17. Формування у дітей про мову як засіб спілкування між людьми. Комунікативний підхід при формуванні уявлень про мовлення.

Відповідно до вимог програми учні поч.. класів мають формуватися деякі уявлення про мову і мовлення:

• мова є найважливішим засобом у спілкуванні між людьми

• найважливішими одиницями мови є: звуки, букви, слова, словосполучення

• мова пов’язана з мисленням

• укр… мова українського народу

Існує 2 форми мовлення

1. усне

2. писемне

усне мовлення дає допоміжні засоби увиразнення:

• інтонацію

• міміка

• жести

У 2 і 3 класах засвоюють найважливіші ознаки усного і писемного мовлення. Учитель роз’яснює, що усна форма мовлення призначена для безпосереднього спілкування, того хто говорив і з тим хто слухає. В усному мовлені можна використовувати інтонацію, міміку, жести, перебудувати фрази. На спеціально відведених уроках у кожному поч… класів учнів засвоюють найважливіші вимоги культури мовлення й етапи мовного спілкування:

• висловлювання мають бути правильними, точними, виразними, для цього необхідно добирати потрібні для вираження думки слова

• слова потрібно наголошувати правильно в усному мовлені

• у спілкуванні з іншими людьми прийнято вживати слова ввічливості

• у розмові слід вислухати до кінця співбесідника, не перебиваючи його без потреби

• Особливості методики вивчення займенника в початкових класах. Займенник є найбільш абстрагованою частиною мови. У свідомості дітей поняття про нього сформуватися не може. Через це в початкових школах вивчаються лише особові займенники.Вивчаючи займенник, учні мають засвоїти, що: займенник, як і іменник та прикметник, є частиною мови; займенники не називають того, про кого або про що йде мова, а тільки вказують на них; визначити за займенником назву певної особи чи предмета не можна, якщо раніше вона не була відома; займенники змінюються за відмінками і числами, а займенники 3-ої особи ще й за родами; займенники дають можливість усунути одноманітність тексту, викликану повторенням одних і тих самих повнозначних слів. Починається формування поняття про займенник із ознайомлення учнів з однією з основних лексичних ознак цієї частини мови: вказує на предмет, не називаючи його. Розширюючи уявлення школярів про особові займенники, учитель організовує спостереження за вживанням їх у різних текстах. Вводяться терміни "перша, друга, третя особи”. Аналізуючи приклади, діти встановлюють, що займенники я, ти, він, вона, воно, співвідносяться з одниною іменників, а займенники ми, ви, вони, співвідносяться з множиною іменників; займенники він співвідносяться з іменниками чоловічого роду, вона – жіночого, воно – середнього, інші особові займенники форми роду не мають.

18. Зміст програмових вимог до розділу «Текст». Методика роботи над засвоєнням основних ознак тексту.

Текстом може бути й одне речення, якщо воно становить окремий елемент мовної комунікації. Такими є заклики (Хай буде мир на всій планеті!), прислів’я (Як постелиш, так і виспишся), крилаті вислови (Краще менше, та краще). Частіше текст складається з певної кількості речень, між якими є смислові і формальні зв’язки. Переважно текст буває значним за обсягом і складним за змістом, і тоді він «може членуватися на більші структурно-семантичні одиниці, ніж речення. Вони складаються з кількох простих чи складних речень різної будови, об’єднаних в одне смислове ціле»1. Такі одиниці називають надфразними єдностями. Частини тексту — речення і складне синтаксичне ціле — пов’язуються між собою за допомогою засобів міжфразного зв’язку, найважливіші з яких:

1) особові займенники третьої особи та вказівні той, цей, які вказують на зміст попереднього речення: з погодою щось діялось. Вона стала суха і вітряна;

2) синонімічні назви до вживаних у попередніх реченнях слів: Нерозумна пташка звила зовсім низько гніздо і тепер сиділа в ньому на яєчках. Кубель це її було таке маленьке, що увесь хвостик трясогузки звисав над ним. Почувши кроки, пташина повернула голівку... (М. Стельмах);

3) єдність видових та часових форм дієслів-присудків у сполучуваних реченнях: На човнику й веслі від нас від’їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село, через тини, заглянуло літо (М. Стельмах);

4) обставинні слова, найчастіше зі значенням місця і часу: Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки у далеких дзвонів (М. Стельмах).

У початкових класах предметом спостережень і лінгвістичного аналізу є невеликі зв’язні тексти або їх частини, що становлять закінчене висловлювання і можуть бути зразком для учнівського мовлення. Вони мають характеризуватися чіткістю будови, єдністю теми або підтеми (щодо більшого тексту, частиною якого вони є). Це розповіді з елементами опису чи роздуму, нескладні описи (зовнішності людини, тварини, природи, трудової діяльності тощо).

Методичні прийоми вивчення байок в початкових класах. Байка- коротке повчальне оповідання найчастіше віршоване. У байці завжди є висновок який називається мораллю, подається в кінці твору частіше на початку. Робота над байкою починається з 2 класу. Етапи роботи над байками: -підготовча робота до сприймання -читання байки вчителем -коротка бесіда над усвідомленням -повторне читання -переказ і відповідь -узагальнення і робота над вивченим