49.Причини ліквідації Запорізької Січі і створення Задунайської Січі

Від початку заснування Нової Січі російський царський уряд поступово обмежував її права. Основні причини ліквідації Запорозької

Січі були такими: ■ Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками. ■ Побоювання можливого союзу Нової

Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією. ■ Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя. ■ Недоцільність

існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою. ■ Загроза того, що Запорожжя може знову стати

осередком національно-визвольної боротьби українців. ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ — осередок козацької вольниці за Дунаєм, дев’ята і

остання Січ українського козацтва. межі Османської імперії. Потік козацтва в межі Османської імперії збільшився після ліквідації

Нової Січі в 1775 р. Організованого компактного переходу запорожців до Туреччини не було. Козаки невеликими групами

суходолом і водними шляхами добиралися в дунайські гирла. Турецький уряд не чинив перешкод запорозькому козацтву, бо був зацікавлений у них як у засобі тиску на Росію. Приймаючи козаків на свої землі, Османська імперія послаблювала позиції

російської держави на півдні і завдавала удару по її міжнародному авторитету. запорозькі козаки присягнули на вірністьсултану

Османської імперії. Для поселення їм були надані землі в пониззі Дністра в Кучурганах.

50. Джерела права Гетьманщини за Березневими статтями 1654 року.

Березневі статті 1654 року підтвердили непорушність прав і вольностей України. правова система, яка сформувалася в роки

Визвольної війни, продовжувала діяти і розвиватись:

1. звичаєве право . - норми, які склалися в Запорізькій Січі за весь час її існування. Звичаєвим правом користувались як судові,

так і адміністративні органи. 2. договірні статті, які укладалися майже всіма гетьманами з царським урядом під час обрання їх на

посаду. 3. Гетьманське законодавство (універсали, декрети та грамоти) - регулювало адміністративні та цивільні відносини. В

Правобережній Україні та Західній Волині, до входження їх після розділів Польщі до складу Російської імперії, джерелами права

були норми звичаєвого права . Статутні прагнення викладені у збірнику "Екстракт малоросійських прав", який склав член

Генерального суду О. Безбородько у 1767 році.

"Екстракт малоросійських прав" складався з норм державного, адміністративного та процесуального права. Збірник складався із

вступу, 17 розділів і додатків копій найважливіших юридичних актів. Кодифікаційні роботи в Російській імперії успіху не мали. Така

ж доля чекала і "Екстракт малоросійських прав" О.Безбородька, який після розпуску Комісії було передано до архіву Сенату. У

1786 році, після введення в Україні загальноімперського адміністративно-територіального поділу - "Экстракт из указов, инструкций

й учреждений". До нього входили як норми українського, так і норми загальноросійського законодавства з перевагою останнього.

Збірник було затверджено Сенатом і розіслано у присутні місця України для практичного застосування.

51. Причини і наслідки складення Кодексу Гетьманщини 1743 року “Права, за якими судиться мало російський народ”.

Кодифікація українського права у XVIII ст. розпочалася з ініціативи старшинської верхівки та шляхти, які намагалися закріпити свої

права і відновити автономне становище України. Перша кодифікаційна комісія була створена 22 серпня 1728 р . за царським

указом: «Решительные пункты гетьману Даниилу Апостолу». Ця комісія підготувала 1743 року збірник «Права, за якими судиться

малоросійський народ». Для підготовки кодифікації були використані Литовський статут 1588 р., збірники магдебурзького п рава

(«Право Хелмінське», «Зерцало саксонів» П. Щербича, «Порядок прав цивільних» Б. Гроїцького, «Артикули права

магдебурзького» тощо), підібрані акти царської влади, церковного права, правові звичаї та узагальнення судової практики. Збір ник

складався з 30 розділів, які розподілялися на 531 артикул і 1716 пунктів. До нього прикладалася інструкція кодифікаційної комісії,

абетковий реєстр, а також «Степенний малоросійського військового звання порядок після гетьмана», своєрідний табель про

ранги. Після внесення певних змін і доповнень до зводу в 1759 році він виноситься на затвердження Комісії з представників

генеральної і полкової старшини. Але значна частина Комісії була проти прийняття нового Зводу. Збірник так і не став офіційним

джерелом права, але його норми реально діяли, ними керувалися на практиці.