Аналіз ключових показників в перехідній економіці

Хомяков В.І., Познякова І.В.

Сучасна українська економіка знаходиться на відновлювальній стадії розвитку, метою якої є досягнення показників траєкторії довгострокового зростання [1]. В зв’язку з цим постає  проблема в формуванні системи оціночних показників, за допомогою яких можливе проведення аналізу стану вітчизняної економіки адекватного саме перехідному етапу.  Проблемі визначення ключових показників, що характеризують стан розвитку економіки в перехідному періоді присвячені праці В.Гейця, В. Савчука, П. Єменка, А. Грищенко, Б. Кваснюка,  Є. Гайдара, В. Федосова та інших. Якісний аналіз стану розвитку економіки проводиться на основі ключових показників, а саме: валового внутрішнього продукту, обсягу тіньової економіки, інвестицій в основний капітал, обсягу промислової продукції. Саме якісний аналіз даних показників, а також аналіз взаємозалежностей даних показників повинен стати індикатором розвитку економіка України на сучасному етапі. Аналіз ключових показників економіки – основа формування ефективної стратегії розвитку України. Аналізуючи динаміку показників ВВП, обсягу тіньової економіки та інвестицій в основний капітал України, встановлено, що співвідношення їх темпів приросту (падіння) не однакові на протязі всього перехідного етапу.

    Рис.1. Динаміка ВВП, обсягу тіньової економіки та інвестицій в основний капітал в промисловості України

Таблиця 1 Динаміка ключових показників розвитку економіки України

В той час, коли ВВП України та інвестиції в основний капітал в 2003 році проти 1990 року відповідно склали 54,6 та 44,5 %, обсяг тіньової економіки 109,6 % (рис. 1). В таблиці ВВП, обсяг тіньової економіки, обсяг промислового виробництва наведені в цінах 2002 року та інвестиції в основний капітал в цінах 1996 року.  Слід зауважити, що на протязі досліджуваного періоду рівень тіньової економіки не складав менше ніж 90 % рівня аналогічного показника 1990 року. З таблиці 1 видно, що з 1990 року по 2003 рік відбулось стрімке зростання тіньової економіки, що пов’язане з введенням політики лібералізації цін і купоно-карбованця (1992 р.) та лібералізації торгівлі (1995 р.). Слід зауважити, що лібералізація цін спричинила зростання обсягів тіньової економіки на 15 % і її вплив тривав 2 роки. Лібералізація зовнішньої торгівлі викликала нову хвилю зростання тіньової економіки, її вплив тривав 4 роки, а зростання становило 10 %. Обвальне падіння виробництва (1994 р.) привело до значного (на 15 %) зменшення обсягів тіньової економіки і повернуло її рівень на рівень 1990 р. Фінансова криза і позитивний ефект девальвації гривні зменшили обсяги тіньової економіки на 4,4 % в 1998 р., 5,2 % в 1999 р. і на 3,4 % в 2000 р. Після вичерпання ефекту девальвації гривні (2001 р.) і з початком економічного зростання “тіньова” економіка “оживає”. Її зростання (в абсолютному виразі) становить в 2001, 2002 та 2003 рр. відповідно 4,3; 4,3 і 7,1 %.

Рис. 2. Динаміка ВВП та обсягу тіньової економіки України

Як видно з рисунку 2, обсяг тіньової економіки практично є сталою величиною і коливається в межах 75000-85000 млн. грн. в цінах 2002 року. В 2003 р. обсяг ВВП в Україні становив 54,6 % рівня 1990 р. За умови виведення економіки з “тіні”, ВВП України в 2003 р. міг би становити 330970 млн. грн., або 73,28 % від рівня 1990 р. На рисунку загальний обсяг ВВП розрахований як сума реального ВВП та обсягу тіньової економіки. На сьогодні ряд економістів стверджують, що частка тіньової економіки України є вищою ніж 34 %, що дає підставу стверджувати про ще більші обсяги тіньової економіки та гостру необхідність виведення капіталу з тіні.

Встановлений факт відносної стабільності абсолютних обсягів тіньової економіки впродовж останніх тринадцяти років дозволяє зробити висновок, що така тенденція збережеться і в майбутньому. Це дає підстави стверджувати, що одним із реальних шляхів зменшення тіньової частки в загальному ВВП є зростання реального сектора економіки. Наші розрахунки показали, що при щорічному темпі росту ВВП 9 % частка тіньової економіки через 5 років знизиться до 22 %, а через 10 – до 14,5 %, що в 1,17 разів менше її реальної частки в 1990 році. Ефективність інвестицій оцінювали за допомогою коефіцієнта, що розраховується як відношення приросту обсягу виробництва в абсолютному виражені до приросту інвестицій в основний капітал. Даний коефіцієнт показує, на скільки гривен збільшився (зменшився) обсяг виробленої промислової продукції при зростанні (падінні) вкладених інвестицій на 1 гривню. В таблиці 2 представлений розрахунок коефіцієнта віддачі інвестицій в промисловому комплексі України. При розрахунку обсяг промислової продукції прийнятий в цінах 2002 р., а інвестиції в цінах 1996 р. В період з 1991 по 1994 рр. в промисловості України на 1 грн. зниження інвестицій обсяг виробництва знизився на 12,21 грн., а за період з 1995 по 1998 рр. на 6,02 грн. Це свідчить про те, що прискорене падіння обсягів виробництва на першому етапі (1990-1994 рр.) уповільнюється до 1998 р. Після досягнення найнижчої точки падіння виробництва віддача інвестицій змінює знак. При цьому на першій стадії відновлюваного процесу (1999-2001 рр.) на 1 грн. приросту інвестицій припадає 25,4 грн. приросту промислового виробництва, на другій стадії (2002-2003) – 22 грн. Динаміка зміни коефіцієнта віддачі інвестицій свідчить про оздоровчу роль кризи. 

Таблиця 2

Розрахунки коефіцієнта віддачі інвестицій в промисловості України

період	Приріст (падіння) , млн. грн.		Середнє значення ΔQ / ΔI, грн/грн
	інвестицій в основний капітал (ΔІ)	обсягу промислової продукції (ΔQ)
1991-1994 рр.	-9568	-116830	-12,21
1995-1998 рр.	-4980	-230001	-6,02
1999-2001 рр.	+1886	+47789	+25,4
2002-2003 рр.	+2062	+45284	+22,0

Дещо інші значення показника віддачі інвестицій маємо, використовуючи висхідні дані в фактичних цінах. Нажаль наявні статистичні дані не дають можливості проаналізувати динаміку зазначеного показника в період з 1990 по 1994 рік. 

Рис.3. Динаміка коефіцієнта віддачі інвестицій в Україні.

З рисунку 3 видно, що найбільше значення ΔQ/ΔI при використанні фактичних цін маємо на 2 роки раніше порівняно з розрахунками на базі порівняльних цін. При цьому позитивне значення коефіцієнт має з 1996 року (0,04 грн/грн)..

Наступним ключовим показником розвитку економіки в перехідному періоді є валова додана вартість, що розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними [3]. В таблиці 3 представлена частка доданої вартості в промисловості України. Як видно частка доданої вартості в докризовому (1990) році становила 0,345. Далі відбулось значне зниження її рівня, так в 1996 році вона знизилась до 0,306, в 2001 році до 0,3 та в 2003 році 0,248. Таким чином в період з 1990 по 2003 рік в Україні відбулось погіршення даного якісного показника, що говорить про нераціональне використання ресурсів, недостатність коштів для оновлення основних фондів, низький рівень оплати праці і низьку прибутковість підприємств промисловості.

Таблиця 3 Частка доданої вартості

рік	Україна	США
1990	0,345	не має даних
1991	не має даних
1992		0,474
1993		0,474
1994	0,322	0,48
1995	0,287	0,476
1996	0,305	0,471
1997	0,306	0,476
1998	0,313	0,485
1999	0,330	0,485
2000	0,314	0,469
2001	0,300	0,467
2002	0,305	не має даних
2003	0,248

Для порівняння відзначимо, що аналогічний показник для промисловості США в 1992 році становив 0,474, в 2001 році – 0,467. Середня за цей період частка доданої вартості в промисловості США становить 0,476. Отже, в Україні рівень даного показника, погіршуючись з кожним роком, все далі віддаляється від рівня розвинутих країн. Таким чином встановлено, що в період трансформаційних процесів в Україні відбулось значне погіршення ключових показників розвитку економіки та виявлені фактори, що впливають на їх динаміку. Так, на зростання обсягу тіньової економіки в Україні значний, вплив здійснили лібералізація цін (1992 р.) лібералізація зовнішньої торгівлі (1995 р.) та фінансова криза 1998 року. Встановлено, що одним із шляхів зниження тіньової частки ВВП є зростання реального сектора економіки.