- •1. Поняття зобов'язання. Відмінність зобов’язальних правовідносин від речових.
- •2. Визначення структури зобов’язальних правовідносин (елементи).
- •3. Поняття зміни зобов’язань. Заміна осіб у зобов’язанні.
- •4. Загальні положення про виконання зобов’язань. Поняття належного виконання зобов’язань.
- •5. Характеристика правових підстав припинення зобов’язань.(див. № 17)
- •6. Строки виконання зобов’язань. Поняття належних та розумних строків виконання зобов’язань.
- •7. Поняття належного місця виконання зобов’язань.
- •8. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання зобов’язань
- •9. Характеристика неустойки як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •10. Визначення поруки як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •11. Поняття гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань
- •12. Визначення та характеристика завдатку як виду забезпечення виконання зобов’язань. Відмінність завдатку від авансу.
- •13. Характеристика застави як виду забезпечення виконання зобов’язань.
- •14. Особливості іпотеки як окремого виду застави.
- •15. Визначення поняття застава майнових прав.
- •16. Притримання як вид забезпечення виконання зобов’язань.
- •17. Загальні положення про припинення зобов’язань.
- •18. Окремі випадки припинення зобов’язань.
- •19. Зарахування як підстава припинення зобов’язань.
- •20. Характеристика припинення зобов’язання за домовленістю сторін. Прощення боргу.
- •21. Правові наслідки порушення зобов’язання, їх визначення та характеристика.
- •22. Поняття та класифікація договорів.
- •23. Принцип свободи договору, випадки його обмеження.
- •24. Зміст договору. Види умов договору.
- •25. Поняття та особливості публічного договору.
- •26. Поняття та особливості договору приєднання.
- •27. Попередній договір, його відмінність від договору про наміри.
- •28. Порядок укладання договору. Відмінність оферти від рекламних пропозицій.
- •29. Форми договору, правові наслідки їх недодержання.
- •30. Загальна характеристика договору купівлі-продажу.
- •31. Права і обовязки покупця і продавця за договором купівлі-продажу.
- •32. Роздрібна купівля-продаж : поняття тахарактерні риси.
- •33. Поняття та особливості договору дарування.
- •34. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції.
- •35. Поняття договору підряду: поняття, права та обов”язки сторін.
- •36. Особливості договору побутового підряду.
- •37. Оснновна харатеристика договору будівельного підряду.
- •38. Визначення договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
- •39. Поняття договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.
- •40. Особливості договору про надання послуг.
- •41. Загальні положення про перевезення.
- •42. Поняття та характеристика договору ренти.
- •43. Особливості договору про довічне утримання (догляд).
- •44. Договір поставки-ознаки та визначення.
- •45. Характеристика договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
41. Загальні положення про перевезення.
42. Поняття та характеристика договору ренти.
Договір ренти — це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона (одержувач ренти) передає іншій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов’язаний в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачеві ренту у вигляді певної грошової суми чи в іншій формі (ст. 731 ЦК України).
Залежно від оплатності чи безоплатності передачі майна при ренті мають застосовуватися, відповідно, загальні положення про купівлю-продаж або дарування (ст. 734 ЦК).
За своєю юридичною природою договір ренти є двостороннім, оплатним і консенсуальним.
Залежно від строку, на який передбачається виплата ренти, договори поділяються на ренту, укладену на певний строк, і безстрокову ренту.
Зазначений договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, і в цей момент до платника ренти перехо^ дить право власності на майно, але платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.
Предметом договору ренти, з одного боку, є майно, яке відчужується під виплату ренти, а з іншого — сама рента, яка виплачується її одержувачеві. Ціна договору ренти є істотною умовою.
Сторонами в договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи. Соціальний характер рентного договору передбачає, що одержувачем ренти має бути суб’єкт, який не займається підприємницькою діяльністю.
При ренті можливі два варіанти: 1) з оплатною передачею набувачеві майна у власність, коли крім його вартості ще й сплачуються рентні платежі; 2) з безоплатною передачею : майна, яке не підлягає оплаті, тобто сплачуються лише рентні платежі. їх розмір, на відміну від орендних або лізингових платежів, не пов’язаний із вартістю майна. Окремих норм про особливості переходу права власності на майно за цим договором не встановлено, отже, воно переходить при передачі речі або при нотаріальному посвідченні та державній реєстрації правочину (ст. 334 ЦК).
Рентний платіж є періодичною виплатою у вигляді певної грошової суми. Його можна розглядати як еквівалент первинного виконання. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату чи безоплатно. При оплатній передачі майна під виплату ренти необхідно вказувати ціну відчуженого майна. У цьому випадку одержувач ренти, крім рентних платежів, має отримати компенсацію вартості майна, що передається.
Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо: платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік; порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти; визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі й у строки, встановлені договором.
Істотною умовою договору є умова, яка встановлює обов’язок платника ренти забезпечити виконання його зобов’язань або застрахувати на користь одержувача ренти ризик відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цих обов’язків. Рентні платежі проводяться щоквартально, якщо інше не передбачене договором.