альтернатив всебічного та багатоваріантного розвитку. Були, звичайно, і періоди певних продуктивних змін у координації господарського життя СРСР (50-ті та 60-ті роки). Наприклад, період "хрущовської відлиги", за якого українським землям було надано деякі автономні права у виробленні власної національної політики (мова, освіта, культура, частково економічна політика тощо). Проте вони не були довгостроковими та всеосяжними, оскільки суспільні підсистеми українських земель все ж залишалися частиною єдиного радянського народногосподарського комплексу.

Реальні підвалини для формування національної економіки України були закладені в середині 80-х років XX ст. Цей період прийнято називати "горбачовською перебудовою". За управління команди М.Горбачова було проведено ряд економічних, проте їхня невідповідність базовим економічним взаємовідносинам у державі, не дали змоги довести розпочаті реформи до логічного завершення.

Різка дестабілізація економічних взаємозв'язків у середині країни (падіння курсу національної валюти, нерівномірність розподілу доходів серед населення, дефіцит на ринку товарів широкого вжитку, зниження якості радянських товарів та застаріла технологія виробництва, що не відповідала міжнародним стандартам, непродумана й нечітка зовнішня політика держави) та прагнення радянськими республіками самостійно проводити соціально-економічну політику фактично призвели до краху радянської імперії. З 1989 р. починається розпад СРСР та становлення нових національних господарств колишніх радянських республік.

В результаті того, що Україна фактично весь період свого існування була не окремою незалежною державою, а одиницею інших країн, стадія формоутворення відбулася з отриманням нею незалежності в 1991 р. Проте, не зважаючи на залежність українських земель від інших господарських систем, Україна вона набувала досвіду та відпрацьовувала можливі шляхи розвитку власної господарської системи.