11. Добукварний період навчання грамоти, його основні завдання. Коло умінь і навичок школярів на кінець добукварного періоду.

. Ознайомлення з іменником

Починаючи з періоду навчання грамоти учитель використовуючи іграшки, предмети, предметні та сюжетні малюнки, тексти , пропонується дітям ставити питання за зразком ( хто це зображений?) У 2 класі проводиться робота над лексичним значенням іменників та їх граматичними ознаками. Школярі вчаться розрізняти іменники які відповідають на питання хто? що?  У 3 класі поглиблюються і систематизуються знання учнів про лексичне значення іменників: 1. Загальне поняття про іменник 2. Власні і загальні іменники. Велика буква у власних іменниках. 3. Рід іменників 4. Змінювання іменників за числами та за запитаннями. 5. Формування поняття «число іменників» У 4 класі під час вивчення теми «Іменник» учні оволодівають уміннями: 1. Пізнавати в тексті і самостійно добирати іменники 2. Будувати сполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення і прийменники 3. Вживати в письмових текстах власні іменники з великої букви 4. Розпізнавати і пояснювати в процесі навчальної роботи іменники в прямому і переносному значенні  5. Змінювати іменники всіх родів за відмінками з орієнтуванням на зразок або таблицю 6. Добирати синоніми і антоніми до заданих іменників  7. Вживати синоніми і антоніми в усних і письмових висловлюваннях Спеціальні уроки відводяться для спостереження над закінченнями іменників різних родів. Ефективними є вправи на поділ іменників за родами та виділення в них закінчень

12. Методика вивчення синонімів. Система прк.. завдань, що сприяють успішному засвоєнню Лексичне багатство мови значною мірою забезпечується її синонімікою. Чим більше в словнику людини синонімів, які позначають різні предмети, дії, ознаки, тим багатші виражальні можливості як мови, так і мовлення. Синоніми — однакові або близькі за значенням слова, але різні за звучанням. Вони можуть означати ті самі поняття, але з різним найменуванням (бегемот — гіпопотам, плаття — сукня, айстри — царигрядки — зірочки та ін.). Синоніми можуть відрізнятися відтінками лексичного значення (сказати, мовити), емоційно-експресивним забарвленням (мама, матінка, матуся, матусенька), стилістичною належністю (дім, хата, будинок, палац)матеріалу.Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а отже, бути точнішими у слововживанні. Слід зазначити, що засвоєння синонімів не завжди легко дається молодшим школярам.Значно важче учні сприймають твердження, що синоніми не завжди тотожні між собою за значенням, розрізняються значеннєвими відтінками.У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати в дітей уміння:

— розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;

— самостійно добирати синоніми;

— замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;

— самостійно вживати в готовому тексті дібране синонімічне слово;

— самостійно вибирати зі свого лексичного запасу найвлучніші і найдоречніші для висловлення власної думки синоніми і використовувати їх під час продукування власного мовлення. У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:

І. Вправи на виявлення близьких за значенням слів у пропонованих учителем (чи підручником) текстах, пояснення значень і відтінків у значеннях цих слів. Наприклад, учитель пропонує прочитати два тексти. II. Вправи на добір синонімів, які можуть слугувати заміною поданому, і з’ясування відповідних відтінків значень, виявлення різниці в їхньому вживанні.

III. Вправи на використання синонімів у власному мовленні. Такі вправи є головною метою вивчення синонімічних слів.

Загальна структура уроку на опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [с], [с'], позначення їх буквою «ес», тобто у ній повинен відображатися провідний принцип аналітико-синтетичного методу навчання грамоти — від звука до букви. Основна частина уроку, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів: І. Підготовчі артикуляційно-слухові вправи. 1. Виділення звуків [с], [с'] із скоромовки 2. Активне вимовляння виділених звуків, спостереження за їх артикуляційними особливостями (якими мовними органами і в який спосіб створюється перешкода на шляху струменя видихуваного повітря). 3. Віднесення виділених звуків до приголосних; зіставлення твердого і м'якого звуків на слух та за способом вимовляння; позначення їх фішками (—, =). 4. Вправи на впізнавання звуків [с], [с'] у заданих учителем словах. II. Ознайомлення з буквою «ес». 1. Вчитель повідомляє, що звуки [с], [с'] позначаються на письмі буквою «ес», показує малу і велику літери. 2. Зіставлення малої і великої літер с, С III. Вправи з читання. 1. Читання таблиці складів з буквою с (променевидної чи лінійної): 2. Читання слів, поданих в аналітико-синтетичнІй формі; 3. Читання колонки слів за букварем. IV. Ознайомлення з текстом, 1. Вступна бесіда на тему тексту з використанням ілюстрації в букварі. 2. Читання тексту вчителем. 3. Колективне читання-аналіз речень, побудованих із слів і предметних малюнків. V. Підсумок уроку.