
- •1.Закон Мура в електроніці.
- •2. Основні тенденції розвитку комп’ютерної електроніки.
- •3. Продуктивність комп’ютерних систем та методи їх підвищення.
- •4. Фізичні обмеження в елементах комп’ютерів.
- •5. Інформація, інформаційний процес, вимоги до інформації.
- •6. Носії інформації та їх класифікація.
- •7. Сигнали та їх класифікації
- •8. Математичне представлення сигналів. Типи сигналів
- •9. Закони для булевих операцій.
- •10. Аналітичне представлення булевих функцій.
- •11. Арифметичні операції над числами, представлених в додаткових кодах.
- •12. Основні булеві функції Функції:
- •13. Способи задання булевих функцій
- •14. Буливі функції однієї змінної
- •15. Типи логічних елементів
- •16Аналітичне представлення булевих операцій
- •17. Елементи, вузли, пристрої кс
- •18. Потенціальні та імпульсні сигнали
- •Позитивний.
- •Негативний.
- •19.Класифікація елементів в комп’ютері
- •20. Імс та їх класифікація
- •26. Основні параметри цімс
- •27.Характеристики мікросхем
- •28.Швидкодія логічних мікросхем
- •29.Зп пристрої та їх класифікація
- •30. Функціональна схема ram. Статичні озп
- •32. Динамічні озп. Класифікація динамічних озп
- •36Елемент пам’яті на мнон транзисторі
- •37. Елемент пам’яті на лізмон транзисторі
- •38.Тригери та їх різновиди
- •39.Синхронізація роботи тригерів
- •40. Схемотехнічні принципи побудови тригерів. Jk тригери
- •41.Д тригери і т тригери
- •42. Лічильники імпульсів.
- •43. Асинхронні і синхронні лічильники
- •44. Дешифратори. Класифікація, основні характеристики.
- •45. Мультиплексори
- •46. Демультиплексори
- •47. Архітектура комп’ютерів:. Прінстонська і Гарвардська
- •48. Основні принципи Нейманівської архітектури є 2 блоки формування цих принципів.
- •49. Класифікація архітектур обчислювальних систем
- •50. Класифікація архітектур за взаємодією цп, пп, оп.
- •51. Класифікація архітектур за взаємодією потоків команд і даних
- •52. Способи вдосконалення архітектур
- •53. Мікропроцесор та його функції
- •54. Основні параметри мп.
- •55. Характеристика мп 80386 та 80486.
- •56.Характеристика мп типу Pentium
- •57. Характеристика мп типу Pentium Pro
- •58. Характеристика мп ммх та Pentium II
- •59.Характеристика мп Pentium III
- •60.Технологія нт.
- •61. Характеристика мп типу Celeron.
- •62.Характеристика мп Pentium 4.
- •63. Технологія гіперконвеєрної обробки.
- •64.Характеристика мп типу risk.
- •65. Характеристика мп Over Drive.
- •66. Компоненти що входять до складу мп.
- •67. Операційна та інтерфейс на частини мп.
- •68. Функціональна схема пу мп.
- •69. Функціональна схема алп.
- •Мікропроцесорна пам'ять.
- •71. Типи регістрів мпп.
- •72. Універсальні регістри.
- •73. Сегментні регісти.
- •74. Регістри зміщень.
- •75. Регістри прапорців.
- •76. Управляючі прапорці.
- •77. Призначення інтерфейсної частини мп.
- •78. Інтерфейси евм.
- •79. Шини розширень.
- •80. Локальні шини.
- •81. Периферійні шини.
- •82.Універсальні послідовні шини.
- •83. Послідовна шина usb.
- •84. Станадарт ieee(Fire Wire).
- •85. Послідовний інтерфейс sata.
- •86. Послідовний інтерфейс sas.
- •87. Сімейство послідовних інтерфейсів pci Express.
- •88. Безпровідні інтерфейси.
- •89. Інтерфейс IrDa.
- •90. Інтерфейс Bluetooth.
- •91.Інтерфейс wusb.
- •92.Сімейство інтерфейсів wi fi.
- •93. Інтерфейс wi Max.
- •94. Синхронний та асинхронний sr-тригери.
- •95. Асинхронний сумуючий лічильник.
- •99. Часові характеристики цифрового сигналу. Синхроімпульси.
- •100. Архітектура, як інтерфейс між рівнями фізичної підсистеми.
- •101. Лічильники. Логічна стуктура лічильника. Режими роботи.
- •102. Шифратори:характеристика,класифікація.
- •103. Способи підвищення продуктивності кс.
- •104. Тегова пам'ять. Дискриптори.
- •105. Домен-як адресний простір.
- •106. Ключ на біп- транзисторі.
- •107. Вхідна характеристика логічного елемента.
- •108. Вихідна характеристика логічного елемента.
- •109. Передаточна характеристика логічного елемента.
- •110. Динамічні параметри логічних елементів.
- •111. Швидкодія логічних мікросхем.
- •112. Вимірювання часових параметрів сигналів.
103. Способи підвищення продуктивності кс.
104. Тегова пам'ять. Дискриптори.
Як правило інформація про тип збережених у пам’яті даних міститься у командах програми. Однак у комірці пам’яті можна вказати і тип даних доповнивши їх деяким набором, який називається «тегом». Цей принцип організації пам’яті має назву тегової пам’яті. При чому теги можуть зберігати також інші характеристики, на приклад, довжину операнда. Існує 2 типи тегів:
Статичні. Вміст яких визначається перед виконанням програми і в ході обчислень не змінюється.
Динамічні. З наповненням його змісту під час обчислень і періодичним оновленням.
Переваги тегової пам’яті дозволяють: Дескриптор – це додаткова інформація, що
1. Виявляти помилки. відіграє роль опосередкованої адреси комірки 2. Підвищити швидкість обробки команд. пам’яті з даними.
Спростити алгоритми деяких операцій. В таких комп’ютерах команди містять
Дозволяють робити від лагодження посилання на дескриптори, які у свою чергу посилаються на області пам’яті, що зберігають програми більш досконало.
значення операндів команд.
Економія пам’яті через відсутність
Основна відмінність тегів і дескрипторів:
генерування кодів для функцій контролю і Дескриптори створюють додатковий рівень перетворення даних. адресацій, тобто дескриптори це частина
команди або програми а теги це частина даних. Поряд з тегами використовуються так звані дескриптори.
Приклад дескриптора:
Пояснення індексів:
Індекс ПЕ означає, чи знаходяться па
АЙ – означає, чи описує даний дескриптор весь масив.
R – ідентифікує неперервну область пам’яті.
W – дозвіл лише для читання даних,
- 53 -
105. Домен-як адресний простір.
Для захисту пам’яті виділяються домени, тобто області санкціонованого доступу, що являють собою локальний адресний простір, що визначає адреси, які можуть формуватися або використовуватися деяким набором команд. Кожній програмній секції можна придати домен, тобто деякий адресний простір доступний лише їй(секції) локальним змінним. Такий процес передачі фактичних параметрів __ секцій розглядають як тимчасове розширення. Використання доменів має низку переваг:
Покращується від гладження програми. Крім того сфера дії окремої похибки обмежується розмірами домену.
Підвищується надійність захисту програм. Зокрема інформація, яка належить одній секції захищена від інших секцій. Для реалізації апарату доменів необхідні деякі зміни в архітектурі комп’ютера.
106. Ключ на біп- транзисторі.
107. Вхідна характеристика логічного елемента.
Вхідна характеристика логічного елемента II = f (UI) – це залежність вхідного струму від зміни вхідної напруги. Струми, що втікають у схему елемента, вважають додатними, а ті, що витікають – від’ємними (рис.1.9, а). З цієї характеристики визначають вхідні струми IIL для напруги UIL max і струм IIH для напруги. UIH min.
Рис.
1.9. Характеристики логічного транзисторно
- транзисторного елемента: а – вхідна;
б – вихідна; в – передавальна
108. Вихідна характеристика логічного елемента.
Вихідна характеристика логічного елемента UO = f (IО) визначає залежність вихідної напруги від струму навантаження для станів високого і низького рівнів (рис. 1.9, б). Із цієї характеристики визначають допустимі значення струмів: IOL – при низькому рівні вихідної напруги UОL max і IOН – при високому рівні напруги UОН min (рис. 1.9, б). Передатна характеристика UO = f (UI) – це залежність вихідної напруги від вхідної (рис. 1.9, в). З цієї характеристики визначають значення завадостійкості для низького рівня на вході МL (перешкода, що відкриває) і для високого рівня на вході МН (перешкода, що закриває): ML = UTIL – UIL max; MH = UTH min – UTIH. Середня споживана потужність P*CC елементом від джерела живлення обчислюється за формулою P*CC = UCC (ICCL+ ICCH) / 2 = UCC I*CC, де ICCL, ICCH – струми споживання при низькому і високому рівнях напруги на виході відповідно; I*CC – середній струм споживання. Сучасні елементи споживають потужність від мікроват до десятків міліватів. Потенціальні сигнали характеризуються значенням логічного перепаду (амплітудою) UM = UH – UL і тривалістю позитивного tWH та негативного tWL перепадів (рис. 1.10). Перепади напруг часто називають позитивними і негативними імпульсами.
Рис.
1.10. Вимір параметрів сигналу: а –
амплітуди; б, в – тривалості перепадів
Для вимірювання часових параметрів сигналу встановлюють умовні рівні в частках від амплітуди – 0,1; 0,5 і 0,9. Швидкодію мікросхем визначають за значеннями таких тривалостей: фронту tLH і спаду tHL (рис. 1.11, а); власне вмикання tTHL і вимикання tTLH (рис. 1.11, б); та їх затримки відповідно tDHL та tDLH; затримок поширення сигналу при вмиканні tPHL і вимиканні tPLH (рис. 1.11, в). Для практичних розрахунків використовують середній час затримки поширення сигналу tР = (tPHL + tPLH) / 2. Для оцінки якості елемента широко використовують узагальнений параметр – роботу перемикання AП = P*CC tP. Якщо потужність P*CC вимірюється в міліватах, а час затримки – в наносекундах, то робота перемикання АП виражається в пікоджоулях (пДж). Значення узагальненого параметра АП знаходиться в границях 0,1–200 пДж. Чим менше значення АП, тим кращі характеристики має логічний елемент.