Конкретні цілі:

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Нормальна анатомія.

2. Нормальна фізіологія.

3. Гістологія.

4. Біохімія.

1. Описувати обмін складних білків (хромопротеїдів, нуклеопротеїдів, ліпопротеїдів, металопротеїдів).

2. Визначати захворювання за характером порушень обміну пігментів та мінералів.

3. Класифікувати пігменти.

4. Зобразити схематично етапи утворення жовчних пігментів та синтезу меланіну.

5. Порівняти механізми виникнення різних типів жовтяниць.

Термін

Визначення

Авітаміноз

- патологічний стан, зумовлений відсутністю в організмі певних вітамінів.

Адісона хвороба (Th. Addison)

- ендокринне захворювання, пов'язане з пошкодженням коркового шару наднирникових залоз, що супроводжується зменшенням кількості гормонів та дифузною гіперпігментацією шкіри.

Алкаптонурія (гр. alkapton — гомогентизинова кислота, гр. сеча)

— захворювання спадкового характеру, в основі якого лежить порушення обміну тирозину в зв'язку зі зниженням активності гомогентинази та нагромадженням в тканинах

гомогентизинової кислоти; у дорослих спостерігається пігментація (продуктом обміну гомогентизинової кислоти) різних тканин та розвиток артрозів, у дітей має місце потемніння сечі.

Альбінізм (лат. albus — білий)

— відсутність пігментації шкіри, сітківки та райдужки ока меланіном набутого або спадкового характеру в зв'язку з недостатністю в організмі фермента тирозинази.

Антракоз (гр. antrax — вугілля)

— пневмоконіоз, що розвивається внаслідок вдихання кам'яновугільного пилу.

Аргірія — аргіроз (гр. argyros — срібло)

— бура або темно-сіра пігментація шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, що зумовлена відкладанням у них срібла, спостерігається у людей деяких професій або у хворих в результаті тривалого лікування препаратами нітрата срібла.

Вітиліго (лат. vitium — вода)

- ідіопатична сегментарна гіпопігментація шкіри, що зумовлена відсутністю в ній меланоцитів, характеризується появою різноманітних за формою та розмірами плям молочно-білого кольору, що оточені нормальною шкірою або смужкою гіперпігментації.

Г ематоїдин

— пігмент, що зустрічається в патології при розпаді гемоглобіну без доступу кисню (в центрах великих крововиливів), до складу його не входить залізо, у хімічному аспекті ідентичний білірубіну, має позаклітинну локалізацію.

Гемахроматоз (гр. haema — кров; chroma, chromatos — колір, забарвлення), син.: гемомеланоз, бронзовий діабет, пігментний цироз

- захворювання спадкової природи, що передається за домінантним або рецесивним типом, характеризується порушенням обміну пігментів, що містять у своєму складі залізо, та нагромадженням їх у тканинах, супроводжується розвитком цирозу печінки, цукровим діабетом та пігментацією шкіри, іноді — слизових оболонок.

Гемомеланін (гр. Наета - кров, mêlas - чорний)

- гемоглобіногенний пігмент, що утворюється 3 гемоглобіну за участю збудника малярії при розпаді щизонтів, накопичується у цитоплазмі макрофагів, що супроводжується темно-бурим зафарбовуванням тканин.

Жовтуха (жовтяниця)

— пожовтіння шкіри, слизових оболонок при гіпербілірубінемії. Існують надпечінкова, печінкова та підпечінкова форми.

Кальциноз (обвапнування, звапніння)

- відкладання вапна (вуглецевокислого кальцію) в мертвих тканинах або в тканинах з пониженою життєдіяльністю.

Квашіоркор (намові однієї з народностей Гани — "червоний хлопчик"; син.: пелагра дитяча)

— важка аліментарна дистрофія у дітей, що виникає внаслідок нестачі в продуктах харчування білків тваринного походження, характерна затримка фізичного та психічного розвитку, виникнення набряків, порушення пігментації, кишкового травлення, схудлість.

Конкремент (лат. concresco, concretum — зрощуватись, ущільнюватись)

— ущільнення різної форми та розмірів у порожнинах, протоках та внутрішніх органах (камінь).

Ксеродерма (xeros — сухий; derma — шкіра)

— сухість шкіри в результаті розвитку рогової дистрофії.

Ліпогранульоматоз

— захворювання з групи гістіоцитозів, що характеризується утворенням у кістках, шкірі, лімфовузлах, кістковому мозку та внутрішніх органах окремих скупчень із макрофагів, у цитоплазмі яких

містяться ліпіди; захворювання супроводжується проявами нецукрового діабету, екзофтальму, вогнищевою деструк­цією кісток.

Ліпохроматоз (гр. lipos — жир; chroma — забарвлення)

- інтенсивне забарвлення шкіри, підшкірної клітковини та кісткової тканини кератиноїдами у жовтий колір.

Меланодермія (гр. derma — шкіра)

— надлишкове відкладання меланіну в шкірі.

Мелена (гр. melaina nosos — чорна хвороба)

— наявність крові у калі, який набуває чорного кольору.

Пойкілодермія (гр. paikilos — строкатий; derma — шкіра)

- дистрофічне ушкодження шкіри у вигляді полосок еритеми, телеангіоектазій, ділянок гіперпігментації, що чергуються з ділянками депігментації.

Сидерофаг (гр. phageiu — пожирати, захоплювати всередину)

— фагоцит, в цитоплазмі якого наявний гемосидерин.