- •1. Категорії дидактики.
- •4.Форми навчання.
- •5. Досвід педагогів-новаторів.
- •6. Сутність, структурні компоненти та умови формування світогляду учнів.
- •9. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо
- •10.Учнівський колектив, його прикмети і структура.
- •11. Загальне поняття про дидактику та рушійні сили навчання.
- •14. Педагогічні ідеї к.Д. Ушинського.
- •15. Методи формування свідомості учнів.
- •16. Закономірності та принципи виховання
- •18. Структура гармонійно розвиненої особистості.
- •20. Предмет і категорії педагогіки.
- •21. Специфіка, мета і завдання морального виховання учнів.
- •22. Методи навчання
- •23.Структура педагогічної науки
- •24. Загальні закономірності виховання.
- •25. Педагогічна теорія і. Песталоцці.
- •26. Методи формування колективу.
- •27. Я.А. Коменський «Велика дидактика».
- •28. Основи самовиховання.
- •29. Педагогічна система Макаренка.
- •30. Методи формування досвіду соціальної поведінки. Методи стимулювання діяльності учнів
- •31. Педагогічна діяльність Сухомлинського.
- •32. Педагогічна майстерність вчителя
- •33. Емпіричні методи педагогічних досліджень.
- •34.Трудове виховання та профорієнтація учнів
- •35. Зовнішні та внутрішні чинники формування особистості.
- •36.Мета і завдання естетичного виховання учнів
- •37. Педагогічні ідеї а.Дістервега.
- •38. Основні напрями підвищення якості освіти за кордоном.
- •39. Методика вивчення педагогічного досвіду.
- •40. В.О.Сухомлинський «Серце відддаю дітям», «Методика виховання колективу».
- •41. Методологічні основи педагогіки
- •43. Категорії дидактики
- •44.Структура педагогіки і її інтеграція з іншими науками
- •45. Сутність, завдання і методика трудового виховання.
- •46. Сутність і зміст соціалізації особистості
- •48. Педагогічні основи керування процесом самовиховання учнів
- •49.Сутність,завдання і методика фізичного виховання.
- •50.Сутність,завдання і методика екологічного виховання.
- •51. Методика екологічного виховання
- •52.Форми і засоби виховання.
- •53.Принципи навчання.
- •54.Методи навчання.
- •55.Форми і засоби навчання.
- •56. Загальні тенденції навчання закордоном. Основні напрямки розвитку освіти закордоном.
- •57. Методика естетичного виховання.
- •58. Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •59. Педагогічні ідеї Дж. Локка
- •60. Сутність, завдання та методика патріотичного виховання
35. Зовнішні та внутрішні чинники формування особистості.
Фактори становлення самосвідомості дитини
Таким чином, представлений теоретичний аналіз дав можливість визначити обумовлюючі фактори розвитку та функціонування «Я», а саме:
психічні явища, що складають пізнавальну, емоційно-вольову, потребово-мотиваційну сфери особистості дитини, які взаємодіють між собою та сприяють формуванню самосвідомості;
внутрішня діяльність особистості дитини, що визначаються в особливостях досягнення внутрішньої узгодженості Я-концепції в умовах фрустрації або її загрози;
соціальне середовище: взаємодія дитини з батьками, педагогами і однолітками, що позначається на формуванні у неї суб’єктивного значення цих стосунків.
36.Мета і завдання естетичного виховання учнів
Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси. Естетичне виховання покликане ознайомити людину із загальними закономірностями художнього освоєння дійсності, сутністю і формами відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, роллю мистецтва в розвитку суспільства.
«Краса, — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав видатний український педагог Василь Сухомлинський.
Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.
Завдання естетичного виховання:
1) формування естетичних понять, поглядів, переконань, здатностей розуміти прекрасне, правильно естетично оцінювати факти, явища, процеси;— виховання естетичних почуттів, уміння отримувати насолоду від сприймання прекрасного в навколишній дійсності та мистецтві;
2) формування потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві на основі розвитку власних творчих здібностей, опанування знань і практичних умінь у певному виді мистецтва.
Фактори |
Зміст фактору |
Складові самосвідомості |
1.Внутрішні фактории |
||
1.1.Функціонування психічних явищ |
||
Сприймання. Константність образів |
Сприяння формуванню стійкості усвідомлення дитиною себе у часі. Ототожнення себе із собою в минулому, майбутньому та теперішньому |
Усвідомлення себе |
Увага. Властивості уваги (зосередженість, стійкість, вибірковість) |
Забезпечення вибірковості та стійкості в усвідомленні дитиною себе |
Усвідомлення себе |
Пам’ять. Властивості пам’яті (запам’ятання, збереження, відтворення інформації). Довготривала пам’ять |
Забезпечення відчуття безперервності й наступності самосвідомості та створення умов для відчуття ототожнення особистості з собою, не враховуючи зміни зовнішніх умов і самої особистості |
Усвідомлення себе |
Мислення. Узагальнення, синтез, аналіз, судження |
Забезпечення процесу формування у дитини знань про себе. Формування стійких концептів про себе.. Основа рефлексії.. Підтримка стійкості Я-концепції та внутрішньої узгодженості її підструктур..Керуванняпотребово-мотиваційними станами через опосередковане пізнання власних станів і процесом та засобом самого керування. Організація поведінки. Визначення глибини процесу самоусвідомлення, самооцінки та самокерування |
Самопізнання. Я-концепція. Самооцінка. Саморегуляція |
Мовлення |
Забезпечення оформлення знань про себе та ставлень до себе в словах, що наділені відповідним змістом |
Самопізнання |
Уява |
Формування у дитини можливого майбутнього та ідеального Я-образу |
Я-образи |
Емоції та переживання |
Формування самооцінки та емоційно-оцінного ставлення. Забезпечення формування суб’єктивного ставлення дитини до себе. Забезпечення усвідомлення дитиною ставлення до себе за критеріями позитивного чи негативного ставлення до себе. Визначення організації поведінки, глибини процесу самоусвідомлення та самооцінки |
Ставлення до себе. Самооцінка. Саморегуляція |
Воля |
Регулювання дитиною своєї поведінки |
Саморегуляція |
Потреби та мотиви |
Стимул до пізнання себе. Стимул до саморозвитку |
Самопізнання |
Спрямованість особистості |
Визначення: образів власного тіла, відчуттів, переживань і спонукань, що значимі для дитини; міри стійкості та постійності власної особистості; значимої діяльності дитини, на основі оцінки якої робиться висновок стосовно свого «Я»; напряму усвідомлення власного «Я» (тобто, на які властивості дитина звертає увагу та усвідомлює їх з найбільшою ясністю та чіткістю); моральних норм і критеріїв, якими керується дитина, оцінюючи свою особистість |
Самопізнання Ставлення до себе Саморегуляція |
1.2.Внутрішня діяльність особистості дитини |
||
Захисні механізми самооцінки |
Створення внутрішньої та зовнішньої позитивної оцінки, що здатна нівелювати неприємні для дитини оцінні реакції |
Забезпечення високої самооцінки |
Захисні механізми ставлення до себе |
Захист особистості дитини від усвідомлення антипатії до себе через пожертви своєї самоповаги або істинності свого Я-образу |
Підтримка стабільного власного ставлення до себе |
Захисні механізми Я-образу |
Керування захистом на рівні свідомості (ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, раціоналізація, зворотна реакція та їх комплекси) |
Забезпечення стійкості Я-образу |
Захисні механізми Я-концепції |
Керування захистом на рівні підсвідомості (ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, раціоналізація, зворотна реакція та їх комплекси) |
Забезпечення цілісності Я-концепції |
2. Зовнішні фактори: соціальні впливи на особистість дитини |
||
Міра впливу інших людей на Я-концепцію дитини |
Стиль виховання; ставлення до дитини інших людей чи групи, яке часто повторюється; залежність від авторитету іншого та сформованості ціннісних установок особистості |
Особливості усвідомлення себе та ставлення до себе |
Вплив лінгвістичного змісту мовлення навколишніх |
Реконструкція досвіду на основі лінгвістичних категорій, використовуваних у групі, до якої належить дитина |
Формування лінгвістичного змісту Я-концепції |
Кількість груп, в яких дитина бере участь |
Розширення системи поглядів дитини стосовно себе відповідно до збільшення кількості груп, в яких дитина бере участь |
Формування системи поглядів стосовно свого «Я» |
Суб’єктивна інтерпретація дитиною думки інших людей про неї |
Формування ставлення дитини до себе, що базується на відображенні думки про неї інших людей |
Формування ставлення дитини до себе |
Суб’єктивне значення ставлення інших людей до дитини |
Формування «Я», що визначається усвідомленням дитиною особливостей соціальної ситуації (сприятливої чи несприятливої), в якій вона перебуває |
Формування Я-концепції |
Узгодженість вимог до дитини соціуму |
Узгодженість вимог до дитини у межах соціальної групи; узгодженість стилів виховання та вимог батьків |
Формування цілісності та узгодженості складових Я-концепції |