- •1. Система навчання сам.. Читанню. Специфіка проведення уроку позакл.. Чит.
- •2. Методика опрацювання елементів синтаксису в 1 – 4 класах. Програмові вимоги. Обсяг по класах.
- •3. Методика вивчення головних та другорядних членів речення.
- •4. Методика опрацювання віршів у поч.. Класах.
- •5. Методичні прийоми вивчення антонімів. Практичні вправи, що сприяють засвоєнню матеріалу.
- •6. Якості читання. Фактори, що сприяють виробленню в молодших школярів ознак якісного читання.
- •7. Види диктантів у молодших класах, методика їх проведення.
- •8. Базовий компонент змісту освіти відповідно до вимог Державного стандарту поч.. Заг.. Освіти. Аналіз програми з читання.
- •9. Принципи, методи і прийоми викл.. Укр.. Мови в поч.. Класах.
- •10. Типи уроків читання. Етапи уроку засвоєння нового твору.
- •11. Добукварний період навчання грамоти, його основні завдання. Коло умінь і навичок школярів на кінець добукварного періоду.
- •13. Методичні прийоми навчання учнів визначати основну думку тексту, його будову.
- •. Основні напрями роботи з науково – пізнавальними статтями
- •14. Види вправ з лексики, методика їх проведення.
- •15. Види мовних розборів у поч.. Класах, методика їх проведення.
- •16. Основні завдання букварного періоду навч..Грамоти.
- •17. Формування у дітей про мову як засіб спілкування між людьми. Комунікативний підхід при формуванні уявлень про мовлення.
- •18. Зміст програмових вимог до розділу «Текст». Методика роботи над засвоєнням основних ознак тексту.
- •19. Завдання вивчення елементів лексики в поч.. Класах. Програмові вимоги.
- •20. Методика роботи над засвоєнням лексичного значення слів. Прийоми пояснення значення слів.
- •21. Букварний період навч. Грамоти. Коло умінь і навичок у букварний період. Розвиток мовлення і мислення.
- •22. Етапи букварного періоду навч. Грамоти. Характер 1 – го етапу. Парні тверді та м’які приголосні звуки, позначення їх буквами.
- •23. Методика навчання письма в букварний період. Етапи формування графічної навички. Написання великих і малих букв.
- •24. Завдання після букварного періоду. Розвиток читацької активності і самостійності учнів 1 – го класу. Зв'язок уроків читання і письма.
- •Психологічні та лінгвістичні основи навчання грамоти на сучасному етапі. Звуковий аналітико – синтетичний метод навчання грамоти. Прийоми аналізу і синтезу.
- •27.Буквар –перша книга в житті людини. Лінгвістичні й психологічні вимоги до букваря. Різновиди букварів, книги – супутники букварів. Ілюстрації, їх роль у період навч. Грамоти.
- •28. Методика формування в дітей фонетичного слуху. Розвиток умінь здійснювати повний фонетичний аналіз.
- •28. Методика формування в дітей фонетичного слуху. Розвиток умінь здійснювати повний фонетичний аналіз.
- •29. Методичні прийоми ознайомлення молодших школярів із числівником.
- •31. Завдання уроків узагальнення знань. Специфіка їх проведення. Система завдань до уроків узагальнення знань.
15. Види мовних розборів у поч.. Класах, методика їх проведення.
Морфемний розбір передбачає аналіз слова за його будовою. Проводиться він починаючи з 2 класу. Такий вид розбору слід поєднувати з елементами словотвору, що дає учням змогу практично познайомитися з найбільш уживаними префіксами і суфіксами, з продуктивними зразками словотвору. Навчаючи дітей розбирати слова за складом, учитель найчастіше пропонує завдання у такій формі: розбери слово. Однак можна пропонувати і завдання протилежного характеру – збери слово. Суть морфологічного розбору полягає у визначенні, якою частиною мови є аналізоване слово, в яких граматичних формах воно вжите. Морфологічний розбір буває частковим і повним. Частковий розбір передбачає визначення якоїсь однієї чи кількох відомих учням ознак. Наприклад, учні визначають тільки відмінок іменника, рід і відмінок прикметника. Повний розбір має на меті виділення усіх відомих учням певної частини мови.
Опрацювання числа і роду дієслів.
Змінювання дієслів за числами молодші школярі починають засвоювати практично ще в 1 класі, коли виконують завдання, які вимагають відповіді на питання Що робить?, Що роблять?. Поступово узагальнюють ці знання, якщо дієслово називає дію одного предмета, воно стоїть в однині, якщо двох предметів і більш, воно стоїть в множині.
У процесі виконання вправ слід орієнтувати учнів на встановлення зв’язку між питанням, на яке відповідає дієслово, формою числа в якому воно вжите, та закінченням. Напр. квітка (що робить?) – цвіте; квіти (що роблять?) - цвітуть.
У 3-4 класі учні вчаться змінювати дієслово минулого часу за родами з опорою на навч. таблицю а зразком, ставити дієслова мин. часу в потрібну родову форму за питанням (Що робив(-ла, -ло)?, що зробив(-ла,-ло)?).
Важливо, щоб діти засвоїли питання та закінчення дієслів різного роду: чол. рід – нульове закінчення; жін. рід – закінчення –а; сер. рід – закінчення –о. Матеріал для сприймання доцільно подавати у вигляді таблиці. Можливі вправи: випишіть дієслова минулогочасу середнього роду; утворіть множину з однини; змініть дієслова з жіночого роду на чоловічий; складіть речення з дієсловом жіночого роду і т.д.
16. Основні завдання букварного періоду навч..Грамоти.
Система вивчення прикметника в початкових класах.
Вивчення прикметника у початкових класах має такі цілі:
а) усвідомлення учнями значення прикметника в мові і мовленні як важливого виражального засобу і збагачення їхнього словникового запасу прикметниками;
б) засвоєння основних граматичних форм прикметника і вживання їх у власному мовленні;
в) вироблення навичок правопису закінчень прикметників.
Прикметник – назва ознаки предметів. Треба докласти немало зусиль, щоб учні усвідомили це і давали визначення прикметника як частини мови, не механічно завчивши правило, а розуміючи істинне значення слова ознака, яке в дошкільному спілкуванні ними не вживалося.
Тому, пропонуючи учням різні завдання, пов’язані з прикметниками, учитель повинен частіше вводити в речення вираз «назва ознаки», «ознаки,прикмети предмета»:
– Доберіть прикметники – назви ознак предметів за смаком (кольором, формою, величиною, матеріалом).
– Назвіть різні ознаки яблука.
Засвоєння молодшими школярами прикметника, як і інших частин мови, уміння розпізнавати його у мовленні, в тексті ґрунтується насамперед на усвідомленні лексичних ознак цієї частини мови, на вмінні правильно поставити до неї граматичне питання, а також на врахуванні формально-граматичних ознак – характерних закінчень, зв’язок у реченні з іменником, роль другорядного члена речення.
