95.Соціально-політичне становище Західної України в складі Польщі (1921-1939 рр.)

У міжвоєнний період західноукраїнські землі знаходилися у складі трьох держав: Галичина, Волинь, Полісся та Холмщина у складі

Польщі, Закарпаття — Чехословаччини, Буковина-Румунії. Соціально-економічне становище цих територій у складі вище

зазначених держав було дещо різне, але мало й багато спільного. Найбільшою політичною партією на підконтрольних Польщі

територіях Західної України було Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) — партія центристського

спрямування, що орієнтувалася на здобуття Україною незалежності, не вдаючись при цьому до терористичних актів, на

демократичний розвиток України.

Свій вплив УНДО здійснювала у товариствах «Просвіта», «Рідна школа. Його представники були обрані до польського сейму (17

депутатів) й сенату (3 депутати).Другою за впливом була в Галичині Радикальна партія, що прагнула поєднати принципи

демократичного соціалізму з перспективою національного відродження України, ЇЇ незалежного Існування. Здобуття незалежності

радикали вважали необхідною передумовою земельної та інших реформ.Частина західноукр. суспільства схилялася до

возз’єднання Західної України з радянською Україною у складі СРСР. Їхні інтереси відбивала Компартія Західної України (КПЗУ),

яка була складовою частиною Компартії Польщі. Введення в Радянській Україні НЕПу і українізація сприяли посиленню в західній

Україні прорадянських настроїв і зростання авторитету КПЗУ. Пізніше, коли почалися масова колективізація, голодомор, масові

репресії, вплив КПЗУ швидко впав. Деякі члени КПЗУ виступали проти антиукраїнських акцій сталінського керівництва.Існували

також українська соціал-демократична партія (УСДП) та Українська соціал-радикальна партія (УСРП).Значна частина населення

Західної України після поразки у визвольній боротьбі почала втрачати віру та надії мирними методами, з допомогою сусідідних

країн досягти незалежності України. За участю в 1929 р. у Відні на З’їзді офіцерського об’єднання — української військової

організації і радикальних студентських груп було утворено організацію українських націоналістів /ОУН). Керівником ОУН до 1938 р.

був колишній командир корпусу січових стрільців полковник Є, Коновалець. А після його вбивства агентами НКВС — А. Мельник.

Ідеологічною основою ОУН був «Інтегральний націоналізм», який розробив д. Донцов.Напередодні 1939 р. в ОУН було 20 тис.

членів. ОУН використовувала різноманітні методи боротьби. Серед найдієвіших вважалися акти саботажу, терору, експропріації.

Після вбивства оун:вцями в 1934р. міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького були заарештовані майбутні лідери ОУН — С.

бандера І М. Лебєдь.На Закарпатті, яке входило до складу Чехословаччини, політичне життя мало свої особливості. Суто

української партії, що діяла цілком самостійно, тут не було. Політичні групи Закарпаття діяли під «дахом» близьких їм політичних

партій.Українська течія була найвпливовішою, бо вона найглибше відбивала настрої і традиції українців Закарпаття.

96. Соціально-політичне становище Північної Буковини у складі Румунії (1919-1940рр.)

З 11 листопада 1918 року по 28 червня 1940року Північна Буковина перебувала у складі Румунії. На цих землях Румунія

провадила класичну колоніальну політику, спрямовану на зміцнення контролю над українськими територіями. З перших днів

окупації українське населення зазнало переслідувань на мовно-культурному ґрунті. Румунську мову на окупованих землях

оголосили державною. У лютому 1919 р. ухвалено закон, за яким на роботу в державні установи приймалися ті, хто знав

румунську мову. Українська мова заборонялася в державних і муніципальних органах. Українські назви міст і сіл було змінено на

румунські. У Північній Буковині до її загарбання королівською Румунією було 218 українських початкових шкіл, а в 1926/27

навчальному році не залишилося жодної. Були закриті всі гімназії та професійні школи з українською мовою навчання, культурно -

освітні товариства, накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних товарів. Лише після скасування стану облоги в

українській частині Буковини в 1928 р. постала змога боротися за українську народну школу. Жертвою «румунізації» на

українських землях стала і православна церква. Українські священики не допускалися до вищих посад у церковній ієрархії,

українців обмежували при вступі до духовних семінарій. Колоніальна політика румунських властей на українських землях досить

яскраво проявлялася і в економічному житті. Північна Буковина стала для румунських властей джерелом дешевої сировини й

робочої сили. В промисловості панувало дрібне кустарне виробництво з ручною і напівручною працею. Сільське господарство на

загарбаних Румунією українських територіях перебувало у стані занепаду і потребувало глибокого реформування. У 1919 р. було

проголошено початок аграрної реформи. Але при цьому влада не брала до уваги інтереси українського селянства. Рівень життя в

Румунії був одним з найнижчих у Європі.безробіття.

Щодо політичного становища, то на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності партій і

громадських об’єднань, ніж, наприклад, в Галичині. З 1918 по 1928 р. діяв стан облоги, легальна політична діяльність була

заборонена. У підпіллі перебували нечисленні комуністичні групи, які ввійшли до складу Компартії Румунії. Політика королівського

уряду на окупованих землях України викликала опір населення, який виявлявся, зокрема, у збройній боротьбі. 16 вересня 1924 р.

в Бессарабії в районі Татарбунар спалахнуло повстання,яке змусило дещо послабити адміністративний тиск. Почали

відновлюватися культосвітні товариства, преса, студентські об’єднання. З 1928 по 1938 р. у Румунії тривав період відносно

ліберального правління. Політичні кола, зорієнтовані на відстоювання національних інтересів, у 1927 р. організували Українську

національну партію. Це було ліберальне об’єднання, члени котрого схилялися до компромісів з властями, до виключно легальних

методів діяльності. Коли в 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові й діяльність політичних партій була заборонена, УНП та інші легальні українські об’єднання перестали існувати.

Українське населення захоплених Румунією земель, незважаючи на жорстокий терор влади, зберегло своє прагнення до

національного визволення і справедливого соціально-економічного ладу.

97. Пакт Молотова-Ріббентропа 1939р.: його зміст і оцінка.

23 серпня 1939 р. у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад, відомий як «пакт Молотова — Ріббентропа».

розрахований на 10 років. У преамбулі й 6 статтях договору зазначалося, що обидві країни зобов’язалися «утримуватися від

усякого насильства, від усякої агресивної дії й усякого нападу» одна проти одної, не підтримувати жодної третьої держави,

проводити взаємні консультації, розв’язувати конфлікти виключно мирним шляхом. Важливим додатком до пакту був таємний

протокол про поділ Європи на «сфери життєвих інтересів» між двома державами. Протокол складався з короткої преамбули і

наступних чотирьох пунктів:

1. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав, північний кордон

Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР.

2. У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів

Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну…

3. Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони

заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.

4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

Радянсько-німецький договір мав величезні наслідки:

• Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеччину й Радянський Союз, проте об’єктивно сприяв

Німеччині в розв’язанні нової агресії в Європі.

• Договір відвернув напад Японії на СРСР і війну Радянського Союзу на два фронти.

• Не тільки Японія, а й інші союзники Німеччини були незадоволені її договором з СРСР.

• Договір Молотова—Ріббентропа (пізніше дехто на Заході називав його «пактом Сталіна—Гітлера») був вимушеним кроком, який

дав можливість Радянському Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність.

Оцінка. Питання про те, яке значення пакт Молотова-Ріббентропа, мав для розвитку міжнародних відносин в Європі напередодні

Другої світової війни, є одним з найбільш дискусійних в історії міжнародних відносин новітнього часу. Нині можна виділити два

основні підходи до оцінки цієї події. Прибічники першого, що представляють в основному західну історичну і політичну науку,

вважають, що пакт Молотова-Ріббентропа став своєрідним символом єдності цілей двох тоталітарних режимів, що прагнули до

зруйнування існуючої системи світоустрою і створенню «нового порядку», що відповідає їх ідеологічним принципам. Вважається,

що Радянський союз і гітлерівська Німеччина в 1939 р. уклали тимчасовий пакт для того, щоб поділити сфери впливу в Східній

Європі. Гітлер був зацікавлений в цій угоді, оскільки з його допомогою розраховував забезпечити нейтралітет СРСР відносно його

дій в Західній Європі, тоді як Радянський Союз також був зацікавлений в налагодженні стосунків з Німеччиною для того, щоб,

гарантувати їй своє невтручання в європейський конфлікт, направити німецьку агресію на захід, почекати, поки німецька армія н е

ослабіє в боях з британськими і французькими частинами і потім, і тоді завдати Німеччині «удару в спину». Що ж до прибічників

другого підходу, то на їх думку, договір про ненапад зіграв значну роль в зміцненні безпеки Радянського Союзу, зупинив на якийсь

час німецьку експансію на східному напрямі і дозволив Радянському Союзу виграти час для реорганізації збройних сил і

модернізації озброєння. Очевидно, що обидві точки зору далекі від об’єктивності.

98.Похід Червоної Армії в Західну Україну і створення тимчасових органів народної влади.

Вступ Червоної армії на територію Польщі був зустрінутий у польському суспільстві з болем і навіть викликав ворожу реакцію.

Частини Червоної армії вели подекуди бої з польськими військовими підрозділами. Так, тяжкі кровопролитні бої тривали протягом

20—21 вересня з польськими захисниками міст Гродно, Львів, Вільно, Кобрин, Сарни, Люблін. Радянські втрати становили до

1000 загиблих та 2000 поранених. Під час руху назустріч траплялися незначні сутички між частинами німецьких та радянських

військ, але вони були спровоковані певною неорганізованістю дій. Після 12-денного маршу Червона армія вийшла на Західний Буг

і Сян, де зупинилася. Перемога була відзначена парадами радянських та німецьких військ у Бресті, інших містах колишньої

Польщі.

Між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 р. було укладено договір про дружбу і кордони, який викреслив Польську державу з

карти Європи. За цим договором до складу СРСР відійшла і більшість території Західної України. Натомість, на-пропозицію

Сталіна, весь терен від Вісли до Бугу перейшов до Німеччини. Військові частини обох сторін, які в окремих місцях перейшли

обумовлену лінію розмежування, одержали наказ відійти, що і було виконано. Кордони СРСР посунулися на захід на 250—350

км.Вступ Червоної армії викликав неоднозначну реакцію місцевого населення — від повного неприйняття до палкої підтримки. Ще

не встановивши повного контролю над Західною Україною, радянське керівництво почало юридичне оформлення її нового

статусу. Детально розроблений план дій у цьому напрямі був затверджений 26 вересня 1939 р. в Москві на засіданні політбюро

ЦК ВКП(б). Цей план передбачав скликання у Львові Народних Зборів Західної України, які повинні були вирішити питання про

входження Західної України в СРСР, про характер нової влади, про націоналізацію банків і великої промисловості, про

конфіскацію поміщицьких земель. На засіданні були визначені: день проведення виборів, норма представництва (1 депутат на