- •1. Поняття зобов'язання. Відмінність зобов’язальних правовідносин від речових.
- •2. Визначення структури зобов’язальних правовідносин (елементи).
- •3. Поняття зміни зобов’язань. Заміна осіб у зобов’язанні.
- •4. Загальні положення про виконання зобов’язань. Поняття належного виконання зобов’язань.
- •5. Характеристика правових підстав припинення зобов’язань.(див. № 17)
- •6. Строки виконання зобов’язань. Поняття належних та розумних строків виконання зобов’язань.
- •7. Поняття належного місця виконання зобов’язань.
- •8. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов’язань
- •9. Характеристика неустойки як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •10. Визначення поруки як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •11. Поняття гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •12. Визначення та характеристика завдатку як виду забезпечення виконання зобов’язань. Відмінність завдатку від авансу.
- •13. Характеристика застави як виду забезпечення виконання зобов’язань.
- •14. Особливості іпотеки як окремого виду застави.
- •15. Визначення поняття застава майнових прав.
- •16. Притримання як вид забезпечення виконання зобов’язань.
- •17. Загальні положення про припинення зобов’язань.
- •18. Окремі випадки припинення зобов’язань.
- •19. Зарахування як підстава припинення зобов’язань.
- •20. Характеристика припинення зобов’язання за домовленістю сторін. Прощення боргу.
- •21. Правові наслідки порушення зобов’язання, їх визначення та характеристика.
- •22. Поняття та класифікація договорів.
- •23. Принцип свободи договору, випадки його обмеження.
- •24. Зміст договору. Види умов договору.
- •25. Поняття та особливості публічного договору.
- •26. Поняття та особливості договору приєднання.
- •27. Попередній договір, його відмінність від договору про наміри.
- •28. Порядок укладання договору. Відмінність оферти від рекламних пропозицій.
- •29. Форми договору, правові наслідки їх недодержання.
- •30. Загальна характеристика договору купівлі-продажу.
- •31. Права і обовязки покупця і продавця за договором купівлі-продажу.
- •32. Роздрібна купівля-продаж : поняття тахарактерні риси.
- •33. Поняття та особливості договору дарування.
- •34. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції.
- •35. Поняття договору підряду: поняття, права та обов”язки сторін.
- •36. Особливості договору побутового підряду.
- •37. Оснновна харатеристика договору будівельного підряду.
- •38. Визначення договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
- •39. Поняття договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
- •40. Особливості договору про надання послуг.
- •41. Загальні положення про перевезення.
- •42. Поняття та характеристика договору ренти.
- •43. Особливості договору про довічне утримання (догляд).
- •44. Договір поставки-ознаки та визначення.
- •45. Характеристика договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
3. Поняття зміни зобов’язань. Заміна осіб у зобов’язанні.
Загальним принципом трансформації зобов'язань є згода на це всіх учасників зобов'язання. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускаються за винятком випадків, передбачених законом (ст. 525 ЦК).
Одним з найбільш поширених випадків зміни зобов'язання, спеціально передбачених у ЦК, є заміна його суб'єктів. Це може бути заміна кредитора або заміна боржника.
Підстави заміни кредитора:
1) цесія (відступлення права вимоги) - передання ним своїх прав іншій особі за правочином;
2) правонаступництво. Воно може бути як універсальним (наприклад, спадкування за загальними правилами), так і сингулярним, тобто частковим (наприклад, у деяких випадках реорганізації юридичних осіб);
3) суброгація - виконання зобов'язання за боржника третьою особою зі вступом зазначеної особи у права кредитора (може мати місце у двох випадках: при виконанні обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та при виконанні обов'язку боржника третьою особою;
4. Загальні положення про виконання зобов’язань. Поняття належного виконання зобов’язань.
Зобов’язання — це правовідносини, за якими одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України). Найбільш поширеною підставою для виникнення зобов’язальних відносин є договір, завдяки якому головним чином і забезпечується правове регулювання відносин майнового обігу на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності його учасників.
Специфічними рисами зобов’язальних відносин, що, зокрема, дозволяють розмежувати його з речовими відносинами, є те, що сторонами зобов’язання є конкретно визначені особи: кредитор — особа, якій належить право вимоги, і боржник — особа, яка несе обов’язок, відповідний праву вимоги кредитора. Цим зобов’язання (відносні правовідносини) відрізняються від абсолютних правовідносин (правовідносин власності тощо), у яких уповноваженій особі протистоїть не конкретне коло зобов’язаних осіб, а «усі й кожен».0б’єктами зобов’язальних правовідносин можуть бути дії, пов’язані з передачею майна, виконанням робіт тощо, або утримання від здійснення дій, у той час як об’єктами речових правовідносин є речі. Здійснення суб’єктивного права кредитора у зобов’язальних правовідносинах можливе тільки в разі здійснення боржником дій, що складають його обов’язок, тоді як у речових правовідносинах уповноважена особа може здійснювати свої суб’єктивні права самостійно, не звертаючись по допомогу до інших осіб. Зобов’язання опосередковують динаміку цивільного обігу, а речові права — його статику.
5. Характеристика правових підстав припинення зобов’язань.(див. № 17)
6. Строки виконання зобов’язань. Поняття належних та розумних строків виконання зобов’язань.
Строк договору (ст. 631 ЦК) та строк (термін) виконання договірного зобов’язання можуть не співпадати. Час виконання договірного зобов’язання може визначатися в договорі шляхом зазначення: 1) строку (періоду часу, протягом якого виконується зобов’язання); 2) терміну (дати виконання зобов’язання або події, яка неминуче має настати в майбутньому).
В першому випадку належним є виконання зобов’язання в будь-якій день зазначеного строку. У другій ситуації належним є виконання, яке здійснено у відповідний день (календарну дату) або з настанням відповідної події, наприклад, виконання договору перевезення вантажу з початком навігації.
Іноді строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений договором чи законом або визначений моментом пред’явлення вимоги. У цьому разі кредитор має право вимагати виконання договірного зобов’язання в будь-який час. При цьому боржнику для належного виконання надасться семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором. Договором або законом може бути встановлений обов’язок негайного виконання договірного зобов’язання чи передбачений інший строк, який надається боржникові для виконання. Дострокове виконання договірного зобов’язання можливе, якщо тільки інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.