12.Християнізація Київської Русі. Роль християнства в українській історії,

Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму. Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення. Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя. Таким чином, у період князювання Володимира Великого Київська Русь досягла значного політичного, економічного і культурного розвитку і стала однією з найбільших держав Європи. Вчені порівнювали її з великою Франкською імперією Каролінгів.

13.Розквіт та піднесення Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.

За часів Святослава Київська держава була величезною країною з територією 800 тис. кв. км. До її складу входило до 20 об´єднань племен та земель — слов´янських, фінських, тюркських. Весь цей конгломерат ще не був об´єднаний нічим, крім княжої влади, ослабленої Святославом та міжусобицями його синів у перші роки після його смерті. Боротьба за владу між Ярополком, Олегом та Володимиром тяглася досить довго (972-979 pp.) і завершилася перемогою новгородського князя Володимира (980-1015 pp.).

У перші роки правління в Києві Володимир продовжував політику свого батька, спрямовану на розширення меж держави за рахунок сусідніх руських князівств і земель інших народів.Князь Володимир вперше об`єднав всі руські землі, що прискорило процес формування руського народу. У підсумку площа Київської Русі досягла 800 кв.км.

Ціль кн.. Володимира в сфері державного життя – зміцнення центральної влади і політичної єдності Русі. Для цього в 988 році було проведено адміністративну реформу (в найголовніших містах посадив своїх синів замість місцевих правителів). Судова реформа розмежовувала церковне та князівське судочинство, вводила мертну кару.

У війську замінив варягів-найманців на русичів. Розпочав карбування перших на Русі золотих та срібних монет (златники та срібники). У 988 р. запроваджує християнство, як державну релігію.

Доклав чимало зусиль для зміцнення міжнародного становища, прилучивши державу до європейського політичного та культурного життя: підписував дипломатичні угоди, укладав династичні шлюби дітей, будує міста-фортеці для захисту кордонів від кочівників.

Князь Ярослав Мудрий (1019-1054 рр)після запеклої боротьби за владу з братами продовжує справу батька. Але не зважаючи на заходи по зміцненню центральної влади проблема збереження територіальної єдності зберігалася досить довгий час. Вперше в історії Ярослав був змушений погодитись на поділ держави на дві частини та відмовитись від влади на д половиною країни на користь свого брата Мстислава аж до його смерті.

Поряд з тим продовжується розширення земель Русі за рахунок сусідніх територій.

Проводиться перший важливий крок по розробці руського законодавства ( 1016- «Правда Ярослава», 1024 – закон «Спокій вірний»). Запроваджується колективна форма правляння для убезпечення держави від міжусобних воєн після смерті київського князя.Але саме цей закон і прискорив процес розпаду держави на окремі князівства.

Руська церква стає автокефальною. У 1051 р. митрополитом Київським та всія Русі стає Іларіон.

Міжнародний авторитет зміцнює не війнами, а дипломатичними угодами та укладанням чисельних династичних союзів. За що отримав назву «тесть та свекор Європи».