33. Функціональна організаційна структура управління: переваги та недоліки

Диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління, яка базується на ієрархії органів управління, що забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях. Виконання вказівок функцій керівника є обов’язковим для всіх виробничих підрозділів чи виконавців. Функціональна структура часто існує поряд з лінійною , що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Переваги:

компетентність спеціалістів,що відповідають за здійснення кожної функції

можливість централізованого контролю за стратегічними результатами

легко реагує на зміни середовища і створює нові функціональні служби

підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденні та повторювані

Недоліки

проблеми у координації взаємозв’язків між виконавцями різних функціональних служб

зменшення рівня відповідальності виконавців

порушення принципу єдиноначальності

«функціональна короткозорість»

34.Основні види комбінованих орг. Стр. , коротка характеристика

Лінійно-штабна означає, що при лінійних керівниках формуються відповідні служби ( штаби), що допомагають курівнику у виконанні певних управлінських функцій, проте вони носять допоміжний характер і не мають права ухвалення управлінських р-нь, ці р-ння приймає лінійний менеджер.

Лінійно-функціональна передбачає, що штабні функціональні служби отримують повноваження управлінськими службами інших рівнів, які виконують спеціальні функції, однак у такій структурі делегуються нелінійні(як у попередній), а функціональні повноваження.

Бюрократичні стр. На початку ХХ ст. Вебер запропонував концепцію раціональної бюрократії. Основними рисами бюрократичних стр. є: чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність системи формальних правил і стандартів.

Дивізійні: Для організацій із широкою номенклатурою продукції їз змінним контингентом споживачів, а також для орг. міжнародного типу часто використовуються дивізійні структури орг. упр,, серед яких виділяють продуктові, споживчі, територіальні.

Адаптивні стр. здатні швидко пристосовуватися до змін у середовищі бізнесу на відміну від бюрократичних. До них належать -проектні- це тимчасові стр., які створюються для розв’язання конкретного завдання, впровадження нового проекту.- програмно-цільові- постійно змінюють роль, місце, функції керівника, тобто керівник постійно пристосовується до нових змін -координаційні- використовують організацією при одночасному використанні декількох великих проектів чи програм. -матричні-одні з найефективніших структур, які ств. шляхом суміщення лінійної і програмно-цільової або проектної стрк.

Конгломератні- це стрк., які не є сталими та впорядкованими і які набувають такої форми орг., яка найкраще вирішує конкретну управлінську ситуацію .

35.Поняття та основні категорії мотивації як функції менеджменту

Мотивування - це вид управлінської діяльності , який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність , що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації. Мотивування задовольняє 2 обставини: забезпечує індивідуальні потреби працівника та сприяє досягненню організацією її цілей.

У процесі розвитку мот. як управлінська категорія пройшло 2 етапи розвитку

Застосування політики «батога і пряника», Використання методів психології

Мотивування базується на таких категоріях:

1.Мотив-спонукальна причина дій та вчинків людини(переважно внутрішня)

2.Стимул - причина, що спонукає до дій( внутрішня і зовнішня).Між цими поняттями існує відмінність: мотив являє собою внутрішній стан людини, що спонукає до дій, а стимул включає крім внутрішнього стану ще й зовнішній вплив, що змушує її змінювати поведінку.

3.Потреби- це фізіологічне або психологічне відчуття нестачі у чомусь або у комусь, переконання у тому, що чогось бракує. Розрізняють :первинні потреби(фізіологічні)- мають фізіологічний характері ,як правило, є вродженими, генетичними, закладеними природою ;вторинні потреби(психологічні)- мають психологічне походження , чітко виражений індивідуальний характер.