Методичні підходи до оцінювання інноваційної політики
Алгоритм оцінювання ефективності інноваційної політики передбачає ряд послідовних дій.
1. Цілі і завдання інноваційної політики.
Цілі і завдання інноваційної політики повинні бути закріплені у нормативно-законодавчих, концептуальних і програмних документах (законах, підзаконних актах, щорічних Посланнях Президента Верховній Раді України, концепціях, національних і регіональних стратегіях, програмах і планах).
Механізмами інноваційної політики мають бути економічні регулятори і фінансові інструменти державної підтримки.
Інформація для аналізу та оцінювання документів, що регламентують цілі і завдання інноваційної політики, збирають й оформлюють у таблицю (форма наведена у табл. 1).
Коефіцієнт відповідності задекларованих цілей інноваційної політики результату визначається за формулою:
де Кр - кількість цілей, спрямованих на результат; Кд - загальна кількість задекларованих цілей.
Таблиця 1
Перелік законодавчих актів, концептуальних і програмних документів (державного та регіонального значення), що визначають та закріплюють цілі і завдання регіональної інноваційної політики |
Характеристика цілей і завдань |
Характеристика напрямів |
Характеристика заходів |
Механізми та інструменти |
Програми |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Загальна кількість балів: |
|||||
Оцінювання нормативно законодавчого забезпечення регіональної інноваційної політики, бали*
Примітка: *Критерії оцінювання: 0 - відсутність складової; 1, 2, 3, 4 - ступінь вираження; 5 - системне представлення.
2. Оцінювання цілей і завдань інноваційної політики.
Основні показники для оцінювання цілей і завдань інноваційної політики за підсистемами «НДЦКР», «інновації», «інтелектуальна власність», «освіта», «ЖТ» наводяться у формі матриць за інформаційною базою статистичного збірника «Наука та інноваційна діяльність в Україні», в якому вміщено обсяг широкої (проте не достатньої) інформації за напрямами: наука (НДДКР), інновації, інтелектуальна власність.
Параметри визначення рівня інноваційного розвитку наведено в табл. 2, а відповідні показники - в табл. 3.
Таблиця 2
Параметри оцінювання рівня інноваційного розвитку
Напрям |
Показник |
Методика розрахунку |
Інновації |
Інноваційна активність підприємств |
Визначається як частка підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність, у загальній кількості підприємств, % |
Динаміка змін інноваційної активності підприємств |
Розраховується як відношення інноваційної активності підприємств у звітному році до інноваційної активності підприємств у базовому році, % |
|
Рівень високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту |
Розраховується як частка високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту, % |
|
Придбання нових технологій (технічних досягнень) в Україні та за її межами |
Визначається як частка нових технологій (технічних досягнень), придбаних в Україні та за її межами, у загальній кількості технологій, % |
|
Кількість впроваджених інноваційних видів продукції |
Розраховується як сума впроваджених інноваційних видів продукції всіма підприємствами згідно з їх звітами |
|
Рівень інноваційності продукції |
Розраховується як частка обсягів продажів інноваційної продукції в загальному обсязі виробництва продукції згідно з КВЕД, % |
|
Динаміка змін інноваційності продукції |
Розраховується як відношення інноваційності продукції у звітному році до інноваційності продукції у базовому році, % |
|
Кількість впроваджених нових технологічних процесів у промисловості |
Розраховується як сума впроваджених у промисловості нових технологічних процесів підприємствами (згідно з їх звітами), відповідно до Інструкції щодо заповнення державного статистичного спостереження № 1 - інновація «Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства» (наказ Держкомстату України від 28.11.2005 № 382) |
|
Обсяг фінансування інноваційної діяльності |
Розраховується як сума витрат на інноваційну діяльність згідно зі звітами організацій, що здійснюють інноваційну діяльність |
|
Наука |
Видатки на дослідження та розвиток у ВВП |
Визначається як частка видатків у ВВП, які спрямовані на дослідження та розвиток, у загальній кількості видатків, % |
Кількість дослідників на 1000 робітників |
Розраховується як сума чисельності працівників, які виконують наукові дослідження й розробки, у відношенні на 1000 працівників |
|
Наукоємність продукції |
Визначається як величина відсотка витрат на НДДКР до загального обсягу реалізованої продукції |
|
Індекс наукового кадрового потенціалу |
Розраховується як відношення середньооблікової чисельності працівників, які виконують наукові дослідження й розробки, до середньооблікової кількості штатних працівників |
|
Наукова активність організацій |
Визначається як частка підприємств, що виконують наукові та науково-технічні роботи, у загальній кількості підприємств, % |
|
Виконання наукових та науково-технічних робіт |
Розраховується як сума виконаних робіт (згідно зі звітами наукових організацій) відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-наука «Звіт про виконання наукових та науково- технічних робіт» (наказ Держкомстату України від 19.07.2006 № 336) |
|
Обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт |
Розраховується як сума витрат на виконання наукових та науково- технічних робіт (згідно зі звітами наукових організацій) відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 3-наука «Звіт про виконання наукових та науково- технічних робіт» (наказ Держкомстату України від 19.07.2006 № 336) |
|
Освіта |
Динаміка змін кількості загальноосвітніх навчальних закладів |
Розраховується як відношення кількості загальноосвітніх навчальних закладів у звітному році до їх кількості у базовому році, % |
Динаміка змін чисельності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах |
Розраховується як відношення чисельності учнів у загальноосвітніх навчальних закладах у звітному році до їх чисельності у базовому році, % |
|
Робоча сила з вищою освітою |
Визначається як частка працездатного населення, яке має вищу освіту, у загальній кількості населення, % |
|
Динаміка змін кількості вищих навчальних закладів |
Розраховується як відношення вищих навчальних закладів у звітному році до вищих навчальних закладів у базовому році, % |
|
Динаміка змін чисельності студентів вищих навчальних закладів |
Розраховується як відношення чисельності студентів вищих навчальних закладі у звітному році до їх чисельності у базовому році, % |
|
Населення віком від 25 до 64 років, що продовжує навчатись та брати участь у тренінгах |
Визначається як частка населення віком від 25 до 64 років, що продовжує навчатись та брати участь у тренінгах, у загальній кількості населення, % |
|
ІКТ |
Кількість користувачів мережі Інтернет на 100 осіб |
Розраховується як сума чисельності користувачів мережі Інтернет у відношенні на 100 осіб |
Доходи від послуг зв'язку в загальному обсязі |
Розраховується як питома частка доходів, отриманих від послуг зв'язку, у загальному обсязі доходів, % |
|
Капітальні інвестиції у галузь інформатизації |
Визначається як частка капітальних інвестицій у галузь інформатизації у загальній кількості інвестицій, % |
|
Наявність парку обчислювальної техніки |
Визначається як кількість електронно-обчислювальної техніки підприємства відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 2-інф. «Звіт про наявність обчислювальної техніки» (річна) |
Таблиця 3
Показники для оцінювання інноваційного розвитку
Напрям оцінювання |
Показники |
Наука (НДДКР) |
|
Інновації |
|
Освіта |
|
Для оцінювання інноваційного розвитку за зазначеними напрямами розраховується інтегральний показник.
У межах кожної із визначених груп показників у кожному стовпці матриці вихідних даних визначається максимальне значення (шах хі), на яке діляться всі елементи стовпця (.ху), у результаті одержуємо матрицю стандартизованих коефіцієнтів (аij):
аij=
Усі елементи матриці стандартизованих коефіцієнтів належать до квадрата (аij2).
Якщо постає завдання врахувати різну вагомість показників, тоді одержані квадрати множаться на величину відповідних вагових коефіцієнтів (ki), які встановлюються експертним шляхом.
Після цього результати додаються по рядках і з одержаної суми визначається квадратний корінь:
У випадку, коли експертне оцінювання не проводиться, приймаємо вагові коефіцієнти рівнозначними.
Результати рейтингового оцінювання інноваційного розвитку на певну дату заносяться до відповідної таблиці.
3. Порівняльне оцінювання науково-технологічного потенціалу регіонів з аналогічними показниками країн ЄС та інших країн світу.
Найбільш популярним вважається розроблений у 2000 р. у країнах ЄС проект системи індикаторів науково-технологічного розвитку, який складався з 16 показників, що дозволяли, на думку експертів, об'єктивно оцінити рівень науково- технологічного розвитку країн - учасниць співтовариства. Однак у 2001 р. за стандарт було прийнято 18 показників, що становлять чотири групи. У 2007 р. цю систему було модернізовано та доповнено сімома показниками, що сумарно становило 25 індикаторів науково-технологічного розвитку.12 Методологія визначення індикаторів Європейського інноваційного табло (ЕІ5) 2009 р. ідентична методології 2008 р. Перша передбачає аналіз показників та тенденцій інноваційної діяльності ЄС-27, а також таких країн, як Хорватія, Сербія, Туреччина, Ісландія, Норвегія і Швейцарія, де за стандарт прийнято 29 індикаторів, які згруповані в три основні блоки (табл. 4).
Таблиця 4
Система індикаторів Європейського інноваційного табло - 2009
№ пор. |
Групи показників |
1. ВХІДНІ ПОКАЗНИКИ |
|
|
1.1. Людські ресурси |
1.1.1 |
Кількість науковців, інженерів та випускників соціальних і гуманітарних наук на 1000 осіб населення віком 20-29 років (перший ступінь вищої освіти) |
1.1.2 |
Кількість докторів науки і техніки, а також соціальних і гуманітарних наук на 1 тис. осіб населення віком 25-34 (другий ступінь вищої освіти) |
1.1.3 |
Кількість осіб із вищою освітою на 100 осіб віком 25-64 роки |
1.1.4 |
Кількість осіб, що навчаються, на 100 осіб віком 25-64 роки |
1.1.5 |
Рівень розвитку середньої освіти |
2. ПОКАЗНИКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ |
|
|
2.1. Інвестиційна діяльність підприємницького сектора |
2.1.1 |
Приватні витрати на НДДКР, % до ВВП |
2.1.2 |
Частка витрат на інформаційно-комунікативні технології, % до ВВП |
2.1.3 |
Частка витрат на інновації, % до загальних витрат |
|
2.2. Зв'язок та підприємництво |
2.2.1 |
Інноваційна діяльність МСП, % до МСП |
2.2.2 |
Співпраця інноваційних підприємств з іншими підприємствами, % до МСП |
2.2.3 |
Реконструкція діяльності фірми, % до МСП |
2.2.4 |
Приватно-державні спільні публікації на 1млн населення |
|
2.3. Продуктивність |
2.3.1 |
Кількість патентів Європейського патентного відомства на 1 млн населення |
2.3.2 |
Кількість товарних знаків на 1 млн населення |
2.3.3 |
Кількість винаходів на 1 млн населення |
2.3.4 |
Рух потоків платіжного балансу, % до ВВП |
3. ВИХІДНІ ПОКАЗНИКИ |
|
|
3.1. Новатори |
3.1.1 |
Впровадження продукту або процесу інновації МСП, % до МСП |
3.1.2 |
Впровадження маркетингових або організаційних інновацій МСП, % до МСП |
3.1.3 |
Ефективність використання ресурсів новаторів, розрахована як середнє значення: частка новаторів, де значно скоротили витрати на робочу силу, % фірм частка новаторів, де значно скоротили використання матеріалів та енергії, % фірм |
|
3.2. Економічні наслідки |
3.2.1 |
Зайнятість у середньо- і високотехнологічному виробництві, % від робочої сили |
3.2.2 |
Зайнятість у наукоємному секторі, % від робочої сили |
3.2.3 |
Експорт середньо- та високотехнологічної продукції обробної промисловості, % від загального експорту Середні та високі технології експорту продукції обробної промисловості |
3.2.4 |
Експорт наукоємних послуг, % від загального експорту послуг |
3.2.5 |
Новинки на ринок продажів, % від обороту |
3.2.6 |
Новинки до продажу фірм, % від обороту |
|
|
Індикатори науково-технологічного потенціалу України порівнюємо, використовуючи відповідні статистичні дані індикаторів інноваційного розвитку за відповідний період, що використовуються в ЄС для оцінювання науково-технологічного потенціалу країн і регіонів. Проте слід зазначити, що через неузгодженість у методології здійснення статистичних спостережень в Україні та ЄС, деякі індикатори, що характерні для європейської інноваційної діяльності, неможливо визначити та проаналізувати.
4. Основні напрями інноваційної політики.
Основними загальними напрямами інноваційної політики повинні стати:
створення сприятливого економічного та правового середовища;
ефективне використання засобів інноваційних фондів для вирішення завдань і відновлення основних виробничих фондів комунальних підприємств на новій технологічній основі;
посилення використання адміністративного ресурсу для вирішення задань інноваційного розвитку;
сприяння розвитку інноваційної інфраструктури, зокрема за рахунок фондів підприємски підприємництва.
Оцінювання ефективності напрямів реалізації інноваційної політики повинно здійснюватися за інформацією, наведеною у табл.5.
Таблиця 5
Оцінювання ефективності напрямів реалізації інноваційної політики (приклад)
№ пор. |
Напрям |
Характеристика |
План |
Критерії оцінювання |
Результат виконання на певну дату |
|||
Кількісні показники |
Досягти, рік |
Цільове значення на ... рік |
Порівняння / ОЕСР |
|||||
1 |
Створення умов для розвитку й ефективного використання науково- технічного потенціалу |
Стимулювання інтеграції науки й освіти; сприяння міжнародному науково-тех- нічному співробітництву; удосконалення законодавства і нормативної бази досліджень та розробок |
Питома частка дослідників у чисельності персоналу, зайнятого дослідженнями і розробками; питома частка асигнувань на фінансування наукових дослідження й експериментальні розробки у витратах бюджету на науку, розробки, % |
|
|
|
|
|
2 |
Створення інноваційної інфраструктури |
Формування інституційної та інфраструктурної бази інноваційної діяльності у вигляді чотирьох конкурентних ринків: ринку інтелектуальних активів; |
Кількість результатів науково-технічної діяльності, створених із залученням державних коштів і залучених у господарський оборот (% від загальної кількості результатів, створених із залученням державних коштів); |
|
|
|
|
|
5. Оцінювання комплексу заходів інноваційної політики.
Заходи інноваційної політики: розвиток прогнозування (форсайту) та партнерства державного і приватного секторів; державна підтримка інноваційних виробництв і стимулювання експорту; розвиток фондового ринку; лізинг наукового устаткування.
Основними інноваційними індикаторами є: внутрішні витрати на інноваційну діяльність у відсотках до ВВП, частка інноваційних товарів у внутрішньому виробництві й експорті, сальдо патентно-ліцензійної торгівлі.
Оцінювання
заходів реалізації інноваційної
політики
Таблиця
6
№ пор. |
Заходи |
Характеристика |
План |
Критерії оцінювання |
Результат виконання на певну дату |
||
Кількісні показники |
Досягти, рік |
Цільове значення на... рік |
Порівняння/ ОЕСР |
||||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
Визначення ефективності заходів політики передбачає аналіз їхнього охоплення, актуальності й спрямованості.
Під оцінюванням охоплення комплексу заходів політики розуміють визначення кількості сфер і стадій інноваційного процесу, на які спрямовані ці заходи. Щоб визначити актуальність певних заходів потрібно чітко уявляти сильні й слабкі аспекти інноваційної системи країни. Для оцінювання спрямованості конкретного комплексу заходів слід ураховувати такі аспекти:
спрямованість інструментів інноваційної політики (наприклад, на освоєння знань і технології, на НДДКР, поширення знань і технології, розвиток попиту на знання й технології);
взаємозв'язок між спрямованістю досліджень і інновацій;
типи використовуваних інструментів (системні, індивідуальні, змішані тощо);
значення установ, що фінансують;
• ступінь орієнтованості інноваційної політики на використання активних (кластери, програми НДДКР та ін.) або пасивних інструментів (податки, субсидії тощо).
Основні відмінності між комплексами заходів полягають в ефективності процесу вироблення політики. Цей процес включає оцінювання джерел інформації, якості стратегічного аналізу та вибору пріоритетів, вироблення заходів політики й розвиток культури здійснення оцінювання. Добре розвинена культура оцінювання сприяє нагромадженню знань із питань інноваційної політики та стимулює колективне навчання в інноваційному співтоваристві.
6. Оцінювання інноваційних програм.
Для комплексного оцінювання ефективності реалізації інноваційних програм не тільки з точки зору досягнення кінцевих результатів, але й управління процесом розробки і ходом реалізації програм, стратегічного планування, своєчасного прийняття рішень доцільно використовувати розроблений у США метод оцінювання та рейтингування програм (РАRТ).
Метод РАRТ грунтується на відповідях експертів на ряд запитань за 4 групами (критеріями):
Цілі і структура програми.
Стратегічне планування.
Управління програмою.
Результати виконання програми.
Кількість критеріїв (підкритеріїв) може змінюватись, а тому запропонований метод є досить гнучким і може легко пристосовуватися до нових вимог. Відповіді експертів повинні бути чітко обґрунтованими і підтверджуватися відповідними документами і коментарями інших експертів.
Для оцінювання ефективності конкретної інноваційної програми (проекту) можуть використовуватися показники наведені у табл. 7.
Таблиця 7
Оцінювання виконання інноваційних програм (проектів)
№ пор |
Показник |
Формула |
Характеристика |
Критерій |
1 |
Додана вартість |
ДС=ЗПвпп+Аос+ВП+Вне„+Зін, де ЗПвпп- заробітна плата ВПП, включає ЕСН; ВП - валовий прибуток; Аос - амортизація основних фондів та нематеріальних активів; Внеп- непрямі видатки; 3ін- інші витрати |
Критерій наукоємності виробництва продукції, проекту |
|
2 |
Коефіцієнт співвідношення інвестицій |
Кі=Оni/Оді де Оп- обсяг приватних інвестицій у проект, що бере участь у програмі державної підтримки; Оді - обсяг державних інвестицій у рамках програми підтримки, зростаючим підсумком від моменту надання підтримки |
Обсяг залучених коштів приватних інвесторів на 1 грн державних коштів |
|
3 |
Коефіцієнт комерціалізації |
Кком=Пдр /П0 (t-2) де ПДр - кількість продуктів у програмі підтримки інновацій у t-2 році; |
Відношення кількості проектів, які вийшли на ринок (або знаходяться на стадії випуску продукції), до загальної кількості проектів у програмі підтримки інновацій Ранг цього показника може Зростати у разі необхідності прискорення виходу інвестицій на ринок |
|
4 |
Коефіцієнт реалізації нових продуктів галузі |
де ДНРі - частка від реалізації нового продукту, вік якого менше 24 місяців, припускаючи, що підприємство має і таких продуктів; Д - загальні доходи від продажу за аналогічний період |
Частка доходів від реалізації нових продуктів, створених за допомогою програми підтримки, у загальних доходах галузі, якій надається підтримка |
|
5 |
Коефіцієнт реалізації нових продуктів програми |
де Kij - частка реалізації нового i-го продукту j-ї галузі в загальних прибутках від реалізації нових продуктів за програмою; і=1,...,л, де п - кількість продуктів; j=1,...,m, де m- кількість підприємств, що беруть участь у програмі; Днпj ~ прибутки від продажу нових продуктів по j-му підприємству; Днп - загальні прибутки від реалізації нових продуктів на підприємствах, які беруть участь у програмі |
Співвідношення доходів від реалізації нових продуктів, що одержали державну підтримку, до загальних доходів від реалізації нових продуктів галузі |
|
6 |
Обсяг податкових платежів |
|
Зміна величини податкових платежів до бюджетів різних рівнів після здійснення державної підтримки |
|
7 |
Кількість створених робочих місць |
|
Кількість знову створених робочих місць за період реалізації підтриманого інноваційного проекту |
|
8 |
Коефіцієнт ефективності НДДКР |
КНДДКР
= де 3НДДКР - затрати на НДДКР, зростаючим підсумком |
Ефективність державної підтримки стосовно підвищення реалізації розробок |
|
х100%
7. Оцінювання реагування на виклики інноваційній політиці
Своєчасність і якість дій реагування на них визначають ефективність інноваційної політики.
Таблиця 8