28. Загальна характеристика тактичного планування в управлінні

Тактичне планування — це організована послідовність дій, розроблених з метою виконання стратегічного плану. Якщо стратегічне зосереджує увагу на ресурсах, середовищі, місії, то тактика стосується переважно людей та їхньої діяльності. Мають вузький спектр задач.менеджери сер рівня. Тактичне планування зосереджено на середніх і нижчих рівнях управління. до 5 років Тактичні плани мають короткострокові (до року) і середиьострокові (до трьох років) періоди,

Стратегічні плани окреслюють цілі організації в загальному вигляді, то тактичні - визначають конкретні ресурси, і часові рамки поставлених цілей.

Основними видами тактичних планів є політика і тактика.

Тактика – це короткострокові стратегії, що узгоджуються з довгостроковими, і передбачають конкретні дії.

Політика – це загальне курівництво для дій і ухвалення рішень, що деталізує процес досягнення цілей.

29. Поняття та основні категорії функції організування в менеджменті.

Під організуванням розуміють управлінську діяльність, яка відображає процес створення структури управління організацією і має два аспекти: поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії; встановлення взаємовідносин повноважень і розподілу завдань між різними рівнями управління та їхня координація.

Воно ґрунтується на трьох основних категоріях:

Повноваження - це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля її співробітників на виконання певних завдань. Завжди закріплені за посадою, а не за особою, яка її займає.

Відповідальність – покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їхнє позитивне розв’язання. Має подвійну властивість: з одного боку, посадова особа ,що приймає повноваження, одночасно отримує у повному обсязі і відповідальність, з іншого – за керівником, який делегує повноваження, повністю зберігається відповідальність також.

Делегування - це передача знань і повноважень конкретній особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Повноваження делегують посаді, а не особі, яка її займає в цей момент. Делегування повноважень є основним процесом, за допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємовідносини між працівниками в організації.

30. Поняття, елементи та класифікація організаційних структур управління

Організаційна структура управління — упорядкована сукупність органів структурних підрозділів фірми, їх підпорядкованість, субординація, відносини між ними, які дають змогу досягти поставленої мети. Організаційну структуру управління утворюють:

• кількість і види ланок управління на кожному рівні;

• розміщення (взаємне розташування), зв'язки і підпорядкованість цих ланок;

• обов'язки, завдання, права, повноваження і відповідальність кожної ланки;

• чисельність і професійно-кваліфікаційний склад працівників;

• ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.

Структура управління відображає стабільні форми поділу управлінської праці, послідовність виконання різних видів трудових операцій. Тому можна виокремити такі основні види організаційних структур управління: функціональну, лінійну, комбіновану.

Рівні управління, що відображають виробничо-господарську структуру організації, утворюють лінійну орг. структуру управління. Необхідність опрацювання інформації, встановлення зв’язків, забезпечення виробничо-господарської діяльності зумовили появу функціональних служб у системі управління, що у сукупності утворюють функціональну організаційну структуру управління. Це дві основні організаційні структури управління, а всі інші є результатом їхнього поєднання, їх названо комбінованими.