
- •Поняття та зміст конституційного ладу.
- •4. Поняття, структура та принципи самоорганізації громадянського супільства.
- •5. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення його функціонування.
- •6. Україна як демократична правова держава. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.
- •7. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі .
- •8. Завдання органів законодавчої, виконавчої, судової влади, контрольно – наглядових, правоохоронних органів, об’єднань громадян в забезпеченні правової захищеності особистості.
- •9. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правовий статус людини і громадянина.
- •10.Державний лад та форми держави: поняття і співвідношення.
- •11. Україна-суверена і незалежна держава. Народний, національний, державний суверенітет.
- •12. Народ - носій суверенітету та джерело державної влади
- •13. Інститут президентства в України: історія становлення і сучасний етап розвитку
- •14. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •11 Розділ та 6 стаття 1 розділу
- •15. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .
- •16. Законодавча влада в Україні. Конституційна природа парламента-Верховної Ради України
- •17. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок вирішення питань щодо адміністративно-територіального поділу.
- •18. Поняття органу держави, його ознаки і конституційний статус.
- •19.Конституційні (юридичні) ознаки України як унітарної держави. Розмежування компетенції Республіки Україна і Автономної Республіки Крим.
- •20. Конституційно-правовий статус Президента України. Порядок вступу на пост президента України.
- •21.Принципи державного ладу.
- •22. Конституційний статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності..
- •23. Конституційний Суд України: правова природа, функції та повноваження.
- •24. Принципи конституційного ладу України. Гуманістичні, економічні, політичні основи конституційного ладу
- •25. Концепція народного представництва. Поняття та форми представницької демократії.
- •26. Український парламентаризм: історія становлення та сучасний етап розвитку.
- •27. Україна-соціальна держава. Конституційна характеристика.
- •28. Принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина.
- •29. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- •30. Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади.
- •31. Система органів державної влади. Класифікація (види) органів державної влади
- •32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток конституційної юстиції в Україні
- •33. Автономна Республіка Крим-територіальна автономія у складі України.
- •34. Конституційна організація державної влади в Україні.
- •35. Особливості правового статусу біженців. Права та обов'язки біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •36. Особи без громадянства: поняття та особливості правового положення. Проблема полігромадянства
- •37. Особливості правового статусу осіб, яким надано притулок. Режими проживання іноземців
- •38. Автономна республіка Крим у складі України. Проблема територіальної Автономії і національно.-територіальних утворень у місцях компактного проживання національних груп
- •39. Належність до громадянства і набуття громадянства України
- •40.Грмадянство: поняття і конституційна природа.
- •41.Умови прийняття до громадянства України.
- •42. Поняття і види громадянських станів особистості. Правова регламентація громадянських станів особистості.
- •43. Гарантії здійснення прав, свобод і обов язків людини та громадянина
- •44. Поняття, юридична природа і класифікація конституційних прав, свобод і обов язків людини та громадянина. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •45. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •46. Структура чинного законодавства про державні органи України.
- •47. Функції і повноваження Верховної Ради Ураїни.
- •48. Поняття і принципи державного (територіального) устрою України.
- •49. Конституційна ассамблея: правова природа, принципи діяльності та основні завдання.
- •50. Чинна Конституція України (1996р.): соціально-правова характеристика і структура.
- •51. Конституційні принципи верховенства права : теорія та практика реалізації
- •52.Припинення громадянства України.
- •53. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування
- •54. Декларація про державний суверенітет України і Акт проголошення незалежності України- етапи конституційної реформи в Україні
- •55. Принципи громадянства України, їх правове закріплення.
- •56. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •57.Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів. Види референдумів.
- •58. Всеукраїнський референдум: правові засади, організація та порядок проведення.
- •59. Поняття та предмет всеукраїнського референдуму.
- •60. Виборче право і виборча система: поняття і принципи.
- •61. Порядок проведення виборів народних депутатів України.
- •62. Інститут представника Президента України.
- •63. Організація роботи Президента України. Адміністрація Президента України.
- •64. Конституційні обов’язки людини і громадянина.
- •65. Конституційно-правовий статус народного депутата України та гарантії його діяльності. Природи депутатського мандату.
- •66. Прем єр-мініст України: конституційно-правовий статус та політична роль.
- •67. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •68. Громадські об' єднання: поняття, порядок утворення та реєстрація.
- •69. Організаційно-правові форми прямого народовладдя.
- •70. Кабінет Міністрів України: місце у системі органів виконавчої влади, структура і компетенція.
- •71.Система центральних органів виконавчої влади.
- •72. Місцева державна адміністрація: поняття, структура, компетенція.
- •73. Судова система: склад і принципи функціонування. Здійснення правосуддя у формах конституційного, цивільного, адміністративного та кримінального судочинства.
- •74. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція.
- •75. Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурорського реагування на порушення конституційної законності
- •76. Відносини і взаємодія органів місцевого самоврядування з місцевими і центральними органами державної адміністрації.
- •77. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування.
- •78. Конституційний статус депутата місцевої ради і правові гарантії діяльності депутата.
- •79. Способи формування державних органів і органів місцевого самоврядування.
- •80. Конституювання державних органів, органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу.
- •81. Права та діяльність громадських об' єднань. Розділ III права та діяльність громадських об'єднань
- •82. Роль територіальних громад у процесі формування і функціонування громадянського суспільства
- •83. Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •84. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •85. Поняття, система і функції державних символів України.
- •86. Конституційні засоби вдосконалення і гармонізації міжнародних відносин в україні.
- •87. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту.
- •88. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •89. Територіальна громада як первинний суб' єкт місцевого самоврядування.
- •90. Конституційно-правові принципи та види взаємодії місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування.
- •91. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •92. Принципи конституційного судочинства.
- •93. Зміни до конституції України. Перспективи конституційних перетворень.
- •94. Порядок виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів
- •Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів
- •95. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •Порядок формування Кабінету Міністрів України
- •96. Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
32. Поняття конституційної юстиції. Становлення і розвиток конституційної юстиції в Україні
Проблема правового захисту конституції набула актуальності з часу появи перших конституційних актів. Так, достовірно відомим є судовий прецедент у справі Холмса В. Уолтона. що мав місце у 1780 році у північноамериканському штаті Нью-Джерсі, коли закон штату було визнано таким, що не відповідає конституції штату, а в 1803 році Верховний Суд США вперше прийняв рішення у справі Мербері щодо неконституційності загально федерального закону.
На кінець XIX ст. у ряді європейських країн (Данія, Норвегія. Франція, Швейцарія та ін.) утверджується практика судового і парламентського контролю за дотриманням конституції, а вже на початку XX ст, після Першої світової війни з'являються перші спеціалізовані органи правової охорони конституції - конституційні суди.
На сьогодні у світі сформувалося кілька основних моделей спеціального правового захисту конституцій: 1) американська модель (США, Бразилія, Аргентина та ін.) передбачає здійснення конституційної юрисдикції судами загальної юрисдикції, як правило верховними судами держави; 2) романо-германська модель (Австрія. Німеччина, Польща та ін.) ґрунтується на формуванні спеціальних органів конституційної юстиції - конституційних судів, конституційних рад тощо; 3) мусульманська та традиційна моделі (Мавританія, Лесото та ін.) передбачає здійснення конституційної юстиції вищими релігійними або традиційними органами (ради духовенства, ради вождів тощо).
Для вітчизняної конституційної теорії та практики спеціальні органи захисту конституції були практично невідомі до 90-х років XX ст. Правова охорона українських радянських конституцій покладалася на вищі органи державної влади та управління, які здійснювали дві основні функції - контроль за дотриманням радянських конституцій і забезпечення відповідності конституцій радянських союзних республік Конституції СРСР.
Спробу формування постійно діючого державного органу правового захисту конституції в колишньому СРСР прийнято пов'язувати з прийняттям 1 грудня 1988 р. Закону СРСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного закону) СРСР", який передбачав створення Комітету конституційного нагляду СРСР. Наглядові та контрольні повноваження цього спеціалізованого органу правового захисту радянської конституції закріплювалося в Законі СРСР "Про конституційний нагляд в СРСР". Але цей Комітет навряд чи можна вважати органам конституційної юстиції, оскільки він існував як своєрідний "додаток" до З'їзду народних депутатів СРСР, який і вирішував основні питання конституційного нагляду і контролю в СРСР. До того ж розпад колишнього СРСР не дав можливості еволюціонувати Комітету конституційного нагляду СРСР в повноцінний самостійний постійно діючий орган конституційної юстиції.
В Україні ж за радянської доби Комітет конституційного нагляду УРСР, передбачений ст. 112 Конституції УРСР 1978 року, після внесення до неї змін 21 жовтня 1989 р., взагалі не був сформований. Натомість після внесення змін до ст. 112 Конституції УРСР в 1990 році передбачалося формування більш прогресивного органу правового захисту конституції - Конституційного Суду УРСР, склад якого мав обиратися Верховною Радою УРСР. Але цей орган так і не був сформований.
Лише після здобуття Україною незалежності в 1991 році вдалося розпочати формування спеціалізованого органу правового захисту Конституції України - Конституційного Суду України. З липня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Конституційні Суд України", який визначив порядок формування і основні функції цього органу конституційної юстиції незалежної України.
Утім діяльність Конституційного Суду України в період 1992-1996 років була малоефективною з огляду на те, що Верховна Рада України обмежилася лише призначенням першого Голови
Конституційного Суду України Л. П. Юзькова. Спроби обрати Верховною Радою України заступника Голови Конституційного Суду України та суддів Конституційного Суду України виявилися безуспішними.
У зазначений період основні функції щодо правового захисту Конституції України здійснювалися Президентом України і Верховною Радою України.
Після прийняття нині чинної Конституції України від 28 червня 1996 p., що чітко визначила систему правового захисту Основного Закону, було прийнято новий Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.. який і поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України (у його вузькому розумінні) слід вести з 1996 року, коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України.
За час своєї діяльності (1996-2009) Конституційний Суд України став одним із найважливіших Інститутів правової держави, формування якої проголошує Конституція України. Його рішення і висновки сприяли ефективному правовому захисту Основного Закону, вдосконаленню правових механізмів реалізації та гарантування основних конституційних прав і свобод людини і громадянина, упередженню і вирішенню конституційних конфліктів у державі, формуванню позитивного політичного іміджу України як правової держави.
Відповідно до ст. 147 Конституції України, Конституційний Суд України - єдиний колегіальний орган конституційної юрисдикції в України що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
За своєю сутністю Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Не випадково саме у розділі VIII "Правосуддя" Конституції України зазначено, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного Суду України в системі судової влади України.
За змістом своєї діяльності Конституційний Суд України забезпечує правовий захист Конституції України, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України також посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина і виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, тим самим сприяючи розбудові України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Його рішення і висновки є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади.