
- •§ 7. Типи речень
- •§ 8. Порядок слів у реченні
- •Просте двоскладне речення § 9. Головні члени речення
- •§ 10. Зв'язок присудка з підметом
- •§ 11. Другорядні члени речення
- •§ 12. Додаток
- •§ 13. Означення
- •§ 14. Прикладка
- •§ 15. Обставина
- •Односкладне речення в системі простого речення
- •§ 16. Типи односкладних речень
- •§ 17. Нечленовані речення
- •§ 18. Неповні двоскладні й односкладні речення
- •6.2. Просте ускладнене речення
- •§ 19. Речення з однорідними членами
- •§ 20. Речення з відокремленими членами
- •Речення зі звертаннями, вставними і вставленими конструкціями
- •§ 21. Звертання як синтаксична категорія
- •§ 22. Вставні слова, словосполучення і речення. Вставлені компоненти
- •6.3. Складне речення § 23. Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 24. Засоби зв'язку частин складного речення
- •§ 25. Типи складних речень
- •§ 26. Складносурядні речення
- •§ 27. Складнопідрядні речення
- •§ 28. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури
- •§ 29. Складнопідрядні речення розчленованої структури
- •§ 30. Безсполучникові складні речення
- •§ 31. Типи багатокомпонентних складних речень
- •§ 33. Пряма мова
- •§ 34. Непряма мова
- •§ 35. Діалог
- •§ 36. Цитата
- •§ 37. Структурні типи складних синтаксичих цілих
- •Пунктуація
- •7.1. Розділові знаки у простому реченні § 1. Тире між підметом і присудком
- •§ 2. Тире на місці пропущеного члена
- •§ 3. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами
- •§ 4. Відокремлені означення
- •§ 5. Відокремлені прикладки
- •§ 6. Відокремлені обставини
- •§ 7. Відокремлені додатки
- •§ 8. Відокремлені уточнювальні члени речення
- •§ 9. Розділові знаки у реченнях зі звертаннями
- •§ 10. Розділові знаки у реченнях зі вставними і вставленими конструкціями
- •7.2. Розділові знаки у складному реченні § 11. Розділові знаки у складносурядних реченнях
- •§ 12. Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •§ 13. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях
- •§ 14. Розділові знаки у реченнях із прямою мовою
§ 4. Відокремлені означення
Означення відокремлюють у таких випадках:
1) якщо вони виражені прикметниковими чи, дієприкметниковими зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси в житі, як столи, рушниками накриті, як співаюча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Д. Павличко); Дні летять, повні сонця й музики (В. Сосюра);
2) якщо означення непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні вогні, переможні, урочі,
прорізали темряву ночі (Леся Українка);
Примітка. Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять цісля нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (А. Шиян); / даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Л. Первомайський).
3) якщо означення відноситься до члена речення, вираженого особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони жадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка);
4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (А. Шиян);
5) якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (М. Карплюк);
6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький);
7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова відокремлюються лише в тому випадку, якщо є спеціальна інтонація й можна підставити слово а саме: Солдати мали завдання, вийти до набережної (О. Гончар).
Не відокремлюються:
1) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Стоїть ліс темний і сумний (М. Рильський);
2) означення, що стосуються неособових займенників: Одягнені всі півколом ставали навкруг пам лтника;
3) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмиті журавлі в блакиті одлітають у тривожний дальній шлях (А. Малишко).
§ 5. Відокремлені прикладки
Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими і виділяються комами, якщо:
1) стоять після пояснюваного іменника: Секвойя, найвище дерево у світі, росте в Північній Америці і сягає заввишки до 120 метрів (Журнал); Микола, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (А. Тесленко);
2) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Природний співак, Петро любив пісні і в душі пишався своїм артистичним хистом (Газета);
3) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (Газета);
4) приєднуються за допомоги сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О. Гончар);
Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється комами, коли вона означає в ролі кого чи чого виступає предмет: Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).
5) приєдується за допомоги слів родом, на ім 'я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шляху Черкасах, у Шевченковім краю (О. Гончар); Козак Бобренко, на ім'я Григорій, єдиний син достойної вдови (Л. Костенко);
6) приєднуються до пояснювальних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (3 підр.).
Примітка. Якщо прикладка має уточнювальне значення чи потрібно підкреслити самостійність або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомоги тире: За городом у нас стояв столітній кучерявий дуб - свідок мого захоплення Кобзарем (М. Познанська); Тільки стрічалися нам земляки наші - білі берези, явори й темні дуби... (Леся Укра!нка)