- •1.Менеджмент як професійна діяльність, галузь науки та мистецтво
- •3. Складові та чинники успіху організацій. Управління направлене на успіх
- •4.Школи управління
- •5. Інтегровані підходи до управління: процесний, системний та ситуаційний
- •6. Теоритичні засади менеджменту закономірності та принципи управління
- •7. Організація, як закрита та як відкрита динамічна система
- •8. Зовнішнє середовище організації: фактори прямої та непрямої дії
- •9. Сутність і зміст планування як функції менеджменту
- •10. Сутність і зміст організації та координації як функцій менеджменту
- •11. Вертикальна та горизонтальна структуризація управління. Рівні управління та групи менеджерів
- •12.Типи організаційних структур управління та їх характеристика
- •13. Сутність і зміст мотивації як функції менеджменту
- •14. Змістовні та процесуальні теорії мотивації
- •15. Сутність і зміст контролю як функції менеджменту
- •16. Сутність рішень та їх роль у процесі управління
- •17. Алгоритм процесу розробки, прийнятя та реалізації раціональних управлінських рішень
- •18. Середовище прийняття рішень:умови та фактори
- •19. Формалізація прийняття управлінських рішень
- •20. Необхідність системного підходу та комплексного забезпечення щодо процесу розробки, прийняття та реалізації рішень
- •21. Інформація та її роль у менеджменті
- •22. Інформаційні технології автоматизація управлінських рішень
- •23. Поняття і характеристика комунікацій . Різновиди внутрішніх і зовнішніх комунікацій.
- •24. Сутність та основні завдання управління персоналом
- •Основні аспекти формування та розвитку трудового колективу.
- •26. Набір та відбір персоналу
- •27. Формування організаційної культури. Феномен корпоративного духу
- •28. Сутність групової динаміки в організаціях. Формальні і неформальні групи
- •29. Позитивні та негативні аспекти пов’язані з існуванням неформальних груп.Специфіка впливу на неформальні групи.
- •30. Управління формальними групами. Фактори, що впливають на ефективність роботи групи
- •31. Керівництво і лідерство
- •32. Влада та вплив. Форми влади та впливу
- •33. Самоменеджмент, самореалізація та проф.-кваліф. Ріст менеджера
- •34. Відповідальність та етика в менеджменті
- •35. Складові ефективності та система показників, що визначають ефективність функціонування організації
- •36. Досягнення ефективності в контексті функціональних аспектів менеджменту
- •37. Основні складнощі та проблемні місця у сучасному менеджменті.
- •38. Комплексний підхід до удосконалення управління організаціями
4.Школи управління
Школа наукового управління датується кінець ХVIIIcт. 1920р. Ф.У.Тейлор, Л.Гілбретів. Досягнення школи: Управління може бути наукою, тобто керувати можна робітниками на науковій засаді. Внесок школи наукового управління: використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання завдання; добір людей до виконання певних завдань та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення продуктивності праці; формування організації, в якій кожен робітник реалізовував би свій потенціал; застосування прийомів управління міжособовими відносинами для підвищення ступеня задоволення потреб та продуктивності праці. Заслугою Тейлора та його послідовників слід також вважати обґрунтування потреби виділення управлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей, які можуть досягати в ній високої продуктивності. Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління почали визнавати як самостійну сферу наукових досліджень.Недоліки школи наукового управління: розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система. Також недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів (спілкування, самоповага тощо).
Класична (адміністративна)(1920-1950) Засновником школи вважається французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль (1841-1925). Внески: Перенесли дослідження на рівень адміністрації. Впреше визначили ф-цію управління. Визначили принципи управ-ня. Займалися побудовою організаційних структур.
Школа людських відносин з 1930, а 1950-х з роз-ком соціології та психології трансформувались в школу поведінкових наук. існує по сьогоднішній день. Представники: Мейо. Здобутки: Показали можливість для продуктивності дбати про ці відносини.
Школа кількісних методів під час 2-ї св.війни. Показали, що можна залучити математику до управління. З середини 40-х.р., по сьогоднішній день.
5. Інтегровані підходи до управління: процесний, системний та ситуаційний
Системний підхід - напрямок методології дослідження, в основі якого лежить розгляд об'єкта як цілісного безлічі елементів у сукупності відносин і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.Говорячи про системний підхід, можна говорити про деякі способи організації наших дій, такому, який охоплює будь-який рід діяльності, виявляючи закономірності і взаємозв'язку з метою їх більш ефективного використання.
Основні принципи системного підходу
Цілісність, що дозволяє розглядати одночасно систему як єдине ціле і в той же час як підсистему для вищестоящих рівнів.
Ієрархічність будови, тобто наявність безлічі (принаймні, двох) елементів, розташованих на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видно на прикладі будь-якої конкретної організації. Як відомо, будь-яка організація являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підпорядковується іншій.
Структуризація, що дозволяє аналізувати елементи системи та їх взаємозв'язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури.
Множинність, що дозволяє використовувати безліч кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому.
Системність, властивість об'єкта мати всі ознаки системи.
Ситуаційний підхід у 1960-х р. В центрі ситуаційного підходу лежить поняття ситуації. Ситуація - це певний конкретний набір обставин, що має бути врахований менеджером при прийнятті управлінських рішень, щодо розв`язання певної проблеми, чи завдання.
Процесний підхід розгляд. управ., як процес, що склад. З певних елементів (підпроцесів). Вони отримали назву управлінських ф-цій. Вирізняють загал. Та конкретні управ. ф-ції. Загал. Мають місце у будь-якому процесі управ. Процесний підхід розгляд. управю, як масштаб. Процес в ході якого реалізуються та досягаються завдання та цілі, що були попередньо поставлені.