28.Характеристика сімейного права за Литовськими статутами.

До прийняття христ. основною формою шлюбу було викрад. нареч. Після прийняття христ. шлюб оформлявся вінч. у церкві.

Шлюб без вінч. в церкві за таких умов: згода батьків, публічність укладання шлюб. союзу (весілля), сплачення владі грошовий

податок.

Принцип спільності майна. Віно мало бути записано на користь дружини, а після смерті ставало законною власністю дружини.

Дружина відповідала за борги чоловіка. Чоловіки мали право віддавати кредиторам своїх дружин для відробітку боргу.

Особисті права батьків були великі. Могли віддавати дітей для відробітку боргу, карали всіляко дітей за непослух. Дочки

успадковували майно нарівні з синами. Вдова отримувала довічне держання. Після неї майно переходило дітям.

Церковне законодавство лише два приводи для розлучення — перелюбство і тривала та невиліковна хвороба. Влада батька

була незаперечною і довічною як над дітьми, дружиною, так над зятями та невістками. Дорослий одружений син, що мав своїх

дітей, міг передати себе в заставу, але договір оформлявся від імені батька та інших членів родини.

29. Характеристика спадкового права за Литовськими статутами.

У земельному праві перевага надавалась успадкуванню за законом. Передавати спадщину за заповітом дозволялося лише в

окремих випадках: гроші і майно(рухомі речі).

Іншою характерною рисою спадкового права було обмеження прав жінки на успадкування нерухомості. Законодавчі перешкоди

створювалися з однією метою-не втратити майно нагромаджене зусиллям усієї сімї.

Порядок успадкування нерухомості жінками у 16ст отримав назву четвертини. Материнське майно всі діти успадковували у

однакових долях. Однак воно перебувало у батька до того поки він не одружився вдруге. Причому результат поділу майна між

спадкоємцями мав бути затверджений королівським судом. Якщо розділ проходив без судового рішення то юридичну силу

набував лише після 3 років і 3 місяців.

30. Характеристика кримінального права за Литовськими статутами.

публічні злочини:

-образа королівського маєстату-злочин проти особи короля

-злочини проти держ.(повстання,видача ворогу держ.таємниць)

порушування громад. порядок під час проведення суд. засід.: оголення меча в залі суду, відмова від виконання судового в ироку.

(штраф від 3 до 14гривень)

-злочини проти релігії. Суворому покаранню підлягали особи як перейшли до нехристиянської віри

-злочини проти громад. порядку та спокою(розбійні напади)

-злочини проти особи(наприклад вбивство людини. Покарання залежало від соц. Стану потерпілого

-образа честі. За словесну образу шлях. передбачався штраф,що відповідав розміру за вбивство

-майнові злочини (передусім крадіжка(кваліфікована та проста))

Система покарань:

Смертана кара (звич.-відрубання гол., кваліф.-четверт.)

Покар. на шкірі: відріз. вуха, клейм.

Покар. біля ганебного стовпа

Позбавлення волі

Кофіскація майна

Грошові покарання(штрафи)

31. Судові органи і процесуальне право за Литовськими статутами.

У середині XVI ст. велика судова реформа, що відмінила привілейовану підсудність місцевих князів, панів, бояр та ін. Всі вони, як і

шляхта, повинні були судитися у таких судах:

1. Гродських або замкових. Судили одноосібно намісник, староста або воєвода.

Гродський суд розглядав кримінальні справи всіх вільних людей.

2. Підкоморському суді. діяв у кожному повіті. Розглядав земельні справи. Судив підкоморний,

призначений Великим князем. Заступником його був коморник.

3. Земському суді, або шляхет. трибун.. Це виборні шляхетські суди. діяли у кожному повіті й склад. з суддів, підсудка й писаря.

Урядували тричі на рік — по два тижні. Апел. на їх рішення можна було до Великого князя.

Виконавчим органом возний або «дітський». викликав у суд сторони, приводив звинуваченого тощо.

Гродські суди виконували також нотар. функції. існували спеціальні «книги гродські». До них вписувалися судові рішення,

нормативні акти тощо.

На початку XVI ст. суд асесорів, який розглядав справи, що раніше входили до компетенції суду Великого князя,

маршалківський суд — роз’їзний суд з найважливіших справ під головуванням маршалка і з участю засідателів-шляхтичів. Суд.

проц. спочатку мав змаг. харак.. Суд починався заслух. скарги потерп.

Допускалося представництво сторін. Представники називалися прокураторами або речниками. Якщо звинувачений не з’являвся у

суд, то згідно з 1Л.С. суддя міг виносити рішення чи вирок заочно, а згідно з 2 — тільки після 3 неявки (за неявку з неповажних

причин - штраф). З 2 Л.С. появл. елем. слідчого (інквізиційного) проц. зі тортур. Суд міг сам порушити справу, не чекаючи скарги

потерпілого.

«горяча копа» - після виявлення злочину у копних округах мешканці найближчих поселень повинні були вжити заходів, щоб

знайти злочинця, робити обшуки, опитувати потерпілих і очевидців. Кожен суд поєднував слідчі та судові функції, діяв за

звичаєвим правом, присуджував до штрафу, відшкодування збитків, тілесних покарань, смертної кари, практикував умовне

засудження. Докази: власне признання (допускались тортури: били різками, пекли вогнем), покази свідків, речові докази, письмові

документи, присяга, характеристика підсудного «добрими людьми». Свідч. під присяг.: Покази шляхтича вважалися важливішими,

ніж простої людини. Не могли бути свідками раніше засуджені за тяжкі злочини, слуги проти своїх панів, співучасники злочинів,

душевнохворі та ін.