Зміст теми:

Порушення кровообігу та лімфообігу патофізіологічно тісно пов’язані між собою та з структурно-функціональним станом внутрішніх органів. За розповсюдженістю прояву вони можуть набувати загального (системного) або переважно місцевого характеру. За механізмом вони обумовлені порушеннями гемоциркуляції, проникності стінки судин та змінами реологічних властивостей крові. До порушень гемоциркуляції або кровонаповнення відносять артеріальне повнокрів’я, венозне повнокрів'я, недокрів'я та шок.

Найменш вразливе для органів артеріальне повнокрів'я, яке виникає в результаті посиленого притоку крові по артеріям і не завжди набуває довготривалого перебігу. Загальна артеріальна гіпетемія виникає при збільшенні об’єму циркулюючої крові або числа еритроцитів. Місцеві артеріальні гіперемії можуть бути фізіологічними (відчуття сорому, гніву, фізичне перевантаження) та патологічними (ангіоневротична, колатеральна, після анемії, вакатна, запальна, в результаті артеріо-венозної нориці).

Венозна гіперемія виникає внаслідок появи прешкод для відтоку крові при нормальному або зменшеному її притоку. Вона може бути загальною та місцевою, за пребігом - гострою та хронічною. Загальна венозна гіперемія розвивається при серцево- судинній недостатності. При гострому перебігу призводить до різкого підвищення проникності судинної стінки, що супроводжується розвитком серозного набряку інтерстицію, діапедезними крововиливами та дистрофічно-некробіотичними змінами в паренхімі органів. При хронічному перебігу розвивається тривала гіпоксія з розвитком дистрофічних, атрофічних та склеротичних змін в органах, які з часом набувають характерного вигляду. В залежності від локалізації венозний застій спостерігається в системі малого кола кровообігу, великого кола кровообігу та в системі портальної вени. Місцева венозна гіперемія розвивається в одному окремому органі при перекриванні просвіту відповідної вени тромбом, здавлюванні її зовні пухлиною або чужорідним тілом.

Недокрів'я є зменшення кровонаповнення органа або тканини в результаті недостатнього притоку крові. Загальне недокрів’я або анемія виникає при захворюваннях кровотворної системи і не відноситься по суті до порушень кровообігу. Місцеве малокрів’я або ішемія розвивається гостро при тромбозі або емболії відповідної гілочки магістральної артерії і спричиняє розвиток інфарктів, при хронічному поступова окклюзія просвіту артерії і призводить до атрофії та склерозу. За механізмом може бути ангіоспастична, обтураційна, компресійна ішемія та в результаті перерозподілу крові.

Кровотеча є процес виходу крові з просвіту судин або камер серця у навколишнє середовище (зовнішня геморагія) або в порожнини органів (внутрішня геморагія). За перебігом: гостра та хронічна; за механізмом пошкодження судинної стінки: внаслідок розриву, роз’їдання або підвищення проникності; за локалізацією: венозна, артеріальна та капілярна геморагія.

Плазморагія є одним із варіантів порушення судинної проникності і характеризується виходом плазми за межі судинної стінки або просоченням її білками. Основними умовами її виникнення є пошкодження судин мікроциркуляторного русла або зміна констант плазменних компонентів.

Стаз є різке уповільнення току крові в судинах мікроциркуляторного русла з подальшою зупинкою, що супроводжується змінами реологічних властивостей крові і призводить до розвитку сладж-феномену.