130. Основними видами макроекономічного планування, які відомі у світовій практиці є:

а) бізнес планування;

б) директивне та індикативне планування;

в) планування розвитку територій;

г) планування ділового розвитку.

131. Основне призначення індикативного плану полягає в такому:

а) надати завдання галузям народного господарства на перспективу;

б) визначити основні орієнтири, що характеризують масштаби, пропорції і кінцеві цілі суспільного розвитку;

в) розрахувати показники розвитку народного господарства і вимагати безумовного їх виконання;

г) проаналізувати стан національної економіки та розробити економічні програми її розвитку.

132. За календарною ознакою розрізняють такі види індикативних планів:

а) річні та п’ятирічні;

б) поточні, середньострокові та довгострокові;

в) річні, п’ятирічні та семирічні;

г) оперативні та тактичні.

133. Індикативний план економічного та соціального розвитку України складається з такої кількості розділів:

а) 12;

б) 5;

в) 15;

г) кількість розділів не є постійною.

134. Базовими документами для розробки державного індикативного плану соціально-економічного розвитку є:

а) концепція соціально-економічного розвитку, орієнтири соціально-економічного розвитку;

б) прогнози соціально-економічного розвитку, концепція соціально-економічного розвитку;

в) директивні завдання, концепція соціально-економічного розвитку;

г) бюджет країни та пріоритети соціально-економічного розвитку.

135. Сутність балансового методу обґрунтування економічних рішень полягає в:

а) ув‘язці попиту та пропозиції ресурсів, що направляються на задоволення цього попиту;

б) розробці матеріальних, трудових та фінансових балансів;

в) використанні того чи іншого балансу для прийняття рішення;

г) розрахунку того чи іншого показника частин «Ресурси» та «Розподіл» балансу.

136. Методами індикативного планування є:

а) балансовий, нормативний, індексний та метод екстраполяції;

б) нормативний, балансовий, економіко-математичні методи;

в) балансовий, нормативний, метод факторів, економіко-статистичні та економіко-математичні методи;

г) індивідуальні інтуїтивні, колективні методи експертних оцінок, формалізовані методи.

137. Усі баланси, що використовуються у розрахунках показників індикативного плану, об’єднані у такі групи:

а) фінансові баланси, трудові баланси та баланси природокористування,

б) баланси підприємств, матеріальні баланси, трудові баланси,

в) трудові баланси, матеріальні баланси, фінансові баланси,

г) баланси природокористування, баланси основних фондів, баланси засобів виробництва,

138. Фінансовим балансом є:

а) баланс основних фондів;

б) баланс устаткування;

в) баланс грошових прибутків і витрат населення;

г) баланс засобів виробництва.

139. Баланс цукру належить до такої групи балансів:

а) однопродуктових матеріальних;

б) багатопродуктових матеріальних;

в) грошових;

г) він утворює окрему групу балансів, оскільки виступає і як засіб виробництва і як предмет споживання.

140. До групи матеріальних балансів відносять:

а) баланс зерна, баланс ріллі, баланс водяних ресурсів, баланс робочої сили;

б) баланс устаткування, баланс вугілля, баланс прокату чорних металів, баланс цукру;

в) баланс прибутків і витрат держави, баланс будівельних матеріалів, баланс нафтопродуктів, баланс кормів;

г) баланс цементу, баланс цукру; баланс доходів та витрат населення, баланс ринку праці.

141. Розробка матеріального балансу розпочинається з:

а) визначення потреб усіх потенційних споживачів ресурсу;

б) аналізу ресурсних можливостей постачальників;

в) розрахунку залишків ресурсу на початок розрахункового року;

г) розрахунку залишків ресурсу на кінець розрахункового року.

142. У ресурсній частині матеріального балансу містяться такі показники:

а) виробництво, залишки ресурсу на початок року;

б) закладення ресурсу до державного резерву, залишки на кінець року;

в) продуктивність праці, якість продукції;

г) ринковий фонд, розбронювання ресурсу державного резерву.

143. У частині «Ресурси» матеріального балансу міститься такий показник:

а) виробництво;

б) закладення ресурсу до державного резерву;

в) залишки ресурсу на кінець року;

г) виробничо-експлуатаційні потреби.

144. У частині «Розподіл» матеріального балансу міститься такий показник:

а) виробництво;

б) закладення ресурсу до державного резерву;

в) залишки ресурсу на початок року;

г) продуктивність праці.

145. У частині «Розподіл» матеріального балансу міститься такий показник:

а) виробництво;

б) залишки ресурсу на початок року;

в) залишки ресурсу на кінець року;

г) імпорт.

146. У частині «Розподіл» матеріального балансу міститься такий показник:

а) імпорт,

б) розбронювання ресурсу з державного резерву з метою поновлення ресурсів;

в) розбронювання ресурсу з державного резерву з метою скорочення обсягів резерву;

г) експорт.

147. “Ринковий фонд ” – це:

а) показник частини «Розподіл» матеріального балансу, який показує потреби населення у певному матеріальному ресурсі;

б) це обсяг ресурсів, що продаються на продовольчому чи речовому ринках;

в) це показних, що свідчить про ємність ринку певного товару;

г) це показник частини «Ресурси» матеріального балансу, який відображає можливість населення забезпечити споживачів певним ресурсом.

148. Показник частини «Розподіл» матеріального балансу, який показує потреби населення у певному матеріальному ресурсі –це:

а) виробничо-експлуатаційні потреби;

б) інші ресурси від населення;

в) ринковий фонд;

г) закладання до державного резерву.

149. Необхідність розбронювання ресурсу з державного резерву виникає у наслідок:

а) розширення нормативного розміру державного резерву;

б) зростання обсягів споживання ресурсу;

в) скорочення нормативного розміру державного резерву;

г) прогнозної тенденції щодо скорочення споживання ресурсу.

150. Предметом державного регулювання у промисловості є:

а) обсяг виробництва продукції;

б) використання продукції;

в) розвиток підприємства;

г) розвиток конкуренції.

151. Для визначення можливого обсягу виробництва промислової продукції використовується:

а) баланс засобів виробництва;

б) баланс предметів споживання;

в) баланс виробничих потужностей;

г) однопродуктовий матеріальний баланс.

152. Для визначення необхідного обсягу виробництва промислової продукції використовується:

а) баланс засобів виробництва (або предметів споживання);

б) баланс виробничих потужностей;

в) баланс робочої сили;

г) фінансовий баланс підприємства-виробника продукції.

153. Виробнича потужність промисловості – це:

а) обсяг промислової продукції, що фактично вироблений у промисловості;

б) максимально можливий випуск промислової продукції з основних виробничих фондів за рік;

в) можливості діючого обладнання галузі;

г) перспективний обсяг виробництва промислової продукції на існуючому обладнанні галузі.

154. Можливості виробництва промислової продукції обумовлюють такі фактори:

а) виробничі потужності, матеріальні ресурси та ефективність їх використання;

б) трудові та фінансові ресурси;

в) основні виробничі фонди, матеріальні, трудові, фінансові ресурси та ефективність використання кожного з них;

г) трудові, матеріальні, фінансові ресурси та виробничі потужності.

155. Розмір виробничої потужності промисловості залежить від:

а) кількості обладнання;

б) кількості робітників, що задіяні у процесі виробництва;

в) кількості матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві;

г) якості матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві.

156. При розчахуванні необхідного обсягу продукції сільського господарства для задоволення державних потреб складається:

а) баланс державних закупівель;

б) баланс валових ресурсів сільськогосподарської продукції;

в) баланс кормів;

г) баланс валової продукції сільського господарства.

157. Трудові ресурси за своєю суттю – це:

а) особи працездатного віку;

б) громадяни у віці від 16 до 60 років;

в) це частина населення держави, яка завдяки фізичним можливостям та трудовим навичкам приймає чи може приймати участь у різних сферах економічної діяльності;

г) це особи, які приймають участь у різних сферах економічної діяльності.

158. До складу трудових ресурсів в Україні входять:

а) особи у віці 16-60 років;

б) особи працездатного віку за винятком інвалідів І та П груп та осіб, що отримують пенсію на пільгових умовах;

в) особи пенсійного віку, які були звільнені у зв’язку із реструктуризацією підприємства;

г) особи, які не досягли віку 16 років, але бажають влаштуватися на ринку праці.

159. Рівень зайнятості трудових ресурсів вимірюється:

а) відношенням чисельності осіб, які фактично працюють, до загальної чисельності населення;

б) відношенням чисельності осіб, які фактично працюють у різних сферах економічної діяльності та навчаються з відривом від виробництва, до загальної чисельності трудових ресурсів;

в) відношенням чисельності трудових ресурсів до загальної чисельності населення;

г) відношенням чисельності зайнятих осіб, до чисельності безробітних.

160. Причиною виникнення надлишку робочої сили є:

а) зростання обсягів виробництва продукції та послуг;

б) зростання продуктивності праці;

в) зменшення попиту населення;

г) зростання пропозиції іноземних товарів.

161. Зростання продуктивності праці у галузі є причиною виникнення:

а) додаткової потреби у робочій силі;

б) надлишку робочої сили;

в) збільшення кількості продукції, що виробляється за рік галуззю;

г) збільшення попиту на товари з боку споживачів.

162. В основу розміру мінімальної заробітної плати згідно з законом має бути покладено:

а) вартість робочої сили;

б) розмір прожиткового мінімуму;

в) вартість предметів споживання першої необхідності;

г) вартість основних послуг.

163. За українським законодавством безробітними вважаються:

а) громадяни України, які не мають роботи і заробітку;

б) зареєстровані в органах служби зайнятості особи працездатного віку, які шукають роботу і готові до неї приступити;

в) зареєстровані і незареєстровані в державній службі зайнятості особи віком 15-70 років, які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів;

г) особи, що мешкають в Україні та не мають роботи і заробітку.