7. Види диктантів у молодших класах, методика їх проведення.

Методисти виділяють зорові, слухові попереджувальні диктанти. Зоровий попереджувальний диктант проводиться за такою методикою. Дібраний учителем матеріал читається з класної дошки й аналізується. Коментований диктант характеризується збігом у часі запобігання можливим помилкам, проведення орфографічного розбору мовного матеріалу з його записом. Пояснювальний диктант проводиться так. Учитель читає матеріал учні сприймають на слух і цілком самостійно записують. Під час вибіркового диктанту учні відповідно до завдання вчителя записують окремі мовні одиниці з продиктованого матеріалу. Вільний диктант є одночасно орфографічною й мовленнєвою вправою. Його трактують як підготовчу вправу для написання переказу. Творчим називають такий диктант, під час якого учні вносять певні зміни до сприйнятого на слух мовного матеріалу.

Методичні прийоми вивчення відмінювання іменників. Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка – здатність виражати за допомогою закінчень та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв’язки між словами.

Вивчення відмінків і типів відмінювання іменників за програмою передбачається в 4 класі. Однак грунт для формування цього поняття готується поступово ще з першого класу. З відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями. Особливістю засвоєння відмінків є те, що воно базується на вмінні учнів бачити зв’язки слів у реченні. Спостереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчень в мовленні. Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальше усвідомлення цієї закономірності відбувається при роботі над деформованими текстами. Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставити логічні запитання, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної форми. Отже, ще до вивчення теми “Відмінки іменників” учні мають змогу зрозуміти взаємозв’язок питання і форми, слова, відповіді. На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас) вчитель знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчення відмінювання іменників слід пов’язати виробленням уміння розрізнити відмінки. При визначенні відмінків треба привчити учнів дотримуватися потрібної послідовності дії:  -Знайти слово, з яким пов’язаний іменник; -Від цього слова поставити запитання до іменника, відмінок якого визначається; -За питанням визначити відмінок; Так учні свідомо оволодівають умінням визначати відмінки. Подання вивчення системи відмінювання іменників полягає у виконанні ряду тренувальних вправ, які передбачають визначення відмінків іменників у поданому тексті, постановку іменників у відповідній відмінковій формі, змінювання іменників за відмінками.

8. Базовий компонент змісту освіти відповідно до вимог Державного стандарту поч.. Заг.. Освіти. Аналіз програми з читання.

Крім початкового вміння читати, відповідно до Державного освітнього стандарту з освітньої галузі «Мова і література», у першокласників мають розвиватися в органічному взаємному поєднанні інші види мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння і письмо. Розвиток умінь слухати і розуміти висловлювання (аудіювання). Як уже зазначалося вище, уміння учнів слухати і розуміти словесну інформацію є однією з важливих вимог, що поставлені до сучасної шкільної мовної освіти Державним стандартом загальної початкової освіти. Думку, що таке вміння не потрібно розвивати на уроках рідної мови, що воно стосується тільки навчання іноземних мов, давно спростовано теоретичними дослідженнями з проблем психолінгвістики і практикою шкільного навчання. Щоб переконатися в слушності такого виду роботи вже в період навчання грамоти, достатньо не фронтально, а в індивідуальній формі перевірити обсяг і глибину розуміння шестирічними першокласниками прослуханого незнайомого їм тексту букварного типу.

Охайні пташки

Сидить Гафійка біля віконечка, відсунула фіранку і милується калиною. Аж ось «фур-р-р» — зграйка снігурів налетіла. Посідали на калині і ласують смачними ягодами. А щоб не забруднитися калиновим соком, то почепили собі на грудях червоні фартушки.

Охайні пташки!

Для перевірки засвоєння учнями цього тексту, прослуханого з одного читання, пропонуємо їм низку запитань:

1. Як звали дівчинку, про яку розповідалося?

2. Де сиділа дівчинка в кімнаті?

3. На що вона задивилася у вікно?62

4. Які пташки прилетіли до калини?

5. Як саме в розповіді сказано про приліт пташок?

6. Чим були цікаві для дівчинки ці пташки?

7. Для чого снігурі почепили собі на груди фартушки?

8. Якого кольору були ці фартушки?

9. Що в цій розповіді справжнє, а що казкове?

Відповіді всіх учнів класу на поставлені запитання переконають нас у тому, що багато істотних деталей сюжету прослуханого тексту для значної частини учнів залишилися поза увагою, неусвідомленими. Причому свідченням розуміння, запам’ятання окремих фрагментів прослуханого може бути не тільки обов’язково повна відповідь дитини, а й коротка, одним словом. Наприклад, на запитання «На що задивилася дівчинка у вікно?» можуть бути такі відповіді: «Дівчинка задивилася на калину, що росла під вікном». «Дівчинка задивилася на калину». «На калину». Усі ці відповіді на запитання після першого прослуховування є цілком задовільними. Вимагати ж від дітей на кожне запитання повної, розгорнутої відповіді (як у першому варіанті) доцільно після відповідної настанови перед наступним чи наступними прослуховуваннями цього самого тексту.