5. Методичні прийоми вивчення антонімів. Практичні вправи, що сприяють засвоєнню матеріалу.

Антоніми — це слова, що мають протилежне значення.Вивчення антонімів у початкових класах має передусім практично-мовленнєве спрямування. Учитель повинен показати дітям, що використання в мовленні антонімів робить його виразнішим, допомагає яскравіше змалювати контрастні предмети, події. Крім того, учитель має враховувати, що, виконуючи вправи з антонімами, учні користуються такими логічними операціями, як порівняння (зіставлення і протиставлення), які сприяють розвитку розумових здібностей школярів. Для того щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватися ними у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи, які залежно від висунутої мети можуть проводитися як на окремих парах слів чи словосполученнях, так і в реченнях і текстах. Серед них найдоступнішими й найефективнішими є такі:

— добір антонімів до поданих слів;

— виділення з речення чи тексту антонімів і групування їх парами;

— заміна в тексті виділених слів їхніми антонімічними парами;

— дописування речень словами, що мають протилежний зміст, самостійно

дібраними антонімічними парами.Працюючи з антонімами, учитель має змогу повторити синоніми. Для цього найкраще використовувати комбіновані вправи: учні спочатку добирають до поданих слів синоніми, а потім — антоніми, як от: сумний, зажурений, похмурий — веселий; цікавий, захоплюючий — нудний.Як видно з наведених прикладів, до кількох синонімів можна дібрати один антонім. За допомогою антонімів можна показати дітям різницю в значенні синонімів. Наприклад, різницю у значенні синонімів плакати й ридати можна показати за допомогою антонімів сміятися й реготати. Опрацювання казки

Зазвичай перед читанням казки проводиться невелика підготовча бесіда (можна запитати, які казки бувають, які читали; організувати виставку казок). Перед читанням казок про тварин можна нагадати про звички тварин, показати ілюстрацію цих тварин.  2. Казку читає зазвичай вчитель, але бажано її розповідати.  3. Роботу над казкою вести як над реалістичною розповіддю, не пояснювать , що «так у житті не буває», що це вигадка. .  4. Діти самі роблять висновки: «Заслужено жабі - не треба хвалитися» (казка «Жаба - мандрівниця»). Якщо діти прийдуть до подібних висновків то можна вважати, що читання казки досягло мети.  5. Специфіка фольклорної казки в тому, що вона створювалася для розповідання. Тому прозові казки переказуються якомога ближче до тексту. Розповідання повинно бути виразним. Хорошим прийомом підготовки до нього є читання казки в особах. Інсценування казок в позакласний час допомагає висловлювати казковий характер, розвиває мову та творчі здібності у дітей.  6. Казка використовується і для навчальних робіт зі складання планів, так як вона чітко членується на сцени - частини плану, заголовки легко відшукуються в тексті казки.  При читанні казок застосовуються такі види робіт:  - Підготовка до сприйняття казки;  - Читання казки;  - Обмін думками про прочитане;  - Читання казки по частинах і їх розбір;  - Складання плану;  - Переказ

-Узагальнююча бесіда;  - Підведення підсумків;  - Завдання дітям додому.