- •1.Менеджмент як професійна діяльність, галузь науки та мистецтво
- •3. Складові та чинники успіху організацій. Управління направлене на успіх
- •4.Школи управління
- •5. Інтегровані підходи до управління: процесний, системний та ситуаційний
- •6. Теоритичні засади менеджменту закономірності та принципи управління
- •7. Організація, як закрита та як відкрита динамічна система
- •8. Зовнішнє середовище організації: фактори прямої та непрямої дії
- •9. Сутність і зміст планування як функції менеджменту
- •10. Сутність і зміст організації та координації як функцій менеджменту
- •11. Вертикальна та горизонтальна структуризація управління. Рівні управління та групи менеджерів
- •12.Типи організаційних структур управління та їх характеристика
- •13. Сутність і зміст мотивації як функції менеджменту
- •14. Змістовні та процесуальні теорії мотивації
- •15. Сутність і зміст контролю як функції менеджменту
- •16. Сутність рішень та їх роль у процесі управління
- •17. Алгоритм процесу розробки, прийнятя та реалізації раціональних управлінських рішень
- •18. Середовище прийняття рішень:умови та фактори
- •19. Формалізація прийняття управлінських рішень
- •20. Необхідність системного підходу та комплексного забезпечення щодо процесу розробки, прийняття та реалізації рішень
- •21. Інформація та її роль у менеджменті
- •22. Інформаційні технології автоматизація управлінських рішень
- •23. Поняття і характеристика комунікацій . Різновиди внутрішніх і зовнішніх комунікацій.
- •24. Сутність та основні завдання управління персоналом
- •Основні аспекти формування та розвитку трудового колективу.
- •26. Набір та відбір персоналу
- •27. Формування організаційної культури. Феномен корпоративного духу
- •28. Сутність групової динаміки в організаціях. Формальні і неформальні групи
- •29. Позитивні та негативні аспекти пов’язані з існуванням неформальних груп.Специфіка впливу на неформальні групи.
- •30. Управління формальними групами. Фактори, що впливають на ефективність роботи групи
- •31. Керівництво і лідерство
- •32. Влада та вплив. Форми влади та впливу
- •33. Самоменеджмент, самореалізація та проф.-кваліф. Ріст менеджера
- •34. Відповідальність та етика в менеджменті
- •35. Складові ефективності та система показників, що визначають ефективність функціонування організації
- •36. Досягнення ефективності в контексті функціональних аспектів менеджменту
- •37. Основні складнощі та проблемні місця у сучасному менеджменті.
- •38. Комплексний підхід до удосконалення управління організаціями
31. Керівництво і лідерство
Протягом усієї історії розвитку менеджменту ведуться суперечки навколо визнання суті і природи керівництва і лідерства. Лідерство – це сила, що сприяє формуванню в групи людей здатності робити щось краще і більше в напрямі реалізації спільної мети.
«лідерство» – це процес впливу на групу людей, щоб спричинити їх за собою для спільної реалізації спільної реалізації управлінських рішень по досягненню визначених цілей. Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації [5, 302].
Лідерство – деякий невловимий феномен групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об’єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань
Щодо поняття «керівництво», то керівництво – це процес використання влади задля досягнення впливу на людей
:керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.
Аналізуючи поняття «лідерство» і «керівництво» варто всі відмінності та особливості помістити у вигляді таблиці.
Таблиця 1
Розбіжності між поняттями «Лідерство» та «Керівництво»
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Стиль спілкування |
Тримає дистанцію, некомунікабельний |
Настроєний по - дружньому, любить спілкування |
Вступає в контакт з підлеглими лише з їх ініціативи |
Найчастіше залежить від темпераменту, переважно комунікабельний |
|
Характер відносин з підлеглими |
Жорсткий, диктується настроєм |
Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль |
М’який |
Переважно доброзичливий |
|
Ставлення до дисципліни |
Прихильник формальної жорсткої дисципліни та строгого порядку |
Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференціальний підхід до людей |
Не вимагає дотримання дисципліни, лояльний до порушень |
Підтримує формальну дисципліну, хоча інколи і приховує порушення |
|
Ставлення до морального впливу на підлеглих |
Вважає покарання головним методом стимулювання і заохочення |
Використовує різні види винагород та покарання |
Найчастіше користується винагородою |
Залежно від ситуацій та рівня підлеглих використовує різні способи |
|
|
|
|
|
|
|
Продовження табл. 1
3) Керівник має владні позиції і підлеглі в будь-якому випадку повинні його визнавати як лідера. |
3) Лідерські стосунки відрізняє те, що послідовники визнають лідера лише тоді, коли він довів свою компетенцію і цінність для групи. |
4) Керівник здійснює управління на основі прийнятих рішень і контролює їх виконання. |
4) Лідер надає право приймати рішення кожному співробітникові, концентрується на погодженні інтересів працівників. |
5) Керівника обов’язково призначають. |
5) Лідерство виникає стихійно. |
6) Керівництво ґрунтується переважно на формальних аспектах діяльності. |
6) Лідерство ґрунтується на неформальних. |
7) Керівництво – явище стабільне. |
7) Висування лідера залежить від настрою групи. |
8) Керівник стає на чолі організації в результаті формалізації відносин в ній (делегування повноважень). |
8) Лідерами стають не з волі організації, а завдяки особистому авторитету, харизмі та багатьом особистим якостям індивіда. |
Визначаючи розбіжності у самому визначенні поняття, не можливо лишити поза увагою і відмінність у стилях.
Стиль лідера – манера поводження керівника до підлеглих. Розрізняють кілька манер:
- автократичний стиль (особистої влади). Заснований на примусі, погрозі, страху, твердій регламентації правил поведінки співробітників, персоналу;
- демократичний стиль. Спирається на концепцію, що людина – істота свідома, любить працювати. Характерна децентралізація повноважень, активна участь усіх у прийнятті управлінських рішень, широка воля дій при виконанні завдань, відкритість і довіра;
- ліберальний стиль. Максимальна воля виконавців, їхній самоконтроль, мінімальна участь керівника в діяльності виконання завдань.
Що ж до стилів керівництва, то це стиль поведінки керівника щодо своїх підлеглих, який змінюється залежно від ситуації, охоплює суб’єктивно - психологічні характеристики керівника і є спрямованим на досягнення поставлених завдань.
На основі аналізу літературних джерел згадується такий поділ стилів керівництва:
- ліберальний;
- демократичний;
- авторитарний;
- змішаний [5].
Таблиця 2.
Основні стилі керівництва
Параметр взаємодії |
Стилі керівництва
|
|||
Авторитарний |
Демократичний |
Ліберальний |
Змішаний |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Методи прийняття рішень |
Одноосібно вирішує питання |
Перед прийняттям рішення радиться з підлеглими |
Чекає вказівок від керівництва |
Одночасно або колегіально |
Спосіб доведення рішень до виконавців |
Наказує, розпоряджається, командує |
Пропонує, просить |
Просить, благає |
Відповідно до ситуації наказує, пропонує, узгоджує |
Розподіл відповідальності |
Перекладає на підлеглих або бере на себе |
Розподіляє відповідальність згідно повноважень |
Знімає з себе будь – яку відповідальність |
Найчастіше розподіляє відповідальність між собою і підлеглими |
Ставленні до ініціативи |
Придушує повністю |
Заохочує використовує в інтересах справи |
Віддає ініціативу в руки підлеглих |
Придушує якщо впевнений у правоті, заохочує, якщо необхідне колективне рішення |
Ставлення до підбору кадрів |
Боїться кваліфікованих працівників |
Підбирає ділових грамотних працівників |
Підбором кадрів не займається |
Підбором кадрів займається нерегулярно і без чіткої системи |
Ставлення до недостатності знань |
Усе знає та вміє, рідко підвищує кваліфікацію |
Постійно підвищує кваліфікацію, враховує критику |
Поповнює свої знання та заохочує до цього підлеглих |
Прагне бути в курсі сучасних проблем періодично підвищує кваліфікацію |
Продовження табл. 2
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Стиль спілкування |
Тримає дистанцію, некомунікабельний |
Настроєний по - дружньому, любить спілкування |
Вступає в контакт з підлеглими лише з їх ініціативи |
Найчастіше залежить від темпераменту, переважно комунікабельний |
|
Характер відносин з підлеглими |
Жорсткий, диктується настроєм |
Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль |
М’який |
Переважно доброзичливий |
|
Ставлення до дисципліни |
Прихильник формальної жорсткої дисципліни та строгого порядку |
Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференціальний підхід до людей |
Не вимагає дотримання дисципліни, лояльний до порушень |
Підтримує формальну дисципліну, хоча інколи і приховує порушення |
|
Ставлення до морального впливу на підлеглих |
Вважає покарання головним методом стимулювання і заохочення |
Використовує різні види винагород та покарання |
Найчастіше користується винагородою |
Залежно від ситуацій та рівня підлеглих використовує різні способи |
|
|
|
|
|
|
|
Окрім відмінних ознак лідерство і керівництво мають і спільні ознаки. Як лідерство так і керівництво мають управлінський статус. Спільними для лідера і керівника є можливість застосувати владу, тобто впливати на поведінку інших людей або на ситуацію за допомогою різних засобів: авторитету, традицій, економічних механізмів тощо.
Отже, аналізуючи розглянуту проблематику, можна стверджувати, що «лідерство» як тип управлінських стосунків, відрізняється від поняття «керівництво». Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнюючими системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь - якої організації.