1366Р. Вся Галичина і частина Волині остаточно відійшли до Польщі. Поляки спочатку обережно вносили зміни у суспільно-

політичний устрій Галичини. Поряд з польською тут вживалась і руська мова, залишалися на своєму становищі деякі урядовці,

бояри, курсувала своя монета, діяли деякі попередні джерела права. Вже 1341р. Казимир звернувся до Папи Бенедикта ХІІ, щоб

той звільнив його від взятих перед православними «схизматами» зобов»язань зберігати їхні давні звичаї, традиції, привілеї.

Казимир щедро роздавгалицькі землі польським, німецьким, угорським феодалам, зобов»язуючи їх до військової служби. Усі

головні міста Галичини і Волині отримали магдебурзьке право. Будувались католицькі костели й монастирі. Населення почали

окатоличувати.

20.Організація управління Галичиною у складі Польського королівства.

Центральні органи управління. Главою Польської держави – польський король - законодавча, виконавча, судова, адміністративна

та військова влада (зовнішні зносини, укладення миру та оголошення війни, роздача земель за службу державі). 1386 р. - принцип

обрання голови держави. Польська шляхта постійно намагалася обмежити права короля. У кінці XIV ст. - виконавчо-розпорядчий

орган влади при князеві – королівська рада - станово-представницький орган, який обмежував владу короля. До його складу

входили воєводи вищі адміністратори, коменданти фортець каштеляни, католицькі єпископи та найвищі державні достойники, що

утворювали уряд держави. Вона обирала короля, видавала закони, розглядала судові справи і була вищим розпорядчо-виконавчим, судовим та контролюючим органом. У середині XVI ст. її повноваження обмежуються Великим вальним сеймом.

Сейм складався з двох палат: верхньої — сенату, де засідав король, придворні і кор. рада; палати шляхетських депутатів —

посольської ізби з 170 осіб. Сейм скликався у разі потреби прийняття законів, підписання миру, оголошення війни. Усі питання

сейм вирішував лише одностайною ухвалою, бо діяв принцип вільної заборони-вето. Місцеві органи управління. Найбільшою

адміністративною одиницею вважалося воєводство на чолі з воєводою, якого призначав король. Йому належала військова,

виконавча та судова влада. Заступники воєводи – каштеляни, старости. На території Галичини існувало 3 воєводства: Руське,

Белзьке, Подільське. Воєводства поділялися на різну кількість noвimiв, на чолі з повітовим старостою. До повітового уряду

входили маршалок, стольник, хорунжий, канцеляристи, підсудки. Найнижчою ланкою поділу - волость на чолі з волосним

старостою. Міста поділялися на фортеці, очолювані каштелянами;приватновласницькі або державні, керовані міськими радами –

ратушами; та вільні із самоврядуванням магдебурзьке право, на чолі з магістратом.

21. Кревська, Городельська, Люблінська і Берестейська унії. Їх причини і наслідки.

Наприкінці 14ст. напружена міжнародна обстановка Причини:

1. Наступ Тевтонського ордену

2. Претензії Московського князівства на руські землі

3. Необхідність протистояти нападам татар

4. Прагнення польських феодалів отримати укр. землі, а литовських – здобути економ. Та пол. Привілеї польських магнатів.

Кревська унія 1385р.

1. Ягайло і Ядвіга і отримував титул польськ. Короля.

2. Пол. і Литва обєднувалися в одну держ.

3. Улитві поширювалося католицтво.

Значення унії: допомогла розбити Тевтонський орден 1410р.;спричинила роздавання укр. земель польськ. Феодалам; поширення

католицизму у Литві та Україні.

поступка Польщі - Городельська унія 1413р.:

1. Скасовано Кревську унію, підтверджено існування ВКЛ

2. Держ. устрій ВКЛ мав реформуватися за польськ. Взірцем

3. Литовці-католики урівнювалися в правах з поляками-католиками

4. Польща і ВКЛ в майбутньому мають створити єдину держави.

Причини обєднання ВКЛ і Польщі 1569р.:

1. Ослаблення Литви внаслідок москов.-литов. війн

2. Прагнення Польщі отримати укр. землі

3. Прагнення укр. , білорусів і лит. Шляхти мати рівні права з польськ. Власниками.

Люблінська унія:

1.Польща і Литва обєднувалися в єдину держ Річ Посполиту

2. Держ. очолив король польськ. І вел. Князь литовськ.

3. Король обирався польсько-литовським сеймом

4. Створено єдині органи управління

5. Єдина монета

6. Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві а поляки – в Польщі

7. Спільна зовн. Пол.

8. Укр. землі переходили під владу Польщі – 6 воєводств.

Берестейська унія 1596р.:

1. Правосл. І кат. Церква – греко-католицька

2. Уніатська церква зберігала правосл. Обряди, церковно-словянську мову, право на одруження духовенства

3. Вона визнавала зверхність папи римського

4. Ун. Дух. Зрівнювалося в правах із католицьким

5. Шляхта та міщани зрівнювались в правах із католиками(ті що перейшли в нію).

22. Утворення Речі Посполитої :причини і умови.

У 16 ст. на політичній арені з’являється нова сила – шляхетство, інтереси якого були спрямовані на об’єднання Польщі і Литви.

Щляхта Литви прагнула обмежити магнатів і домогтися привілеїв, якими користувалась польська шляхта. Цим прагненням

скористалася польська правляча верхівка, що мріяла приєднати до Польші Литовські та руські землі. !!!!!!

1 липня 1569 року, не дивлячись на конфлікти і небажання шукати компроміси, була все ж таки підписана Л.У. За умовами унії.

Обрався спільний кор., який одночасно проголошувався великим князем. Сейми могли бути тільки об’єднаними (польсько-

литовськими). Спільною була грошова система, Польська та литовська шляхти могли володіти землями в обох частинах держави.

Наслідки Л.У були негативними для України. Більшість земель відійшли до польші, за ВКЛ залишалось лише Берестейське

воєводство та Пінщина. Деякі землі відійшли до Молдови. Угорщини, москви.

Україна зазнала найбільших втрат від Л.У.: національному життю і нац..традиціям було завдано тяжкого удару.

23. Правове становище українських земель у складі Речі Посполитої Створення Речі Посполитої призвело спочатку до обмеження автономії україн. земель , а потім до повної ліквідації як цієї

автономії ,так і взагалі їх державності. Посилення політичної ролі і економ. – господ. функцій шляхти призвело до встановлення

режиму шляхетської демократії.

в цей час відбувався процес творення замкнутих

суспільних верств – станів(шляхетський стан ,духовенство і міщанство). Правове становище різних станів значно відрізнялося.

Шлях права і привілеї стали поширюватись на верхівку

українських феодалів. Проте правове становище інших станів (селянства ,яке стало остаточно закріпаченим) залишалось важким.

Натомість польські магнати що прибували на українські землі безжалісно експлуатували природні багатства країни та

пригноблювали

населення.

Однак, у польсько –литовському пануванні над Україною був і певний

позитивний аспект – міста отримали законодавство і систему самоврядування (за Магд правом),українці призвичаїлись до

системи управління, яка існувала на заході, до усвідомлення своїх прав та необхідності боротьби за свої інтереси.