30 Червня 1941 — у Львові оун (б) було самочинно проголошено Акт відновлення

Української Держави, яким була поновлена українська держава та створено

український національний уряд (Українське державне правління) на чолі з

Ярославом Стецько.

Цей акт було благословлено митрополитом УГКЦ Андреєм Щептицьким.

Як вказувалось у Акті, "відновлена українська держава буде тісно співдіяти з

націонал - соціалістичною великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера

творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові

визволитися з-під московської окупації. Українська національна революційна

армія, що буде творитися на українській землі, боротиметься дальше спільно з

союзною німецькою армією проти московської окупації..."

Доволі союзницьке ставлення ОУН (б) до Німеччини однак було вороже сприйнято:

4.07.1941 Акт було заборонено німцями, а Степан Бандера и Ярослав Стецько були

заарештовани та депортовані до Німеччини, де їх тримали до 1944 р. у

концентраційному таборі Заксенгаузен після відмови відізвати Акт.

У 1941—1943 рр. у Бабиному Ярі було розстріляно 621 члена ОУН і серед них

відому українську поетесу Олену Телігу разом з чоловіком. У Степана Бандери в

концентраційному таборі загинув брат.

Відтеперь відносини участників визвольного руху та Німеччини докорінно

зміюються, перетворюючись на взаємну збройну боротьбу, хоча наприкінці войни

німці зроблять поступлення щодо репресованих лідерів руху, керуючись своїми

цілями боротьби с СРСР.

Грудень 1942 — легіон Дружини Українських Націоналістів (ДУН), в який було

раніше з'єднано батальйони Роланд і Нахтіґаль, відмовився від служби німцям.

Вояків було звільнено, а старшин заарештовано (звільнено в кінці квітня 1943).

Майже все керівництво і старшини ДУН пізніше зайняли командні посади в УПА і в

Першій українській дивізії зброї СС "Галичина".

1942-1943 — створення ОУН (б) Української повстанської армії яка боролась проти

всіх ворожих Україні сил (Правобережна Україна). З 1943 по 1950 рр. її очолює

Роман Шухевич.

Серпень 1943 — III надзвичайний Збір ОУН ухвалює нову політичну платформу, яка

передбачає демократизацію та політичний плюралізм у майбутній незалежній

Україні.

1944-1953 — активна збройна боротьба УПА проти радянської влади. Підпілля ОУН

(б) діяло також на Кубані та Далекому Сході (Манчжурія, Зелений Клин), де за

даними перепису 1926 г. близько половини населення та більшість по відношенню

до інших національностей становили українці.

Квітень 1945 — видача англійськими військами Радянському Союзу 50000 - 70000

козаків Козачого Стану (козачі підрозділи у складі вермахту) у Лієнці, Австрія,

серед яких - багато участників українського кубанського руху, зокрема отаман

Андрій Шкуро (див. Видача козаків у Лієнці)

Масштаби руху

За різними даними, чисельність УПА як потужної військової организації складала

від 20 до 40 тис. чоловік. За весь час супротиву через її лави пройшло від 150

до 400 тис. чоловік.

Враховуючи діяльність інших организацій визвольного руху — ОУН (б), ОУН (м),

кубанські козаки, Поліська Січ, Українська Народно-Революційна Армія — загальна

чисельність активних участників сягала півмільйона чоловік.

Визвольним рухом була охоплена майже уся Правобережна Україна та прикордоння,

його осередки діяли на всій етнічній українській території.

63. Україна напередедні Другої світової війни

Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько

7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила

колонізаційну політику. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта

жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь, і особливо в Польщі та

Румунії, об'єктом дискримінаційної політики, західні українці були пройняті

майже нав'язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б

їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання

наштовхнулися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в

житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала

національна конфронтація.

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу почалася Друга світова війна. 17

вересня польський кордон перетнули війська Червоної армії. Офіційною радянською

пропагандою це було кваліфіковано як «визвольний похід» у Західну Україну. 22

вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів,

а 28 вересня СРСР і Німеччина уклали договір про дружбу. 11 лютого 1940 р. в

Москві була підписана економічна угода, згідно з якою на 15 травня 1941 р.

Німеччина отримала від СРСР 632 тис. тонн хліба, 232 тис. тонн бензину, 23,5

тис. тонн бавовни, 50 тис. тонн марганцю, 900 кг платини тощо

Однак у становищі нових територіальних надбань СРСР домінувало інше. Йшов

жорсткий процес насильницької радянізації. Були заборонені всі українські

партії, культурно-освітні організації, союзи, гуртки, греко-католицька церква,

заклади «Просвіти», понад 80 різноманітних видань. Радянське керівництво

смертельно лякала сама можливість впливу національно налаштованої Галичини

Західній Україні відпрацьовану в СРСР тоталітарно-комуністичну систему.

Репресії проти населення ставали дедалі більш жорстокими та масовими. З осені

1939 р. за політичними мотивами, як правило, без суду і слідства було

репресовано 10% населення Західної України. Довгождане возз'єднання українських

земель виявилося кривавим.

22 червня 1941 р. Німеччина порушила радянсько-німецький договір про ненапад,

її армія без об’яви війни напала на СРСР. Германський фашизм намагався

перетворити Східну Європу в “життєвий простір для арійської раси”, загубивши

проживаюче там населення. Програма такого «освоєння» європейської частини

Що стосується України, то вона займала особливе місце у загарбницьких планах

фашистів. Згідно з планом «Ост» Німеччина мала намір депортувати з України

десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель

передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини. Для досягнення

поставленої мети на київському напрямку була розгорнута група армії «Південь»

(командуючий – генерал-фельдмаршал Рундштедт). Її задачею було знищення

радянських військ на Правобережній Україні, вихід до Дніпра і розвиток наступу

на схід.

Перші місяці війни були найбільш важкими і трагічними для радянських військ.

Німецькі війська і їхні союзники швидко просувалися всередину України.

25 червня був узятий Луцьк, 27-го - Дубно, 28-го - Рівне, 30-го червня - Львів

і Тернопіль. До середини липня німці контролювали всю Галичину, Західну Волинь,

Буковину і Бессарабію. Вирішальної для подальшого ходу воєнних дій була битва

під Уманню (10- 12 серпня 1941), під час якої були розбиті частини Червоної

Армії, що утримують підступи до Центральної і Східної України. Радянські

війська не могли стримати натиск ворога. Німецькі війська легко проривали

радянську оборону і брали в оточення частини Червоної Армії. У середині вересня

1941р. супротивник взяв в оточення київське угруповання радянських військ

Південно-Західного фронту, загальною чисельністю 650 тис. чоловік. Після 72

днів оборони частини Червоної Армії залишили столицю України. 300-тисячне

У жовтні 1942 р. німці нотували у своїх повідомленнях, що ОУН (Б) продовжує

"проводити інтенсивну вербовку серед населення." Органи безпеки Райху змушені

були визнати, що рух Бандери все більше переходить до активної боротьби. За

травень 1942 р. цей рух серйозно займався створенням банд, зокрема в Західній

Україні.

Нарешті був виданий наказ про об'єднання малих груп. Упродовж вересня-жовтня

1942 р. в районі Сарн зібралося перше значне формування українських

бійців-націоналістів. Мова йшла про формування на чолі з відомим членом ОУН (Б)

"Остапом" - Сергієм Качинським. Інше формування вояків зібралося декількома

днями пізніше під командуванням іншого відомого члена ОУН (Б) сотника

"Довбешка-Коробки" - І. Берегійника. Подальші великі формування створювались

упродовж наступних тижнів у районах Колків, Кремінця, Пустолиті. Саме ці загони

повстанців-націоналістів прийняли для себе назву Українська Повстанська Армія

(УПА).

9 травня 1945 року закінчилась небувала по своїх масштабах, запекла битва проти

фашизму.

Важливим наслідком Другої Світової війни було завершення об’єднання українських

земель та формування сучасної території України. Значно розширилися її кордони,

зросла політична й економічна вага в СРСР, докорінно змінився склад населення

і, що найважливіше, вперше за багато століть усі українці опинилися в межах

однієї держави. До цих змін прагнули пристосуватися як українське суспільство,

так і радянський режим..

64. Окупаційний режим в Україні.(1941-1944). Рух опору. Українська повстанська

армія

Більшість населення Укр. поставилася до окупантів з ворожістю, але жителі

західних областей, які відчули на собі страхіття радянізації, вітали німців як

визволителів. Генеральний план Ост було розроблено у 1940, план передбачав

германізацію території Укр. і інших країн, йшлося про ліквідацію істотної

частини населення і онімечування тих, хто підходив за расовими стандартами.

Окупанти застосовували різні форми адміністративної організації загарбаних

територій. Після захоплення Києва нацисти здійснили операцію зі знищення євреїв

в урочищі Бабин Яр. В Укр. було організовано понад 230 таборів сметрі у яких

загинула велика кількість військовополонених. Коли ситуація на фронтах

погіршилася окупанти стали вивозити все, що можна було вивезти. На території

Укр. широко розвинувся партизанський рух. У червні 1942 зявилося централізоване

керівництво у вигляді Українського штабу партизанського руху(очолив Строкач),

завданням було створення організаційних структур, у яких міг би розвиватися

партизанський рух. Людей, які бажали стати партизанами завжди вистачало,

особливо після того як окупанти стали полювати на молодь, щоб виконати завдання

на поставку остарбайтерів. Розгортала боротьбу і орг. укр. націоналістів, яка

взяла курс на створення УПА(призначалася для боротьби з нацистами, польськими і

радянськими партизанами) поступово виникла партизанська армія з розвинутою

системою управління, розвідки, підготовки кадрів. Німці визнавали, що вони

майже не контролюють ситуацію в сільській місцевості, де населення підтримувало

УПА.

65. Підсумки та наслідки Другої світової війни для України

Битва за Л У. Розгром німецько-фашистських військ у Курській битві (липень 1943

р.) - створив передумови для настання Червоної Армії по усьому фронті, зокрема,

на Левобережной У. Перед Центральним, Воронезьким,

Степовим, Юго-Западным і Південним фронтами - була поставлена задача звільнення

Донбасу, Лівобережної У, форсування Днепра і створення плацдармів на

Правобережной У. У результаті успішного настання радянські війська у вересні

1943 р. звільнили Харківські, Сумські, Чернігівські,

Полтавську області і лівобережні райони Киевщины, Донбас, а 6 листопада 1943 р.

- Київ. У 1944 р. проведений ряд військових операцій (Житомирско-Бердичевская,

Корсунь-Шевченковская, Ровенско-Луцкая й ін.), що дозволили чотирьом Укр.

фронтам вигнати загарбників із території республіки. Після завершення

Карпатской 52. Окупаційний режим та Рух Опору в У.

У липні 1942 р. на всій території У був встановлений окупаційний режим.

Фашисти позбавляли населення цивільних прав, заявили, що їхня ціль - змусити

українців працювати на Німеччину (2,3 млн. вихідців з У були вивезені на

примусові роботи). Гітлерівці грабували матеріальні ресурси У.

Голод. Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення

Києва скоротилося на 60%). Окупанти ринулися потопити в крові партизанське

прямування, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних

провокацій послабити волю укр. народу до боротьби за звільнення.

Розвертається партизанська боротьба. Координував ех Укр. ий штаб партизанського

прямування - філія НКВД . З самого початку окупації починається Рух Опору в У.

Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та

партизанські загони; на З. У. – польські організації; сили ОУН . Розвиток подій

на Західної У мало свої особливості.

До початку війни ОУН співробітничала з гітлерівцями (у німецькій армії був

створений «Легіон укр. націоналістів», а в 1943 р. - добровольча дивізія СС

«Галичина»). Прагнення ОУН знайти рівновагу між власними інтересами і цілями

фашистів не дали результату. Наприкінці 1942 р. прихильники С.

Бандер приступають до Формування значних партизанських сил. Червень 1941 р.

спроба створити укр.ое державу, але ці дії суперечили інтересам окупаційного

режиму і були придушені. Наприкінці 1942 р. ОУН-Б починає формувати армію, до

якої були включені сили ОУН-М та всі розрізнені загони.

Таким чином, виникає УПА, на чолі якої став Р. Шухевич. До складу УПА входило

30–40 тис. чол.. УПА діяла на Поділлі та Поліссі. В 1943 г. конгресс ОУН

призвал к антинацистской и антисоветской борьбе. УПА уничтожала остатки Красной

Армии после гитлеровского вторжения. На

Черніговщині виникає загін на чолі з А. Федоровим. Багато загонів- комуністів

(100 тис. чол.). у 1942 р. виникає Центральний штаб партизанського руху в

Москві, а пізніше – в травні цього ж року – центральний штаб на У. в 1943 р.,

коли Червона Армія розпочала наступ, почалися партизанські рейди по території

У. (партизанські об’єднання

Наумова та Федорова здійснили великі рейди). Внаслідок ІІ Світової війни

З.У. землі потрапили до складу Рад. У. 8 травня 1945 р. Німеччина підписує

капітуляцію. У вересні 45 р. закінчується ІІ Світова війна.

операції 10 жовтня 1944 р. була цілком звільнена У..

Початок відновлення народного господарства. У першу чергу відновлялася важка і

військова индуст-я, що забезпечують потреби фронту: електростанції,

металлурги-ские комбінати, затоплені фашистами шахти, ж/д. Большинство

підприємств легкої і харчової промисловості, колгоспи і радгоспи залишалися

напівзруйнованими через недостачу сил і засобів. Незважаючи на пережиті

трудності, робітничий клас і селянство У потім і кров'ю відновлювали зруйноване

війною хоз-во Батьківщини. Бої в ЗУ. Прихід Червоної Армія в ЗУ поставив перед

УПА складне питання про доцільність продовження боротьби з переважаючими силами

супротивника. Після краху надій на відновлення спілки гітлерівської Німеччини з

західними державами ОУН/УПА переходить до військових дій, жорсткому терору

проти комуністів, веек тих, хто співробітничав із радянським ладом. Навесні