3.Японська модель

Особливе місце в успішній реалізації соціально орієнтованої ринкової економіки займає Японія. Японська модель є досить специфічною, але вона є і однією з найефективніших. Особливо це помітно, якщо сьогоднішні успіхи цієї країни розглянути в історичній ретро-спективі. Достатньо сказати, що після Другої світової війни промислове виробництво Японії становило усього 10 % від довоєнного рівня, а його частка у світовому виробництві була близько 1 %. Країна лежала в руїнах і зазнала величезної трагедії внаслідок атомних бомбардувань міст Хіросіма і Нагасакі. Але вже в 1959 р. за рівнем ВВП ця країна вийшла на довоєнний рівень. У наступні роки вона досягла нечуваних висот, що стало приводом назвати це "японським дивом".

Перша особливість японської моделі полягає в тому, що держава сприяє створенню надпотужних корпорацій, які формувались навколо банку, що ставав центром такого угруповання. 

Друга особливість пов'язана з тим, що держава зосередила свої зусилля (це особливо характерно для її сучасного стану) на структурній перебудові національної економіки. Продумана й добре забезпечена фінансами держави політика розвитку нових галузей, трудомісткого та наукомісткого виробництва дала свої результати. Ця політика супроводжувалась виведенням частини виробництв за кордон, масовою перекваліфікацією робочої сили, реорганізацією збиткових підприємств. Японська електроніка, роботи, машини й багато інших видів продукції, які потребують відносно небагато матеріальних ресурсів і надбагато наукових і високопрофесійних знань, стали яскравим підтвердженням успішно реалізованої політики структурної перебудови суспільного виробництва.

Третя особливість полягає в тому, що держава бере на себе важливу місію зі збирання й доведення до підприємців великого масиву інформації, необхідної для успішного ведення бізнесу. В умовах глобалізації економіки й швидкої зміни кон'юнктури на світових ринках це дає можливість підприємцям чітко орієнтуватись у ситуації. Зрозуміло, що сам бізнес, навіть організований у певні соціальні інститути, не здатний вирішувати ці стратегічні завдання.

Японська модель має ще одну перевагу в тому, що вона спирається на такі особливості, які скоріше є унікальними, ніж загальними. По-перше, робоча сила сформована так, що в процесі свого відтворення вона націлена на постійне самостійне вдосконалення. Японець все життя чомусь навчається, і на підвищення своєї кваліфікації, поновлення знань, розширення культурного кругозору він витрачає більшу частину свого дозвілля

По-друге, специфікою цієї країни стосовно її національної економіки є особливості норм поведінки японців

Це привело до формування такої риси пересічного громадянина цієї країни, як повага до старших за віком і посадою. У цьому ж напрямі формування відповідальної і поважної поведінки діяв і вплив самураїв, які завжди були важливою частиною японської еліти і привнесли в підприємницьке середовище такі самурайські чесноти, як відданість справі, порядність, відповідальність тощо.

По-третє, в Японії сформовано певний стереотип відносин власника підприємства чи фірми і найманого робітника. Він знайшов свій вираз у понятті "патерналізм", і в реальній дійсності виявляється в можливості будь-кого з найманих працівників прийти до хазяїна на чашку кави чи саке з своїми проблемами. Це також сприяло підвищенню соціального партнерства і поширенню різноманітних систем оплати праці, як, наприклад, системи людських відносин.

По-четверте, Японія стала країною, де затвердився японський варіант поєднання робочої сили і засобів виробництва.

Проте, як відзначають вітчизняні фахівці, ця система в умовах сьогоднішнього динамічного суспільного виробництва має певні недоліки:

o динамізм сучасного виробництва змушує швидко міняти професійну структуру зайнятих, і робітник, якого переводять на інше робоче місце, може стати менш ефективним у процесі реалізації своєї здатності до праці;

o для системи пожиттєвого найму притаманне просування по службі в чіткій відповідності до стажу роботи й віку. Це гальмує просування по службі більш здібних та молодих і веде до певних втрат від того, що з віком людина зменшує свою адекватну реакцію на нове.

o у корпораціях намагаються залучати до прийняття рішення і до поліпшення організації виробництва членів робочого колективу. Це дає змогу залучити нові ідеї або отримати, як модно сьогодні говорити, ефект синергії. Але ці рішення ухвалюються вищою керівною ланкою аж до керівника фірми, що значно уповільнює прийняття рішення.

Ці недоліки призводять до того, що система пожиттєвого найму сьогодні вже відходить на другий план. Нею охоплюється в сучасній Японії тільки приблизно 25 % працюючих за наймом.