23. Принцип свободи договору, випадки його обмеження.

Однією із засад договірних зобов’язань, як і засад приватного права взагалі, є свобода договору, яка є неодмінною ознакою, передумовою та умовою існування ринкової економіки (ст. 627 ЦК України), а тому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору визнається однією з фундаментальних засад правового регулювання договірних відносини у сфері приватного права, про що свідчить ст. З ЦК. Однією з основних засад цивільного права закріплено свободу договору (ст. З ЦК), яка полягає, зокрема, у тому, що сторони є вільними у: а) укладенні договору; б) виборі контрагента; в) визначенні умов договору; г) виборі способів забезпечення зобов’язань; г) вирішенні питання щодо зміни або розірвання договору; д) встановленні видів та меж відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань.

Проблема меж договірної свободи полягає у визначенні співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Законодавство визначає, що свобода договору має здійснюватися з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК). Однак ці межі є загальними межами здійснення учасниками цивільних відносин своїх прав та обов’язків (ст. 13 ЦК).

24. Зміст договору. Види умов договору.

25. Поняття та особливості публічного договору.

Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

До публічних договорів належать договори, укладені комерційною організацією з метою встановити її обов’язки щодо продажу товарів, виконання робіт і надання послуг, які такі організації за характером своєї діяльності мають здійснювати відносно кожного, хто до них звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, енергопостачання, медичне, готельне обслуговування тощо).

Режим публічних договорів є винятком із загального правила, яке спирається на принцип свободи договорів. Цей виняток є одним із випадків дії публічних засад у цивільному праві. Режим публічних договорів є прямо протилежним режиму свободи договорів, який найбільш повно відбиває приватноправові засади, що складають основу цивільного права.

26. Поняття та особливості договору приєднання.

27. Попередній договір, його відмінність від договору про наміри.

За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори остаточні та попередні. Остаточні договори безпосередньо породжують права й обов’язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна тощо. Переважна кількість договорів має саме такий характер.

Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Він лише створює інший, досить своєрідний обов’язок: після закінчення певного строку (чи з настанням певного терміну) укласти передбачений ним новий договір (ст. 635 ЦК України). Іншими словами, попередній договір є угодою про укладення договору в майбутньому. ЦК України розрізняє попередній договір і договір про наміри. Договір про наміри (протокол про наміри), якщо в ньому не відбита прямо воля сторін надати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків.