103 . Звільнення Північної Буковини і створення тимчасових органів влади і управління

Встановлення у Румунії 1938р. королівської диктатури, а у вересні 1940р. фашистського режиму, очоленого генералом Антонеску,

тяжко позначилося на становищі українського населення Північної Буковини. Арешти, побої, масові звільнення з роботи стало

повсякденним явищем. Приєднання у вересні 1939р. значної частини західноукраїнських земель – Східної Галичини – до України

викликало серед населення Північної Буковини нове піднесення, надії на возз’єднання з усім українським народом. У Європі

тривала Друга світова війна, відбувався переділ сфер впливу, загарбання сильними державами нових земель, нових територій.

Радянський уряд, як відомо, свого часу оголосив про невизнання Сен – Жерменської угоди, що «узаконила» загарбання Буковини

Румунією. Радянський уряд 26 червня 1940р. надіслав Румунії ноту з вимогою повернути Бесарабію та Північну Буковину.

Радянський уряд думав про нові території, природні ресурси. Доля ж людей сталінський режим мало цікавила. У зв’язку з неясною

відповіддю Румунії радянський уряд 27 червня ультимативно запропонував їй звільнити Бессарабію і Північну Буковину.

Наступного дня уряд Румунії прийняв ці пропозиції і почав виводити свої війська з цих земель. Населення радо вітало Червону

армію,надіялось на краще життя. 28 – 30 червня Червона армія зайняла всю Бессарабію та Північну Буковину. Владу тимчасово

взяли робітничі та селянські комітети, що почали створюватись у населених пунктах, бойові загони, штаби. Організували цей

процес політоргани Червоної армії та спеціально прислані агітатори й організатори. Контролювались дії фабрикантів і заводчиків,

встановлювався 8 – годинний робочий день, були взяті під охорону посіви, худоба й реманент поміщиків і багатих селян. 2 серпня

1940 Року Верховна Рада срср прийняла закон «Про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та

Ізмаїльського повітів Бесарабії до складу УРСР». Решта території Бесарабії відійшла до складу Молдавської РСР. 7 серпня 1940р.

серпня на приєднаних землях було створено дві області: Чернівецьку та Ізмаїльська області, замість повітів і волостей створені –

райони. Президія Верховної Ради СРСР 15 серпня видала укази «Про націоналізацію землі на території північної частини

Буковини» та «Про націоналізацію банків, промислових і торгових підприємств, залізничного і водного транспорту та засобів

зв’язку північної частини Буковини». Цими указами була ліквідована приватна власність на знаряддя і засоби виробництва: землю,

ліси, пасовища, води, фабрики, заводи. Коли у 1941р. фашистська Німеччина напала на СРСР, Буковина була окупована

румунськими та німецькими військами. Антонеску видав 19 липня 1941р. «Маніфест про приєднання Північної Буковини до

королівської Румунії» та утворення з Північної й Південної Буковини так званої провінції Буковини, яку очолив румунський

губернатор, наділений необмеженими повноваженнями. На Буковині знову запанував фашистський режим кривавого терору і

масових репресій. Для його підтримки був створений великий військово – поліцейський адміністративний апарат. У середині

жовтня 1944р. внаслідок наступу радянських військ у Північній Буковині знову відновилася радянська влада. Україна почала

відбудову народного господарства.

104. держбудівництво у пн. Буковині 1940-41р.

26 червня 1940 р. радянський уряд надіслав румунському уряду ноту, вимагаючи повернути Бессарабію і Північну Буковину,

населення якої пов`язане з Україною спільністю історичної долі та мови і національного складу, а 28 червня ультимативно

запропонував Руунії звільнити Бессарабію і Північну Буковину. І вже 29 червня уряд Румунії почав виводити свої війська з цих

земель, і 28-30 червня Червона армія зайняла усю Бессарабію і Північну Буковину. Владу тимчасово взяли робітничі і селянські

комітети, створювані у населених пунктах, бойові дружини, загони і штаби. Були проведені вибори до місцевих органів влади –

повітових Чернівецька і Хотинська, міських, волосних і сільських рад. А у липні 1940 р. до Москви виїхала делегація ―від трудящих‖

Північної Буковини просити воз`єднати їх край з УРСР.

2 серпня 1940 р. ВР СРСР прийняла Закон ―Про включення північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського та

Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР‖, а решта території Бессарабії відійшла до складу ноовутвореної Молдавської РСР. Відтак, 7 серпня були створені Чернівецька і Ізмаїльська області, а замість повітів і волостей –райони;притому, 2 райони

Бричанський і Липканський, населені, головно, молдаванами, відійшли до складу МРСР.

15 серпня Президія ВР СРСР видала укази про націоналізацію землі, а також банків, промислових і торгових підприємств,

залізничного і водного транспорту і засобів зв`язку Північної Буковини.

Внаслідок нападу фашистської Німеччини на СРСР у 1941 р. Буковина була окупована румунськими і німецькими військами, і 19

липня 1941 р. Й.Антонеску видав ―Маніфест про приєднання Північної Буковини до королівської Румунії‖ та утворення з неї

провініції Буковини, очоленої румунським губернатором з необмеженими повноваженнями. У середині жовтня 1944 р. внаслідок

наступу радянських військ у Північній Буковині знову відновилась радянська влада.

105. Спроба відновлення української держави в окупованому німцями Львові.

Організація українських націоналістів на початку Другої світової війни стала наймасовішою українською військово -політичною

силою. Вона планувала використати політичні зміни на сході Європи, щоб на українських землях відновити державність.

Державотворчі процеси оунівці активно розпочали на Закарпатті. Але несподівана домовленість між СРСР і Німеччиною щодо

Західної України призвела до того, що у Проводі українських націоналістів ПУН викристалізовуються дві концепції, які спричинили

розкол організації. ПУН, на чолі з А.Мельником, вважав, що завдяки Німеччині вдасться відродити незалежну Україну.

Революційний Провід РП на чолі з С.Бандерою планував використати можливу радянсько-німецьку війну для проголошення

державної незалежності. Обидва проводи ОУН окремо вели підготовку до неминучої війни, і тому переважна більшість членів

організації підтримували РП, який у грудні 1940 р. прийняв політичну програму – маніфест. Суть маніфесту зводилася до того, що

ОУН проводить революційну боротьбу за здійснення національної революції, внаслідок якої має утворитися Українська суверенна

держава 22 червня 1941 р. президія УНК надіслала меморандум і текст резолюції Другого Великого Збору ОУН до керівництва

Німеччини. Рейхсканцелярія передала копії цих документів в ОКВ. А ще один примірник було вручено міністру закордонних справ

Ріббентропу. Економіка України повинна бути абсолютно незалежною від Берліна. Проголошена держава повинна мати незалежні

збройні сили, які були б гарантом німецько-українського союзу. Для виконання поставлених завдань РП ОУН організував

Крайовий військовий штаб. Він проводив військову підготовку кадрів. Напередодні німецько-радянської війни було сформовано

три похідні групи. У них налічувалося від 3 до 5 тисяч осіб, розділених на три великі групи: Північ, Центр і Південь. Кожна з груп

складалася з численних маленьких оперативних груп, склад яких був, як звичайно, від 7 до 12 осіб. Група Північ повинна була

досягти Києва та області, Центр мав на меті місто Харків і область, а група Південь повинна була дістатися до Одеси і Криму.

Спеціальна група з пятнадцяти членів мала завдання якомога скоріше дістатися до Львова – головного міста Західної України —

проголосити там незалежність Української держави. Завданням похідних груп було іти разом з німецькими передовими частинами

і розгорнути на визволених територіях мережу ОУН, ініціювати створення місцевих адміністрацій, які б сприяли утвердженню

української держави.

Радянська армія покинула Львів увечері 29 червня після багатогодинних боїв з українськими повстанцями, які атакували деякі

стратегічні об’єкти. А вже 30 червня на світанку з першими німецькими частинами відділ українських добровольців-українців під

проводом Р.Шухевича і І.Гриньоха легіон Нахтігаль увійшли в місто, зібравшись під собором Святого Юра.

Було створено уряд на чолі з Я.Стецьком,а дещо пізніше організовано верховний-державний орган-Українську Національну Раду

її очолив колишній голова уряду ЗУНР К. Левицький.По радіо оголосили Акт,відб збори україн,Митрополит підтримав, 11 з 24

областейколишньої УРСР входило,українці швитко і згуртовано діяли.Блискавична реакція німців,С.Бандеру і Я.Стецька

викликали до Берліна і наказали оголосити цю акцію недійсною. Після їх від мови Бандеру,Стецька іпонад 300 членів ОУН(р)за

наказом Гітлера заарештували і більшість з них розстріляли.Утв Рейхскомісаріат Україна(Е.Кох)