5.Неолібералізм і його принципи.

Неолібералізм — один з основних напрямів сучасної економічної теорії та економічної політики, які ґрунтуються на визнанні необхідності поєднання державного регулювання економіки зі здійсненням принципів економічної свободи, максимально можливим використанням ринкових механізмів і вільної конкуренції в умовах зростаючої тенденції до монополізації господарського життя суспільства. Неолібералізм прийшов на зміну класичному лібералізму.

Неолібералізм, на відміну від лібералізму, не заперечує повністю державне регулювання економіки, розглядаючи вільний ринок і необмежену конкуренцію як основний засіб забезпечення прогресу й досягнення соціальної справедливості, можливих насамперед на основі економічного зростання, який вимірюється валовим внутрішнім продуктом. Неолібералізм сформувався в якості опозиції розвитку в середині XX століття ідей соціального-лібералізму, що передбачала соціальне співробітництво і захист, поєднання конкуренції з державним регулюванням і соціальними програмами.

Представники: Ойкен, Ренке та Ерхарт. Ерхарт відомий своєю працею яка мала назву «Благополуччя для всіх».

Основні принципи неолібералізму:

ринкова економіка самостійно здатна до повного саморегулювання

держава не втручається в економічну діяльність підприємств однак і не може стояти осторонь, тобто як і за лібералізму, вона здійснює регулювання економіки

ті ризики які виникають у підприємницькій діяльності – держава не бере на себе за них відповідальність

ризики, що пов’язані зі стихійними лихами – держава за них відповідає, бере на себе певні зобов’язання

монополізація є негативним явищем, тому не притаманна даному напрямку

На основі неолібералізму сформувалось неолібералістське вчення – держава загального благополуччя. До цього вчення мали відношення такі представники: Ерхарт, Коул, Кларк, Мюрдаль.

Отже, неолібералізм є демократичним в якійсь мірі напрямком(тобто вільним) має основні положення та принципи, на яких формується яких дотримується та має свою систему організацій.

Я вважаю, що неолібералізм є позитивною та провідною теорією в історії держави так як саме його вчення говорить про благополуччя, добробут, щасливе життя держави та кожного її громадянина.

6.Перехідна економіка

За своєю сутністю вона являє собою такий стан розвитку економіки, коли у цей конкретний історичний момент суспільство (країна) переходить від однієї цілісної системи до іншої. Головна мета такого розвитку — не просто формування ринку. Ринкова економіка виступає лише як засіб досягнення ефективнішої економічної системи. Досвід провідних країн світу стверджує, що такою системою, яка забезпечує високу ефективність господарювання, динамічний розвиток і високу якість життя, є соціально орієнтована ринкова економіка, тобто змішана. Остання, як відомо, характеризується активною участю держави в підтримці балансу між ринковою ефективністю і соціальною справедливістю та стабільністю. Тому завершення формування основ соціальної ринкової економіки — кінцева мета ринкової трансформації у постсоціалістичних країнах, у розвинутіших східноєвропейських державах — Угорщині, Польщі, Чехії — ці процеси завершаться найближчим часом. Але у пострадянських державах вони відбуваються набагато важче. Історичний досвід показує, що є 2 шляхи переходу до ринкової економіки:

Еволюційний шлях – поступового розвитку нових форм організації виробництва під безпосереднім керівництвом держави, інституціональна інфраструктура. Недоліки: відсутність глибоких одноразових, потужних перетворень, довготривалий перехід .

Шокова терапія – в досить короткий термін зробити кардинальні перетворення в суспільстві. Вона застовувалась в Чехії, Словакії, Польщі, в деяких країнах перехід був максимально складним.

Для України еволюційний шлях був не практичним. Соціалістична ідея була дуже дескридитована. Соціалізм в нашій державі характеризувався страшенним дефіцитом. Україна пішла по другому шляху. Ми мали менше можливостей для такого переходу: не було підприємницької діяльності. Наслідком цього стала глибока криза. Перехід до ринку іще здійснюється. Ми не маємо ринку землі, слабкий ринок цінних паперів, неринкове ЖКГ(житлове комунальне гос-во).