Б іосоціальні риси людини

Людину вивчає багато наук. Економічна наука досліджує економічну сутність людини, її місце та роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (homo economicus)

Людина економічна – головний творчий суб’єкт ринкової економіки, що володіє свободою вибору, приймає економічні рішення.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ.

Місце людини в економічній системі в тому, що вона виступає:

а) як виробник, тобто є особистим фактором виробництва, робочою силою, головним елементом продуктивних сил.

Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових сил людини, її здатність до праці.

б) як суб’єкт виробничих відносин – реалізує себе в певній економічній системі завдяки певним господарським відносинам;

в) як споживач – реалізує себе через задоволення своїх різних потреб;

г) як кінцева мета суспільного виробництва є критерієм розвитку суспільного виробництва, його головною метою, бо без споживання виробництво не має сенсу.

Таким чином, функціонування і розвиток економічної системи неможливе поза існуванням людини, її праці, взаємозв’язків, потреб, інтересів. Людина є центральним елементом економіки, активним учасником господарської діяльності, як робоча сила, як суб’єкт-споживач, вступаючи в економічні стосунки задля виробництва і споживання життєвих благ.

2. Еволюція економічних систем і їх типи. Формаційний та цивілізаційний підходи до типізації суспільства.

Є два основні підходи до класифікації економічної системи:

1) формаційний – розвивається в руслі марксистської традиції з середини ХІХ століття. Ґрунтується на теорії переходу від нижчих до вищих форм суспільно-економічних формацій. Згідно з панівними формами власності, що лежать в основі певних способів виробництва виокремлюють п’ять формацій:

• первісно-общинна;

• рабовласницька;

• феодальна;

• капіталістична;

• комуністична (нижча її фаза – соціалізм)

2) цивілізаційний – коли еволюція економічних і суспільних систем розглядається у ширших межах – від цивілізації до цивілізації:

• доіндустріальна;

• індустріальна;

• постіндустріальне суспільство.

У світовій економічній літературі найпоширеніша класифікація економічних систем за двома ознаками:

1. За формою власності.

2. За механізмом регулювання економіки.

Відповідно до цього розрізняють три типи економічних систем:

1. Командна (тоталітарна) Її риси:

• державна власність;

• державний контроль і регулювання економіки;

2. Ринкова (або капіталізм вільної конкуренції) (на Заході до 30 ^х років XX ст.)

Її риси:

• приватна власність;

• ринкове саморегулювання економіки.

3. Змішана. Її риси:

• розмаїття типів і форм власності;

• поєднання ринкового саморегулювання з державним регулюванням економіки.

Особливе місце займає перехідна економіка, що перебуває в стані зміни, переходу від одного типу до іншого. (Україна завершила перехід від командної до змішаної економічної системи).

Змішана економічна система сьогодні характерна для абсолютної більшості держав світу. Вона виступає в трьох основних модифікаціях:

1. Лібералізм (американська модель) – багато типів і форм власності та слабке втручання держави в економіку.

2. Дирижизм (японська модель) – активна роль держави в економіці.

3. Соціально – орієнтована економіка (шведська модель), коли велика роль держави в розподілі й перерозподілі доходів і сильний механізм соціального захисту населення.

Конституція України проголошує курс нашої держави на побудову соціально-орієнтованої економічної системи.