Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
14 Мікроклімат виробничих приміщень.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
05.08.2019
Размер:
130.05 Кб
Скачать

11. Шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембрану вуха).  Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність (Вт) тощо. Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц – інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц – ультразвуки.  Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 – 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здоров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати порушення ритму серця, створювати значне навантаження на нервову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже сильний шум (понад 140 – 180 дБ) може викликати розірвання барабанної перетинки. Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров’я, оточуючих умов. Постійна дія сильного шуму може не лише негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки – дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення втоми, зниження працездатності. Шум має акумулятивныий ефект, тобто акустичні подразнення, накопичуючись в організмі людини, все сильніше пригнічують нервову систему. Тому перед втратою слуху від впливу шумів виникає функціональний розлад центральної нервової системи. Особливо шкідливий вплив шуму позначається на нервово-психічній діяльності людини. Інфразвуки особливий вплив роблять на психічну сферу людини: уражають усі види інтелектуальної діяльності; погіршують настрій; іноді з’являється відчуття розгубленості, тривоги, переляку, страху, а при високій інтенсивності – почуття слабкості, як після сильного нервового потрясіння. Ультразвуки, що займають помітне місце в гамі виробничих шумів, також небезпечні. Механізми їх дії на живі організми вкрай різноманітні. Особливо сильно до їх негативного впливу схильні клітини нервової системи. До засобів індивідуального захисту від шуму належать:  – протишумні навушники, які закривають вушну раковину;  – протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід; – протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками; – протишумні костюми.  – застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;– установка обладнання на демпфіруючих прокладках;– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;– установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку – архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);– звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;– оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління

Вібрація – це коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла. Вібрація характеризується частотою (Гц), амплітудою зсуву, тобто розміром найбільшого відхилення точки, що коливається від положення рівноваги (м), коливальною швидкістю (м/с) та коливальним прискоренням (а/с2). Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти внутрішніх органів знаходяться в області 6 – 9 Гц.. Загальна вібрація, що має широкий спектр частоти, справляє несприятливий вплив на центральну нервову систему, вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Т ривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібраційну хворобу. Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використання різноманітного роду амортизаторів, вібропоглинання.

Часто вібрації супроводжуються почутим шумом. Вібрація впливає на центральну нервову систему, шлунково-кишковий тракт, вестибулярний аппарат, викликає запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів. Розрізняють загальну і локальну вібрації. Зниження впливу шуму і вібрації на організм людини досягається такими методами:. Зменшенням шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення; ізоляцією джерел шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції; звуко- і вібропоглинання; архітектурно-планувальними рішеннями, що передбачають ра­ціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів; акустичним опрацюванням помешкань; застосуванням засобів індивідуального захисту. До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).

12. Шкідливий виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника. Небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. Фізичні:

  • рухомі машини та механізми;

  • пересувні частини виробничого устаткування;

  • підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

  • підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;

  • підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;

  • підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;

  • небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;

  • відсутність чи нестача природного світла;

  • недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може призвести невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Часто травма є наслідком нещасного випадку.

Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або спричинена смерть. Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути

і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумов; лений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів. Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і

небезпечних виробничих факторів застосовують засоби колективного та

індивідуального захисту.

Засоби захисту працюючих за призначенням поділяються на дві категорії:

• засоби колективного захисту;

• засоби індивідуального захисту.(см. вопорос 13)

13 Засоби захисту працівників – це спеціальні засоби, що допомагають зменшити вплив на організм шкідливих виробничих факторів.

Колективні засоби захисту

Колективні засоби захисту діляться на: захисні, запобіжні, гальмівні пристрої, захисні пристрої, облаштування автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного керування, знаки безпеки. Блокувальні пристрої за принципом дії підрозділяють на механічні, електронні, електричні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні, оптичні, магнітні і комбіновані. Блокувальні пристрої перешкоджають проникненню людини в небезпечну зону або під час перебування його в цій зоні усувають небезпечний чинник.

Електричне блокування застосовують на електроустановках з напругою від 500 В і вище, а також на різних видах технологічного устаткування з електроприводом. Електромагнітне (радіочастотну) блокування застосовують для запобігання попаданню людини в небезпечну зону. Оптичне блокування знаходить застосування в ковальсько-пресових і механічних цехах машинобудівних заводів.

Гальмівні пристрої підрозділяють: по конструктивному виконанню - на колодки, дискові, конічні і клинові; за способом спрацьовуванні - на ручні, автоматичні і напівавтоматичні; за принципом дії - на механічні, електромагнітні; за принципом дії - на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні і комбіновані; за призначенням - на робочі, резервні, стоянки і екстреного гальмування.

Запобіжні пристрої використовують для автоматичного відключення машин і устаткування при відхиленні від нормального режиму роботи або при попаданні людини в небезпечну зону. Ці пристрої можуть бути блокуючими і обмежувальними. Блокуючі пристрої за принципом дії бувають: електромеханічні, фотоелектричні, електромагнітні, радіаційні, механічні. Обмежувальні пристрої є складовими частинами машин і механізмів, які руйнуються або виходять з ладу при перевантаженнях.

Прилади контролю - це прилади для виміру тисків, температури, статичних і динамічних навантажень, що характеризують роботу машин і устаткування. При об'єднанні облаштувань контролю з системами сигналізації значно підвищується їх ефективність. Системи сигналізації бувають: звуковими, світловими, колірними, знаковими, комбінованими.

Для захисту від поразки електричним струмом застосовуються різні технічні заходи. Це - мала напруга; електричне розділення мережі; контроль і профілактика ушкодження ізоляції; захист від випадкового дотику до токоведущим частин; захисне заземлення; захисне відключення; індивідуальні засоби захисту.

Індивідуальні засоби захисту

Індивідуальні засоби захисту - спеціальні прилади, предмети, взуття, одяг та лікарські препарати, призначені для особистого використання з метою попередження або зменшення дії на організм людини вражаючих чи шкідливих факторів виробництва і навколишнього середовища. Індивідуальні засоби захисту створюються з урахуванням видів вражаючих і шкідливих факторів (механічних, термічних, світлових, хімічних, біологічних, радіаційних тощо), характеру, механізму і їх можливої шкідливої дії.

ЗІЗ діляться на засоби захисту

  • органів дихання

  • шкіри

  • органів зору і слуху

До засобів захисту органів дихання відносяться протигази, респіратори, протипилові тканинні маски і ватно-марлеві пов'язки. Для захисту огранов дихання на ринку представлені різні види респіраторів, масок і полумасок дозволять підібрати для співробітників підприємства найбільш підходящі варіанти. Для забезпечення колективної безпеки застосовують станції очищення повітря.

Засоби захисту шкіри поділяються на ізолюючі і фільтруючі. Ізолюючі засоби виготовляються з повітронепроникних еластичних морозостійких матеріалів у вигляді комплекту (комбінезон або плащ-накидка, рукавички та панчохи або чоботи). Використовуються вони під час проведення робіт в умовах сильного зараження. Ефективність їх висока, але час перебування і роботи в них обмежене через порушення терморегуляції організму.

Для захисту шкіри застосовуються і найпростіші засоби - виробнича і звичайний одяг, взуття та головні убори. Для збереження цілісності рук використовуються рукавички. Вони можуть класифікуватися за матеріалом і за їх властивостями і характеристиками.

Для захисту очей на виробництві при електрозварювальних роботах і в ливарних цехах, а також при сильній інсоляції (наприклад, у високогірній і пустельній місцевості) служать захисні окуляри і маски. Окуляри поділяються на моделі відкритого та закритого типу.

Для захисту органів слуху від виробничих, транспортних і побутових шумів застосовують протишумові навушники, а для захисту від і ударів об тверді предмети - каски, шоломи.

14 Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні. Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці. Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги. Параметри мікроклімату: 1) температура повітря Т, 0С; 2) відносна вологість Y, %; 3) швидкість руху повітря V, м\с. Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату. Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я. Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів: 1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця. 1. Період року : а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10 0С); б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10 0С). Вид робочого місця: а) постійне; б) непостійне. Важливо стежити за змыстом шкідливих речовин у повітрі. Одним з ефективних засобів нормалізації повітря у приміщенні є вентиляція. Задачі вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматич-них умов. Вентиляція класифiкується: По засособу переміщення повітря розрізнюють системи природньої, штучної (механічної) та змішаної вентиляції. Для вентиляції використовують вентилятори, системи кондиціювання, провітреня приміщень. Але у кожного з цих видів вентиляції є своїнедоліки.

15 Професійними називаються хвороби, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників. До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Важливу роль у профілактиці професійних хвороб відіграє правильна організація відпочинку трудівників під час і після роботи, в тому числі й у вихідні дні. Нерідко виникненню професійного захворювання сприяє індивідуальна чутливість організму, тобто чутливість людини до дії тих чи інших факторів зовнішнього середовища. Поняття індивідуальної чутливості організму включає, з одного боку - алергічні його реакції, а з другого - загальнобіологічну відповідь на дію тих чи інших чинників. Перелік проф.захв затвердж Кабміном україни, у ньому міститься класифікація захворювань, притаманних певній галузі. Найбільш поширінними захв у сист освіти і офісн праці є -

Захворювання кістково-м'язової системи та сполучної тканини,

хронічний ларингіт, вузлики голосових складок

контактні виразки голосових складок, неврози.

16. Професійні хвороби і причини їх виникнення. Професійні хворобизахворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби. Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:

  • фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо

  • хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння

  • виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо

  • фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо

  • біологічних факторів — інфекційні та паразитарні захворювання).

Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.

Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.

17 При встановлені діагнозу професійного захворювання, зв'язку його з виконуваною роботою або професією, вирішенні питань працездатності, медичної і трудової реабілітації, а також при розгляді питань, пов'язаних з відшкодуванням власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, слід керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.00 № 1662 про затвердження переліку професійних захворювань. До професійних захворювань належать захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. До гострих професійних інтоксикацій належать хвороби, які виникли раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої зони, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів. Діагноз професійного захворювання або профінтоксикації мають право встановлювати вперше лише спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади - центри професійної патології (клініки і відділи науково-дослідних інститутів, кафедри академій післядипломної освіти, медичних університетів). Діагноз професійного захворювання мас ґрунтуватися на даних: - всебічного клінічного обстеження хворого; - матеріалів санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, представлених установами санітарно-епідеміологічної служби на запит органів охорони здоров'я; - даних професійного маршруту (виписка з трудової книжки працюючого, завіреної керівником промислового підприємства, КСП, роботодавця); - даних динамічних медичних оглядів від початку роботи на даному підприємстві або організації до часу появи перших ознак захворювання (виписка з амбулаторної історії хвороби, до якої заносяться результати періодичних медичних оглядів).

18. Охорона праці жінок та підлітків. Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, по-ліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і жит-тя. Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх ви-вільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. Обмеження використання праці жінок у нічний час, виведення з нічних змін жінок, передусім тих, які мають дітей; встановлення скороченого робочого дня і неповного робочого часу незалежно від наявності дітей та їх віку. Диференціація правового регулювання охорони праці жінок зу-мовлюється фізіологічними особливостями жіночого організму, у тому числі у зв'язку з материнством.

Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з ви-конанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому об-слуговуванню. Заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. до роботи у нічний час можуть залучатися також жінки-медичні пра-цівники, робітниці підприємств харчової промисловості. Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до: - нічних робіт; - надурочних робіт; - робіт у вихідні дні; - направляти їх у відрядження. Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материн-ством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають мало-літніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок. Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компен-сації у сфері робочого часу і часу відпочинку. Забороняється залучати вагітних жінок, як і будь-яких інших працюючих жінок, до роботи у шкідливих і важких умовах праці. Жінкам у зв'язку з материнством надано право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу. Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для них роботу на умовах скороченого робочого часу, встановлювати інші пільги та гарантії. Для жінок, що мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, що вклю-чаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Жінкам надаються соціальні оплачувані відпустки у зв'язку з материнством

Трудове законодавство України встановлює спеціальні гарантії охорони праці неповнолітніх. Не допускається прийняття на роботу осіб, молодше 16 років. Але за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Допускаються також до роботи учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які досягли 14 років за згодою одного з батьків або особи,. Правове регулювання охорони праці виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, здійснюється у вільний від навчання час. Не дозволяється залучення неповнолітніх до таких робіт - підземні роботи, важкі роботи та роботи із шкідливими та небез-печними умовами праці, нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. підійман-ня і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. До роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням та пере-міщенням важких речей.

Для звільнення працівників, молодше 18 років, з ініціативи ро-ботодавця необхідно, крім додержання загального порядку звіль-нення, одержати дозвіл районного (міського) відділу в справах не-повнолітніх. Законодавством передбачено розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником у разі, коли продовження чиннос-ті договору загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси на вимогу батьків

19. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують: - власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності; - органи і заклади Міністерства охорони здоров'я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спільні підприємства, об'єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об'єкти. Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики. Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психо-фізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року. Періодичні медичні огляди: - проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці,відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов'язкові медичні огляди - забезпечують динамічний нагляд за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань; - можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство. Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів осіб віком до 21 року та висновки про стан здоров'я заносяться в "Картку особи, яка підлягає медичному огляду" що є вкладишем до "Медичної картки амбулаторного хворого". При переході на інше підприємство Картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства. Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформляються заключним актом , який складається у чотирьох примірниках . На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутах (університетах) за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток. Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.

20 Заходи щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань

З метою зменшення матеріальних збитків і моральної шкоди від виробничого травматизму на підприємствах різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Заходи по боротьбі з виробничим травматизмом розробляються на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками. Такі заходи, залежно від конкретних умов виробничої діяльності можуть включати як технічні, санітарно-гігієнічні так і організаційні методи та засоби запобігання реалізації небезпечних ситуацій у небажані події.

До технічних заходів по забезпеченню безпечних умов праці належить – рівень механізації та автоматизації виробничих процесів, засоби огородження, сигналізації, дистанційне управління, зміна технологічних процесів на більш безпечні, вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих та ін.

До санітарно-гігієнічних заходів залежно від умов діяльності належить – облаштування вентиляційних систем, модернізація штучного і природного освітлення, централізоване питне водопостачання, забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого середовища, заходи по боротьбі з шумом та вібрацією, обладнання зон відпочинку та ін.

До організаційних заходів належить – дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних працівників, відомчий та громадський контроль за виконанням робіт, відповідне навчання та інструктаж працюючих та ін.

У кожному підприємстві щорічно розробляються заходи щодо профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань які включаються в колективні договори, забезпечуються технічною документацією, джерелами фінансування та матеріальними ресурсами.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]