- •Методичні підходи до оцінювання інноваційної політики
- •Ефективність заходів щодо викликів інноваційній політиці (приклад)
- •Ефекти від впровадження системи управління інноваційною діяльністю
- •Оцінювання ефективності інноваційної політики на основі бечмаркінгу
- •Шляхи підвищення ефективності та результативності інноваційної політики
- •Практика розподілу відповідальності за вироблення й реалізацію інноваційної політики
Ефективність заходів щодо викликів інноваційній політиці (приклад)
Виклики |
Заходи |
Оцінка ефективності |
Збільшення фінансування досліджень та розробок із регіонального та державного бюджетів до....% |
3 |
2 |
Підвищення участі приватного сектора в інноваційному процесі |
2 |
2 |
Участь у торгах державних закупівель інноваційної продукції |
4 |
4 |
Примітка.
Відповідні заходи оцінюються за п'ятибаловою системою:
- спеціальні заходи не здійснювалися (можливе обговорення, але немає свідчень реальних змін у політиці);
- зміни для вирішення проблем розробляються (обговорення політики або розроблення заходів розпочато, тобто заявлено в Лісабонському плані національних реформ тощо);
- спеціальні заходи вже діють деякий час, але їх недостатньо для вирішення проблеми повною мірою;
- заходи, що вже діють, і один або декілька нових заходів, прийнятих протягом останніх 18 місяців;
- повний комплекс заходів, що повністю відповідає вирішенню проблеми.
Оцінювання ефективності відповідних заходів за п'ятибальною системою:
- показники мають тенденцію до погіршення після застосування заходів;
- не спостерігалося помітних змін після застосування заходів;
- оцінювання проводити зарано (заходи були вжиті протягом останніх 24 місяців);
- показники мають тенденцію до поліпшення після застосування заходів;
5- явне поліпшення становища в регіоні після застосування заходів.
8. Оцінювання успішних практик.
За відповідний період інноваційного розвитку суб'єкти господарювання мають досягти задовільних результатів, їх називають «кращі практики», чи «історії успіху». Зазначені суб'єкти свій успіх пояснюють позитивною реалізацією інноваційної політики. Проаналізувати таку політику можна за допомогою табл. 9.
Таблиця 9
Характеристика
«історій успіху»
(приклад)
Рік початку ініціативи |
Заходи |
Виправданість вибору |
Оцінка |
2007 |
Створення регіонального інноваційного комплексу |
Зміцнення зв'язків науки й освіти через інноваційну інфраструктуру з регіональною промисловістю |
|
2006 |
Створення наукового регіонального парку |
Перша програма з підтримки малих інноваційних підприємств на початковій стадії розвитку |
|
2010 |
Програма підготовки та перепідготовки інженерних кадрів |
Здобуття студентами магістрату навичок використання сучасного устаткування у галузях, в .яких зацікавлена місцева промисловість |
|
|
|
|
|
9. Оцінювання відповідності заходів інноваційної політики вимогам Європейської ради.
На сучасному етапі пропоновані і вже реалізовані заходи інноваційної політики порівнюються з директивами, узгодженими європейськими країнами і підписаними відповідними керівниками. Це порівняння повинно продемонструвати, наскільки країни просунулися в реалізації ухвалених рішень. Воно потрібне для більш глибокого розуміння національних проблем інноваційної політики в європейському контексті.
10. Загальне оцінювання політики та системи управління інноваційною діяльністю.
Раціональність побудови системи управління визначається за коефіцієнтом, що характеризує співвідношення фактичної суми функцій, закріплених за органами влади, до їх загальної кількості:
де Кф- кількість функцій, закріплених за і-м органом влади.
Коефіцієнт раціональності побудови системи управління має дорівнювати одиниці. Якщо він більший за одиницю, це свідчить про дублювання функцій та вказує на необхідність уточнення структури державного управління.
Оцінювання ефектів від упровадження системи управління інноваційною діяльністю і, відповідно, реалізації регіональної інноваційної політики здійснюється за показниками, наведеними у табл. 10.
Таблиця 10
