
- •1. Первісний лад на території України
- •2. Східні слов’яни
- •3. Київська Русь у іх-хіі ст.
- •4. Діяльність князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого
- •5. Занепад Київської Русі.
- •6. Галицько-Волинська держава. Данило Галицький.
- •9. Захоплення України Польщею. Річ Посполита в 16-17 ст.
- •10. Релігійні процеси в Речі Посполитій. Брестська унія.
- •11. Соціально-економічний розвиток України в 14-17 ст.
- •12. Виникнення і соціально-політична еволюція українського козацтва.
- •13. Запорозька Січ: виникнення, устрій, традиції, історичне значення.
- •14. Морські походи козацтва в першій половині 17ст. Петро Конашевич.
- •15. Козацькі повстання кінця 16 – першої половини 17 ст.
- •16. Події Національно-Визвольної війни українського народу 1648-1649 рр.
- •17. Богдан Хмельницький.
- •18. Основні битви Національно-визвольної війни середини 17 ст.
- •19. Українська козацька держава середини XVII ст.: соціальна структура, політико-адміністративний устрій
- •22 Іван Мазепа: спроба визволення України
- •23. Гетьманщина у xviiIcт.: наступ Російської імперії та ліквідація Української автономії.
- •24. Правобережна Україна у 18 ст. Гайдамацький рух
- •25. Соціально-економічний розвиток України в першій половині хіх ст.
- •Таємні товариства
- •27. Суспільно-політичний рух 30-50-х рр. Хіх ст. В Україні. Кирило-Мефодіївське братство
- •28. Суспільно-політичний та національний рухи в Україні другої половини хіх ст.
- •29. Реформи 60-70-х рр. Хіх ст.
- •30. Західноукраїнські землі в хіх ст.
- •31. Соціально-економічний розвиток України в 1900-1917 рр.
- •32. Столипінська аграрна реформа
- •34. Революція 1905-1907рр.
- •35. Україна в роки Першої світової війни
- •36. Центральна Рада: внутрішня і зовнішня політика
- •37. Україна часів гетьманату п.Скоропадського
- •38. Директорія унр: внутрішня і зовнішня політика.
- •39. Зунр. «Акт Злуки» 1919р.
- •40. Встановлення радянської влади а Україні.
- •41. Неп в Україні. Створення срср і Україна.
- •42. Індустріалізація 1920-30-х рр. В Україні.
- •Причини індустріалізації в Українській рср
- •Нові промислові підприємства
- •Реконструйовані підприємства
- •Культові фігури «трудового героїзму» в Україні
- •Результати індустріалізації урср 1920-1930-х років
- •43. Колективізація сільського господарства України в 1920-30-х рр.
- •44. Голодомор 1932-33 рр.
- •45. Українізація. Масові репресії(1920-30-ті рр.)
- •46. Західноукраїнські землі в 1920-30-х рр.
- •47. Початок Другої світової війни. Возз’єднання Західної України з урср в 1939р.
- •48. Напад Німеччини на срср. Оборонні бої на Україні.
- •49. Окупація України. Рух опору: партизани, оун-упа.
- •51. Звільнення України від загарбників. Завершення Другої світової війни.
- •52. Соціально-економічний розвиток України в другій половині 1940-х – першій половині 1960-х рр.
- •53. Суспільно-політичний розвиток в україні за умов «хрущовської відлиги»
- •54. Україна в 70-х – першій половині 80-х рр. Хх ст.
- •55. Дисидентський рух в Україні 1970-х – середина 1980-х рр.
- •56. Україна в умовах «перебудови»
- •57. Серпневий путч 1991 р. Проголошення Незалежності Українги: формування державної структури.
- •58. Україна в 1991-2004 рр.: економічна криза, реформи, політичні процеси.
- •59. Конституційний процес першої половини 1990-х рр. Конституція України 1996 р.
- •60. Вибори Президента України 2004 р. Та їх наслідки для політичного розвитку України в 2005-2012 рр.
5. Занепад Київської Русі.
Згідно з нормами феодального права всі князі Київської Русі як нащадки великого київського князя мали рівні права на спадщину предка. Це відіграло велику роль в історії Київської держави. З одного боку, рівні права підтримували у князів ідею спільності й однакової відповідальності всіх за долю країни. З другого – призводило до міжусобної феодальної боротьби, оскільки кожнийкнязь, вважаючи себе юридично рівним з іншими, намагався і фактично зрівнятися з київським князем. Поступово друга тенденція брала гору, тим більше, що князі спиралися на економічну могутність окремих районів, яка зростала з розвитком феодальноговиробництва. До того ж підупало значення Києва, як великого торгівельного центру, внаслідок міжнародних змін, ослаблення його головних партнерів – Візантії і Багдадського халіфату. Все це привело до занепаду Київської держави. Всі спроби княжих з’їздів (1097, 1100, 1101, 1107 рр.) заблокувати негативні тенденції та припинити міжусобиці закінчились невдачею. Останнє намагання відновити колишню велич та могутність Київської Русі припадає на князювання Володимира Мономаха (1113-1125 рр.). Численні вдалі походи на половців, активна законодавча діяльність (розробка знаменитого “Уставу” – своєрідного доповнення до “Руської правди”), подолання сепаратиських тенденцій, об’єднання ¾ території Русі тимчасово стабілізували становище держави і повернули її в ряди наймогутніших країн Європи. Після смерті Володимира Мономаха його сину Мстиславу (1125-1132 рр.) лише протягом короткого часу вдалося підтримувати єдність руських земель.
Кінець XI – середина XII ст. увійшли в історію Русі як період феодальної роздрібненості. Дедалі більше поглиблюється розпад Київської Русі, набирають сили відцентрові тенденції. Вже у XII ст. на тернах Русі з’являються окремі князівства і землі: Галицьке,Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростове-Суздальське, Смоленське Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі.
Характерною рисою роздрібненості був її прогресуючий характер. Так, якщо у XII ст. утворилось 12 князівств (земель), то їх кількість на початку XIII ст. досягла 50, а у XIV ст. – 250.
Феодальну роздрібненість зумовило кілька факторів: економічне піднесення окремих князівств; великі простори держави та етнічна неоднорідність населення; зростання великого феодального землеволодіння; відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади; зміна торгівельної кон’юктури і занепад торгівлі; перманентні напади кочівників (печенігів, половців, монголо-татар). Роздрібненість – надзвичайно, суперечливе явище: з одного боку, вона серйозно ослабила державу уполітичному та воєнномуплані, з іншого – органічно сприяла розвитку економіки та культури на місцях.
Треба відмітити те, що це не означає цілковитого політичного розпаду єдиної державної структури Київської Русі. Давньоруська держава просто змінює форму: на зміну одноосібній монархії приходить монархія федеративна. Навіть у період роздрібненості держава характеризується певною внутрішньою єдністю, про що свідчать збереження внутрішніх установлених економічних зв’язків, однакова дія загально руського законодавства у всіх князівствах (землях), існування єдиних для усієї Русі релігії та культури.
Період феодальної роздрібненості є закономірним етапом у розвитку суспільства адже роздрібненість – не особливість Київської Русі, а загальноєвропейська тенденція. Саме в цей час відбулося остаточне формування феодальної системи (чітко визначилися права феодалів та повинності селян, завершився процес становлення феодально-станової ієрархії, склався і вдосконалився державний апарат, тощо).
Князівства Середнього Подніпров’я – Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку обставин (нескінчені князівські усобиці, певну зміну світових торгівельних шляхів, активізацію кочівників, відтік населення з південних районів, тощо) економічно та політично занепадають і втрачають свої колишні роль та значення.
Отже, особливістю періоду історії Київської Русі наприкінці XI – у середині XIII ст. були, з одного боку, посилення відцентрових тенденцій, втрата державної єдності, князівські міжусобиці, ослаблення держави, зниження обороноздатності, посилення тиску на Русь сусідніх держав, з іншого – формування великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, значне зростання чисельності населення, розвиток східнослов’янської культури.