13. Складові стратегії інноваційного розвитку

Складові загальноекономічної стратегії розвитку суб’єкта господарювання

В умовах ринку діяльність практично будь-якого суб'єкта гос­по­дарської діяльності значною мірою визначається зовнішніми умовами, у першу чергу потребами і запитами споживачів, діяльністю конкурентів і ділових партнерів і т. п. Тому формування системи довгострокових цілей загальноекономічної діяльності відбувається в результаті прогно­зування можливих змін параметрів зовнішнього середовища і зістав­лення їх зі стратегічним потенціалом суб'єкта господа­рю­вання.

У сформованій в такий спосіб системі цілей (за кожним напрямком розвитку: науково-технічна діяльність, виробництво, постачання, збут, фінанси і т.д.), підлеглій загальній стратегічній меті (стратегічною метою може бути, наприклад, стійкий розвиток підпри­ємства відповідно до обраної місії протягом тривалого періоду часу), займають своє місце і цілі інвестиційної, маркетингової, виробничої, збутової, цінової, організаційної й інших стратегій (рис. 5.1).

Рисунок 5.1 – Складові загальної економічної стратегії розвитку суб'єкта господарської діяльності [6]

Взаємодія стратегій розвитку підприємства. Принцип паралельності розроблення інвестиційної і маркетингової стратегій інноваційного розвитку

Серед функціональних сфер організаційної структури управління суб'єкта господарювання провідними є маркетинг і інвестиційна ді­яль­ність, оскільки саме ці сфери визначають стратегію розвитку під­при­ємства. Вони ж багато в чому визначають і зміст інноваційної стра­тегії, приводячи у відповідність виявлені варіанти розвитку ринкових можливостей і їхнє ресурсне забезпечення.

Маркетинг як загальна методологія ринкової діяльності субєкта госпо­дарювання орієнтує його на виявлення, аналіз і урахування чинників, що впливають на виробництво продукції - виробів або послуг, і її просування на ринку до споживача, створення і стимулювання попиту.

У рамках інвестиційної стратегії розробляють підходи до ре­сурсного забезпечення реалізації наявних ринкових можливостей інно­ваційного розвитку, у т. ч. формування оптимальної структури інвес­тицій, пошук найбільш ефективних напрямків їхнього вкладення - з точки зору максимізації доходу і мінімізації ризику.

При цьому інвестиційна стратегія [4] має певну подвійність.

З одного боку, пошук варіантів інвестування в інноваційний роз­виток виконується в рамках формування загальноекономічної стратегії. Тобто інвестиційна стратегія інноваційного розвитку є підлеглою до за­гальноекономічної стратегії суб'єкта господарювання (поряд з мар­ке­тинговою, виробничою, збутовою, фінансовою, кадровою й іншими функціональними стратегіями).

З іншого боку, формування інвестиційної стратегії інноваційного розвитку (під нею слід розуміти стратегію залучення інвестиційних ресурсів конкретним суб'єктом господарської діяльності) виконується шляхом аналізу існуючих і потенційних джерел і механізмів фінан­сування інновацій, які він може задіяти, що, у свою чергу, впливає на загальну економічну стратегію й у ряді випадків приводить до її коригування.

Узгодження загальноекономічної стратегії розвитку підприємства й інвестиційної виконується за схемою, наведеною на рис. 5.2.

Рисунок 5.2 – Схема взаємодії загальноекономічної і інвестиційної стратегій інноваційного розвитку

14. Функції управління інноваційним розвитком зводяться до таких [15].

1 Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвит­ку. Аналізується поточна кон'юнктура ринку і визначальні її фактори, складається прогноз розвитку кон'юнктури.

2 Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Виконують аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, аналізують підсумки минулої діяльності, ефективність функціонування підприєм­ст­ва, тенденції його розвитку та інше.

3 Виділення і вибір напрямків, а в їхніх рамках варіантів інно­ва­ційного розвитку ринкових можливостей на основі зіставлення мож­ливостей і небезпек, що виходять із зовнішнього середовища, а також сили і слабкості підприємства, наприклад, методом SWOT-ана­лізу. Орієнтовний перелік можливих варіантів наведе­ний у роботі [10].

4 Формування цільо­вого ринку для реа­лі­зації проектів іннова­ційного розвитку передбачає формування та вибір цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації відібраних варіантів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, розроблення підходів до формування цільового ринку на базі виділених ділянок.

5 Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного роз­вит­ку [13] всього процесу в цілому, коригування робіт етапів за результа­тами аналізу (за необхідності).

6 Виділення пріоритетних напрямків діяльності. На основі аналізу відібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з урахуванням даних сегментації формують систему цілей на поточний і довгостроковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, вирішення яких веде до досягнення поставлених цілей.

7 Формування організаційної структури управління інноваційним розвитком. Відповідно до системи цілей і складу завдань, які потрібно вирі­шити, формують матричні організаційні структури (що скла­да­ють­ся з фахівців різного профілю: маркетологів, економістів, фінан­систів, конструкторів, збутових працівників і т.д.) для управління процесами інноваційного розвитку ринкових можливостей.

8 Планування виробничо-збутової і фінансової діяльності за обраними пріоритетними напрямами. Розробляють перспективні і по­точні плани, у тому числі планують бюджети проектів (планують обсяги необхідних інвестицій у новації) і визначають джерела їхнього фінансування, формують оптимальну структуру інвестицій.

9 Контроль за виконанням заходів, спрямованих на реалізацію по­тенціалу інноваційного розвитку. Виконується збір і аналіз інформації, що характеризує процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, процеси всередині самого підприємства, хід виконання запланованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничо-збутових заходів. Виявляються причини відхилень фактично реалізованої прог­ра­ми від наміченої (за термінами, обсягами, ефективністю тощо ).

10 Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових напрямів інноваційної діяльності. За підсумками контролю готують рішення про коригування і зміну пріоритетів діяльності, аж до припинення робіт над неефективними варіантами розвитку, ухвалюють рішення про розроблення нових варіантів інноваційного розвитку.