
- •Екзаменаційні питання (Історія України)
- •1.Предмет, завдання та історіографія курсу «Історія України».
- •Предмет і мета курсу. Значення вивчення історії України
- •Історіографія курсу.
- •2.Становлення і розвиток людського суспільства на території України.
- •4.Кочові племена на території України.
- •6.Грецькі міста-держави Північного Причорномор'я,
- •9.Теорії походження Русі. Руська Земля.
- •10.Передумови та утворення Київської Русі. Перші князі та їх внутрішня і зовнішня політика.
- •12.Християнізація Київської Русі. Роль християнства в українській історії,
- •13.Розквіт та піднесення Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.
- •16.Українські землі в період політичної роздробленості Русі та монгольської навали.
- •Наслідки роздробленості
- •17.Політичний устрій, суспільна організація та господарська діяльність в Київській Русі.
- •Політична система Русі
- •Економіка Київської Русі
- •Суспільний устрій Київської Русі
- •13.Культура Київської Русі.
- •18.Галицько-Волинське князівство та його роль в збережені української державності.
- •20. Періоди входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- •22. Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої.
- •25.Передумови виникнення та процес оформлення українського козацтва. Теорії походження козацтва.
- •27.Релігійні процеси на українських землях під владою Речі Посполитої. Берестейська унія 1596 року та її значення в історії України.
- •28.Запорозька Січ та її роль в суспільно - політичній історії України.
- •31.Народні рухи та козацько- селянські повстання на Україні (кінець XVI- 30-ті роки XVII ст.).
- •32.Причини,характер, рушійні сили та періодизація національної революції в Україні (1648 - 1676 рр.).
- •33.Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 - серпень 1657 рр.).
- •34.Утворення Української гетьманської держави (1648 - 1657 рр.).
- •38.Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (1657-1663
- •39.Боротьба за возз'єднання Української козацької держави (1663-1676 рр.).
- •41.Гетьманування і. Мазепи (1687-1708 рр.)
- •45.Останній гетьман України к. Розумовський. Скасування гетьманства.
- •46 .Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва.
- •47.Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст.
- •48.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст.
- •51.Особливості скасування кріпосного права в Україні.
- •52.Ліберальні реформи 60-70 рр. XIX ст.
- •53.Соціально-економічний розвиток України в пореформений період.
- •54. Соціально-економічний розвиток українських земель в складі Австро- Угорської імперії наприкінці XVIII - XIX ст.
- •57.Утворенняполітичних партій в Україні в кінці XIX- на поч. XX ст.
- •58 .Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •60.Україна в роки Першої світової війни.
- •70. Україна в умовах непу.
- •73.Прискорена індустріалізація України та її наслідки.
- •74.Колективізація сільського господарства та її наслідки.
- •Голодомор 1932-1933 рр. В Україні.
- •54. Українізація: форма і зміст.
- •76.3Ахідноукраїнські землі в 20-30-х рр. XX ст. Утворення оун.
- •84.Відновлення радянської влади в Західній Україні. Операція «Вісла».
- •85. Хрущовська «відлига» (1953-1964 рр.).
- •87. Шестидесятники та дисидентський рух 70-х рр. В Україні.
- •88.Україна і перебудовчі процеси в срср (квітень 1985- серпень 1991 рр.).
- •100. Президентські вибори 2010 р.
- •14 Лютого 2010 року цвк оголосила офіційні результати виборів президента України, згідно з якими лідер Партії регіонів Віктор Янукович переміг і став наступним президентом країни.
70. Україна в умовах непу.
Після закінчення громадянської війни економіка України були в надзвичайно скрутному стані. Не вистачало основних продуктів і товарів, без яких неможливо було обійтись: хліба, солі, сірників, мила.Крім того, загострилася політична ситуація. Селянин не був зацікавлений у продрозкладці, яка забирала у нього всі над лишки сільськогосподарської продукції. Звідси — зменшення посівних площ і врожайності, бо який сенс вирощувати більше потрібного для прожиття і посіву, якщо все, що зверх цього, забиралося владою. Незадоволення переростало в збройні виступи проти радянської влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова політика, різко відмінна від воєнного комунізму. Така політика почала здійснюватись з березня 1921 р. Нова економічна політика (НЕП) являла собою певну систему заходів в аграрній, промисловій, торговельній та фінансовій сферах. Першим заходом НЕПу була заміна продрозкладки продподатком. Згідно з цим у селян уже не забирали надлишки сільськогосподарської продукції, а встановлювали певну норму їх здачі.
Другою особливістю було те, що продподаток мали розпочати стягувати з урожаю 1921 p., тобто з осені, а поки що діяв попередній закон щодо продрозкладки з урожаю 1920 р. лише зменшений на 20%. Третя особливість була в тому, що стягнення продподатку з урожаю 1921 р. здійснювалось уже звичними методами продрозкладки. Накопичення надлишків сільськогосподарських продуктів у селян призвело до виникнення проблеми їх реалізації. Тому логічним став другий крок НЕПу — введення вільної приватної торгівлі, причому не тільки сільськогосподарськими товарами, а й промисловими. Наступним кроком НЕПу стала часткова денаціоналізація промисловості, розширення можливостей для створення приватних та функціонування орендних підприємств. Державі належали великі підприємства, значна частина дрібних передавалась у приватну власність або в оренду.
Значне розширення обсягів торгівлі та виробництва вимагало введення загального еквіваленту, який би регулював відносини між виробниками та споживачами. Прямий товарообмін у масштабах країни був нереальним і недосконалим. Потрібна була реформа фінансової системи, введення правильного грошового обігу і функціонування банківської системи. У листопаді 1922 р. почався випуск банкнот, названих червінцями, причому кожний з них дорівнював 10 золотим карбованцям.
У 1924 р. стало зрозуміло, що грошова реформа закінчилася успіхом, гіперінфляція була подолана, країна отримала стабільну валюту. За один червінець давали 5 доларів. Змінилися методи і форми управління підприємствами. Вони об'єднувались,у госпрозрахункові трести за галузевими або територіальними ознаками. Госпрозрахунок як новий метод господарювання передбачав самоокупність трестів і отримання прибутку. Упровадження нової економічної політики позитивно вплинуло на розвиток усіх галузей народного господарства. За планом ГОЕЛРО розпочалося спорудження в Україні декількох, досить значних як на той час, електростанцій: Штерівської та Чугуївської ДРЕС, Дніпровської ГЕС.
Навесні 1923 р. економічна ситуація в країні загострилася. Почалися труднощі зі збутом промислової продукції, особливо тієї, що призначалась для селян. Головною ознакою кризи стала невідповідність між цінами на промислову та сільськогосподарську продукцію. Криза продемонструвала, що проблеми, які виникали у про цесі здійснення НЕПу, уряд намагався вирішити за рахунок селянства, а це призводило до напруження в усьому суспільстві. Необхідного висновку з цього не було зроблено і, як наслідок, у 1925 р. виникла нова криза, щоправда меншого масштабу. Уряд удався до «замороження» недобудованих об'єктів, скорочення імпорту, підвищення непрямих податків. У 1925 р. було запроваджено державну торгівлю горілкою, що збільшило над ходження до держбюджету. Унаслідок цих заходів господарську рівновагу вдалося відновити, але проблеми залишалися, головна з них — дефіцит коштів для розвитку економіки. Усе це означало повернення до воєнно-комуністичних методів управління.
71-72. Входження України до СРСР та його наслідки.
Відповідно до Конституції 1919 р. Україна вважалася незалежною державою. Проте суверенітет республіки був дуже обмеженим. Роль центру відігравала Російська Федерація, яка контролювала Україну за допомогою трьох централізовано-наскрізних сил: комуністичної партії, складовою частиною якої була КП(б)У; Червоної армії і каральними органами — ЧК (надзвичайними комісіями по боротьбі з контрреволюцією). Тому фактично радянські республіки (у тому числі Україна) утворювали разом з Російською Федерацією єдину державу. Цьому сприяли також єдині економічні зв'язки, які складалися століттями, тотожна однопартійна політична структура на чолі з компартією. Ще в 1919 р. московський центр радянської держави організував утворення «воєнно-політичного союзу» радянських республік, об'єднавши основні сфери їх діяльності (оборону, економіку, транспорт, фінанси, зв'язок). Оскільки ці галузі управлялися з центру, республіки фактично були автономними територіями унітарної держави з обмеженими правами самоуправління. 28 грудня 1920 р. РСФРР і УСРР підписали договір про воєн ний і господарський союзи.
Договірні відносини радянських республік були доповнені укладенням на початку 1922 р. дипломатичного союзу. Відповідно всі вони уповноважили делегацію РСФРР представляти їх інтереси на Генуезькій конференції. Цей крок був вимушеним у зв'язку з позицією західних держав, що об'єктивно посилювало позиції Росії, водночас обмежувало можливості України. Український уряд хоча й мав певну самостійність (укладав міжнародні договори, здійснював зовнішню торгівлю), проте не міг розпоряджатися власним бюджетом і здійснювати грошову емісію, тому втратив можливість самостійно вирішувати фінансові питання. Московські відомства намагалися управляти великими підприємствами України безпосередньо, завдяки фінансовим важелям. Це загострювало відносини між центром і республікою. За словами голови Раднаркому України X. Раковського, у 1922 р. кожна десята постанова Політбюро ЦК КП(б)У стосувалася суперечок та незгод між українськими та федеральними господарськими адміністративними та іншими органами. 10грудня 1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнський з'їзд Рад. Його делегати схвалили декларацію про утворення Союзу РСР і проект основ Конституції СРСР. Юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося на II з'їзді Рад СРСР (січень 1924 p.), який прийняв Конституцію. З утворенням СРСР міжнародно-правовий статус України істотно змінився. Фактично вона стала автономним утворенням у складі Радянської Росії. Проте УСРР стала національно-територіальним утворенням з власними (хоч і умовними) кордонами, своїм (хоч і з обмеженою компетенцією) адміністративним апаратом. Усе ж це було кроком назад порівняно з українською державністю 1917-1920 pp. 18 жовтня 1921 р. створено Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку у складі РРСФР. У 1925 р. у зв'язку з входженням України до складу СРСР були внесені зміни до Конституції УСРР. У ній фіксувався той факт, що УСРР стала складовою частиною єдиної союзної держави. У 1929 р. була затверджена нова Конституція УСРР. Вона визнавала переваги союзних органів над республіканськими. Частина виборців (за класовою ознакою) позбавлялася виборчих прав.