58. Вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені за рік у межах країни за допомогою економічних ресурсів, які належать як даній країні так і іншим, вимірює показник:

а) валовий національний продукт;

б) валовий внутрішній продукт;

в) чистий національний продукт;

г) національний доход.

59. Валовий національний продукт за своєю сутністю - це:

а) вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені національними підприємствами у межах країни;

б) вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені в обох сферах економіки у межах країни незалежно від національної належності підприємств;

в) вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені в обох сферах економіки за допомогою економічних ресурсів, які належать даній країні незалежно від їх місцезнаходження;

г) вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені нерезидентами країни.

60. Вартість кінцевого споживання товарів та послуг, що вироблені в обох сферах економіки за допомогою економічних ресурсів, які належать даній країні незалежно від їх місцезнаходження, вимірює показник:

а) валовий національний продукт;

б) валовий внутрішній продукт;

в) чистий національний продукт;

г) національний доход.

61. У розрахунок валового внутрішнього продукту покладено принцип:

а) національної належності юридичних та фізичних осіб незалежно від їх місцезнаходження;

б) територіального розміщення у межах країни власників факторів виробництва незалежно від їх національної належності;

в) національної належності розташованих у межах країни юридичних та фізичних осіб;

г) у створенні валового внутрішнього продукту приймають участь лише національні виробники.

62. У розрахунок валового національного продукту покладено принцип:

а) незалежності від місцезнаходження національних юридичних та фізичних осіб;

б) територіального розміщення у межах країни юридичних та фізичних осіб незалежно від їх національної належності;

в) національної належності розташованих у межах країни юридичних та фізичних осіб;

г) у створенні валового національного продукту приймають участь як національні, так і закордонні виробники.

63. Розрахунок валового внутрішнього продукту методом кінцевого використання передбачає додавання:

а) витрат всіх економічних агентів, що використовують ВВП;

б) всіх видів факторних доходів;

в) вартості, доданої на кожній стадії виробництва кінцевого продукту;

г) всіх видів видатків.

64. Розрахунок валового внутрішнього продукту розподільчим методом передбачає додавання:

а) витрат всіх економічних агентів, що використовують ВВП;

б) всіх видів факторних доходів, амортизаційних відрахувань та непрямих податків;

в) вартості, доданої на кожній стадії виробництва кінцевого продукту;

г) всіх непрямих прибутків.

65. Розрахунок валового національного продукту виробничим методом полягає у визначенні:

а) суми валової доданої вартості усіх галузей національної економіки;

б) суми доходів усіх ланок и населення, а також амортизаційних відрахувань;

в) кінцевого споживання матеріальних благ та послуг, капітальних вкладень, приросту матеріальних запасів и сальдо зовнішньоторгових операцій;

г) суми всіх видів видатків.

66. Валовий внутрішній продукт відрізняється від валового національного продукту:

а) розміром чистих факторних доходів з-за кордону;

б) сумою доходів, що отримують іноземні підприємства на території держави;

в) ВВП не включає суми амортизаційних відрахувань, що нараховані по основних фондах народного господарства за рік;

г) сумою непрямих податків.

67. Валовий національний продукт відрізняється від чистого національного продукту:

а) сумою доходів, що отримують іноземні спеціалісти, які працюють на території держави;

б) сумою прибутків, що отримують іноземні юридичні особи, які розташовані на території держави;

в) сумою амортизаційних відрахувань, що нараховані по основних фондах народного господарства за рік;

г) сумою матеріальних витрат, що понесені при створенні чистого національного продукту.

68. Валовий внутрішній продукт відрізняється від валового випуску:

а) вартістю використаних у виробництві засобів виробництва;

б) сумою амортизаційних нарахувань;

в) вартістю чистих матеріальних витрат;

г) сумою непрямих податків, що містяться у цінах кінцевих споживчих товарів та послуг.

69. Національний доход держави відрізняється від чистого національного продукту

а) сумою амортизаційних відрахувань, що нараховані по основних фондах народного господарства за рік;

б) сумою непрямих податків, що містяться у цінах кінцевих споживчих товарів та послуг;

в) вони не відрізняються;

г) сумою матеріальних витрат, що понесені при створенні чистого національного продукту.

70. Складовими економічної структури економіки є:

а) натурально-речова, відтворювальна, галузева, соціальна та регіональна структура;

б) натурально-речова, відтворювальна та технологічна структура;

в) регіональна, галузева та екологічна структура;

г) ліберальна, галузева та регіональна структура.

71. Галузева структура національної економіки характеризує:

а) співвідношення окремих компонентів валового випуску за матеріально-речовим складом;

б) розподіл народного господарства за формами власності;

в) співвідношення галузей економіки у загальному обсязі валового національного продукту;

г) співвідношення вартості засобів виробництва та предметів споживання у валовому внутрішньому продукті.

72. Співвідношення галузей економіки у загальному обсязі валового національного продукту показує:

а) галузева структура національної економіки;

б) натурально-речова структура національної економіки;

в) економічна структура національної економіки;

г) територіальна структура національної економіки.

73. Соціальна структура національної економіки характеризує:

а) співвідношення окремих компонентів валового випуску за матеріально-речовим складом;

б) співвідношення форм власності у національній економіці;

в) співвідношення галузей економіки у загальному обсязі валового випуску;

г) співвідношення вартості засобів виробництва та предметів споживання у загальному обсязі валового випуску.

74. До групи інтенсивних факторів економічного зростання відноситься:

а) підвищення кваліфікації працівників;

б) збільшення кількості зайнятих працівників;

в) розширення виробничих площ;

г) зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології виробництва.

75. До групи інтенсивних факторів економічного зростання відноситься:

а) збільшення кількості зайнятих працівників;

б) зростання фондовіддачі;

в) розширення виробничих площ;

г) зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології виробництва.

76. До групи екстенсивних факторів економічного зростання відноситься:

а) розширення виробничих площ;

б) використання досягнень НТП у виробництві;

в) підвищення кваліфікації працівників;

г) зростання фондовіддачі.

77. До групи екстенсивних факторів економічного зростання відноситься:

а) зростання фондовіддачі;

б) використання досягнень НТП у виробництві;

в) підвищення кваліфікації працівників;

г) збільшення кількості працюючих.

78. Фактори, що приводять до економічного зростання завдяки збільшенню кількості економічних ресурсів звуться:

а) інтенсивними;

б) економічними;

в) екстенсивними;

г) виробничими.

79. Фактори, що приводять до економічного зростання завдяки більш ефективному використанню вже задіяних економічних ресурсів звуться:

а) інтенсивними;

б) економічними;

в) екстенсивними;

г) виробничими.

80. Класифікація пропорцій в національній економіці за видами включає такі їх групи:

а) загальноекономічні, вартісні, пропорції розподілу трудових ресурсів,

б) трудові, міжрегіональні, галузеві, загальноекономічні, міждержавні;

в) загальноекономічні, галузеві, натурально-речові;

г) загальноекономічні, галузеві та регіональні.

81. Класифікація пропорцій в національній економіці за формою відображення включає такі їх групи:

а) натурально-речові, вартісні, пропорції розподілу трудових ресурсів;

б) трудові, регіональні, галузеві, загальноекономічні;

в) міждержавні; вартісні, галузеві;

г) загальноекономічні, галузеві та регіональні.

82. До загальноекономічних належить пропорція:

а) між фондом споживання та фондом нагромадження;

б) між промисловістю та сільським господарством;

в) між чисельністю занятих і незайнятих;

г) між тваринництвом та рослинництвом.

83. Економічне зростання вимірюється за допомогою статистичного показника:

а) темп зростання,

б) коефіцієнт використання;

в) коефіцієнт структурних зрушень;

г) питома вага.

84. Пасивна структурна політика держави полягає:

а) у створенні правової бази для вільного переміщення факторів виробництва між сферами, регіонами;

б) у сприянні прискоренню структурних зрушень в економіці за допомогою відповідних державних важелів;

в) виключно у визначенні пріоритетних галузей економіки;

г) у невтручанні в діяльність підприємств.

85. Соціально-економічними умовами (передумовами) виникнення державного регулювання економіки є:

а) перехід економіки на ринкові засади;

б) галузевий і територіальний розподіл праці, створення системи органів, які наділені регулюючими функціями, розробка методології державного регулювання економіки;

в) розробка теорії державного регулювання економіки і створення системи органів, що виконують регулюючі функції;

г) функціонування планово-централізованої економіки.

86. Державне регулювання економіки - це:

а) використання бюджетно-податкової і кредитно-фінансової систем із метою реалізації соціально-економічної політики держави;

б) планування соціально-економічного розвитку, що не носить обов'язкового характеру;

в) вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою правових і економічних регуляторів;

г) втручання держави в економічну діяльність підприємств шляхом прийняття законів, що обмежують їхню діяльність.

87. Можливість процесу державного регулювання економіки забезпечують такі передумови:

а) економічні, організаційні, політичні;

б) політичні, організаційні, методологічні;

в) організаційні, методологічні, природо кліматичні;

г) зовнішньоекономічні, політичні, організаційні.

88. Об'єктом державного регулювання економіки у вузькому розумінні цього слова є:

а) підприємства галузей виробничої сфери;

б) світове господарство;

в) умови, проблеми, сектори та галузі економіки, функціонування (вирішення) яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує зовсім;

г) економіка держави.

89. Об'єктом державного регулювання економіки у широкому розумінні цього слова є:

а) підприємства галузей виробничої сфери;

б) світове господарство;

в) умови; проблеми, сектори та галузі економіки, функціонування (вирішення) яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує зовсім;

г) економіка держави.

90. Формами державного регулювання економіки є:

а) адміністративне й економічне регулювання;

б) бюджетно-податкове, фінансово-кредитне, цінове регулювання, регулювання оплати праці, індикативне планування;

в) адміністративне, бюджетне, податкове, фінансово-кредитне регулювання;

г) планування; прогнозування та податкове регулювання.

91. Економічною функцією держави, що обумовлює необхідність державного регулювання економіки, є:

а) захист від зовнішнього ворога;

б) розробка організаційних засад економіки;

в) соціальний захист населення;

г) економічна безпека держави.

92. Економічною функцією держави, що обумовлює необхідність державного регулювання економіки, є:

а) захист від зовнішнього ворога;

б) розробка організаційних засад економіки;

в) розробка правових засад розвитку ринкової економіки;

г) економічна безпека держави.

93. Цінове регулювання – це:

а) встановлення податків та їх ставок у складі ціни;

б) встановлення фіксованих цін на товари та послуги;

в) втручання держави у процес ціноутворення, що здійснюється за допомогою як прямих так і непрямих засобів;

г) затвердження структури цін.

94. Ступінь та методи втручання держави у процес ціноутворення залежать від:

а) волі та бажання політичної партії, що прийшла до влади;

б) зрілості ринкових відносин; та стабільності економіки;

в) виключно від прийнятої у державі концепції державного регулювання;

г) зрілості ринкових відносин, фази економічного циклу та прийнятої у державі концепції державного регулювання.

95. Пряме втручання держави у ціноутворення здійснюється шляхом:

а) встановлення єдиних податків, що містять ціни;

б) встановлення фіксованих цін;

в) затвердження структури цін;

г) правильної відповіді немає.

96. Органи державного регулювання економіки за рівнем системи управління поділяються на:

а) центральні, місцеві;

б) місцеві, промислові;

в) загальнодержавні, галузеві та регіональні;

г) міждержавні, загальнодержавні.

97. До галузевих органів регулювання належить:

а) Кабінет Міністрів;

б) Міністерство економічного розвитку та торгівля ,

в) обласна державна адміністрація,

г) Міністерство інфраструктури,

98. Методами державного регулювання в залежності від виконуваних функцій є:

а) метод суспільного регулювання, бюджетно-податковий, грошово-кредитний та адміністративний;

б) адміністративний, бюджетний, податковий, грошово-кредитний й амортизаційний;

в) ціновий та адміністративний;

г) організаційний та економічний.

99. Методи державного регулювання економіки в залежності від ступеню державного втручання поділяються на:

а) методи прямого і методи непрямого регулювання;

б) адміністративні та економічний економічні методи;

в) бюджетний, податковий і фінансово-кредитний;

г) організаційний та економічний.

100. Непрямий вплив держави на соціально-економічні процеси здійснюється:

а) через податкову та фінансово-кредитну системи;

б) через бюджетну систему та адміністративні заходи;

в) через податкову, фінансову системи та завдяки адміністративним заходам;

г) виключно через податкову систему.

101. Прямими методами державного регулювання економіки є:

а) податковий, бюджетний та адміністративний;

б) податковий та бюджетний;

в) адміністративний та бюджетний;

г) адміністративний та податковий.

102. Непрямими методами державного регулювання економіки є:

а) грошово-кредитний, податковий та амортизаційний;

б) бюджетний, податковий, грошово-кредитний та амортизаційний;

в) податковий та грошово-кредитний;

г) бюджетний, податковий, грошово-кредитний.

103. До бюджетних належать такі міри державного регулювання:

а) дотації, субсидії, пряме бюджетне фінансування, інноваційне фінансування;

б) державні капіталовкладення, державне замовлення і дотації, стипендії, пенсії;

в) пряме бюджетне фінансування, дотації, субсидії, державні капітальні вкладення, державні допомоги;

г) податки, дотації, субсидії.

104. Дотація має місце при наступному співвідношенні реальної ринкової ціни (Цр) та відпускної (Цв):

а) Цр > Цв;

б) Цв > Цр;

в) Цр = Цв;

г) наявність дотації не залежить від співвідношення вказаних цін.

105. Застосування адміністративного методу державного регулювання економіки переслідує ціль:

а) встановлення межі приватного підприємництва;

б) забезпечення соціальної стабільності суспільства;

в) соціальний захист населення;

г) пом’якшення недоліків ринкової економіки.

106. Застосування адміністративного методу державного регулювання економіки переслідує ціль:

а) пом’якшення недоліків ринкової економіки;

б) забезпечення соціальної стабільності суспільства;

в) соціальний захист населення;

г) збалансування інтересів суб’єктів господарювання.

107. Адміністративні міри державного регулювання – це:

а) міри виключно правового характеру;

б) міри виключно економічного характеру;

в) міри як правового так і економічного характеру;

г) правильної відповіді немає.

108. Інструментами адміністративного методу, що носять економічний характер, є:

а) норми та стандарти;

б) антимонопольне законодавство;

в) норми амортизації;

г) державні допомоги.

109. Податковий метод державного регулювання економіки використовується з метою:

а) збільшення прибутків державного бюджету;

б) створення додаткових стимулів для здійснення діяльності, що відповідає інтересам економічної політики держави;

в) соціального захисту населення;

г) фінансової підтримки бізнесу.

110. Податковий метод державного регулювання економіки використовуються з метою:

а) збільшення прибутків державного бюджету;

б) соціального захисту населення;

в) стимулювання попиту шляхом зменшення у ціні розміру непрямих податків;

г) фінансової підтримки бізнесу.

111. Податкова база – це:

а) грошова сума, що перераховується до бюджету відповідного рівня;

б) вартість майна або доходу, з якої нараховується сума податку, що перераховується до бюджету;

в) відсоток, за яким нараховується сума податку;

г) законодавство, згідно якого стягуються податки.

112. Загальнодержавний податок –це:

а) податок, який перераховується до державного бюджету;

б) податок, який остається у місцевому бюджеті;

в) податок, що діє на території всієї держави і суми якого перераховуються до відповідних бюджетів.

г) податок, що діє на території всієї держави і суми якого перераховуються виключно до загальнодержавного бюджету.

113. Місцевий податок – це:

а) податок, що встановлюється місцевою владою;

б) податок, який перераховується в певній пропорції до державного та місцевого бюджетів;

в) податок, що застосовується на певній території;

г) податок, що приймається місцевою владою з затвердженого державою переліку, застосовується на певній території і у повному обсязі перераховується до місцевого бюджету.

114. Прогресивний податок – це:

а) податок, ставка якого підвищується при збільшенні бази оподаткування;

б) податок, ставка якого знижується при збільшенні бази оподаткування;

в) податок, ставка якого постійна і не залежить від зміни бази оподаткування;

г) податок, платежі за яким до бюджету зростають.

115. Податок, ставка якого знижується при збільшенні бази оподаткування, зветься:

а) прогресивним;

б) регресивним;

в) пропорційним;

г) таких податків не існує.

116. До загальних мір, що регулюють обсяг кредиту, відноситься:

а) встановлення ставки відсотку, за яким Національним банком кредити надаються комерційним банкам;

б) обмеження обсягу кредиту, що надається одному клієнтові;

в) регламентація умов видачі конкретних видів кредиту;

г) безвідсоткове кредитування будівництва житла для молодих сімей.

117. Загальним інструментом кредитної політики НБУ є:

а) пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків;

б) обмеження обсягу кредиту, що надається одному клієнтові;

в) встановлення норми обов’язкових резервів;

г) регламентація умов видачі конкретних видів кредиту.

118. Встановлення Національним банком норми обов’язкових резерв – це:

а) селективний інструмент кредитної політики;

б) інструмент грошової політики;

в) загальний інструмент кредитної політики;

г) правильної відповіді немає.

119. До селективних мір, що регулюють обсяг кредиту, відносяться:

а) встановлення ставки судного відсотку;

б) регулювання валютного курсу;

в) встановлення норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

г) регламентація умов видачі конкретних видів кредиту.

120. Такий інструмент державного регулювання як регламентація умов видачі конкретних видів кредиту належить до:

а) селективних інструментів кредитної політики;

б) інструментів грошової політики;

в) загальних інструментів кредитної політики;

г) правильної відповіді немає.

121. Селективним інструментом кредитної політики НБУ є:

а) встановлення ставки судного відсотку;

б) пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків;

в) встановлення норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

г) операції на відкритому ринку.

122. Методи прогнозування поділяються на такі групи:

а) інтуїтивні та формалізовані;

б) індивідуальні та колективні;

в) індикативні та директивні;

г) економіко-математичні та статистичні.

123. Прогноз, що розробляється на основі заздалегідь визначених цілей і завдань і передбачає пошук шляхів та термінів їх досягнення - це:

а) пошуковий прогноз;

б) нормативний прогноз;

в) оперативний прогноз;

г) балансовий прогноз.

124. Науково-обґрунтоване судження про розвиток або стан об’єкта у майбутньому, можливі шляхи та строки його досягнення – це:

а) план;

б) прогноз;

в) програма;

г) модель.

125. Процес прогнозування складається з таких етапів:

а) підготовчого, основного, завершального;

б) ретроспекції, діагнозу, проспекції;

в) збору, зберігання та обробки інформації;

г) ретроспекції, аналізу та діагнозу.

126. Прогнозування поєднує у собі такі елементи:

а) передбачення і пропонування;

б) пропонування і редагування;

в) споживання і використання;

г) передбачення та моделювання.

127. Індикативне планування доцільно застосовувати:

а) у стані економічної кризи;

б) у ринковій економіці;

в) у адміністративно-командній системі управління;

г) як у адміністративно-командній системі управління так і у стані глибокої економічної кризи ринкової економіки.

128. Застосування директивного планування доцільне:

а) у стані економічної кризи;

б) у ринковій економіці;

в) у адміністративно-командній системі управління;

г) як у адміністративно-командній системі управління так і у стані глибокої економічної кризи ринкової економіки.

129. Відмінною рисою індикативного планування є те, що:

а) його показники носять рекомендаційний, інформаційно-орієнтуючий характер;

б) кількість показників в індикативному плані зведено до мінімуму;

в) план містить, в основному, відносні показники, що характеризують тенденції соціально-економічного розвитку;

в) план містить лише рекомендаційні показники, директивні показники відсутні.