50. Класифікація архітектур за взаємодією цп, пп, оп.

По структурним зв’язкам архітектури ОС поділяються на:

1. Одно процесорна зі зв’язком через центральний процесор(ЦП).

2. З одним потужнім процесором(ЦП) і кількома процесорами(ПП), які його обслуговують.

3. Багатопроцесорна.

4. З магістральною шиною.

5. Мережна.

6. Функціонально переналагоджувальна.

7. Мас процесорна, яка містить велику кількість процесорів.

В такій архітектурі центральний процесор контролює роботу всієї системи. Зв’язок із периферійними пристроями здійснюється або через прямі канали, або через ПП(периферійні пристрої). Така архітектура характерна для машин третього покоління. Однак також така архітектура використовується для виконання спеціальний функцій у комп’ютерних мережах. Однак для випадку продуктивних операцій у випадку кожного звертання необхідно переривати роботу ЦП, тому реалізується ідея про поєднання потужного ЦП з декількома менш потужнішими функція яких полягає у обслуговуванні переривань від зовнішніх пристроїв а також ОЗП.

Обчислювальні системи з магістральною шиною.

Специфіка такої архітектури полягає в тому, що всі частини ОС(обчислювальної системи) можуть бути приєднаними до магістральної шини, захоплюючи її на короткий період машинного такту для обміну інформації. Для запобіганню конфліктів використовується арбітр шини.

51. Класифікація архітектур за взаємодією потоків команд і даних

опрацьовування множини даних, при чому кількість елементів, що опрацьовуються може бути дуже

52. Способи вдосконалення архітектур

Архітектура комп’ютерів в основному вдосконалюється зараз за рахунок введення додаткових засобів:

1. Збереження даних у вигляді само визначених даних.

Як правило інформація про тип збережених у пам’яті даних міститься у командах програми. Однак у комірці пам’яті можна вказати і тип даних доповнивши їх деяким набором, який називається «тегом». Цей принцип організації пам’яті має назву тегової пам’яті. При чому теги можуть зберігати також інші характеристики, на приклад, довжину операнда. Існує 2 типи тегів:

1. Статичні. Вміст яких визначається перед виконанням програми і в ході обчислень не змінюється.

2. Динамічні. З наповненням його змісту під час обчислень і періодичним оновленням. Переваги тегової пам’яті дозволяють:

1. Виявляти помилки.

2. Підвищити швидкість обробки команд.

3. Спростити алгоритми деяких операцій.

4. Дозволяють робити від лагодження програми більш досконало.

5. Економія пам’яті через відсутність генерування кодів для функцій контролю і перетворення даних. Поряд з тегами використовуються так звані дескриптори.

Дескриптор – це додаткова інформація, що відіграє роль опосередкованої адреси комірки пам’яті з даними.

В таких комп’ютерах команди містять посилання на дескриптори, які у свою чергу посилаються на області пам’яті, що зберігають значення операндів команд. Основна відмінність тегів і дескрипторів:

Дескриптори створюють додатковий рівень адресацій, тобто дескриптори це частина команди або програми а теги це частина даних. Приклад дескриптора:

Пояснення індексів:

1. Індекс ПЕ означає, чи знаходяться па

2. АЙ – означає, чи описує даний дескриптор лише ___ чи весь масив.

3. ЕР – ідентифікує неперервну чи ___ область пам’яті.

4. ДУБЛЬ ВЕ – дозвіл лише для читання даних,