50,57«Генетична соціологія» м.Грушевського, її завдання та методологія.

Визначне місце в українській соціологічній думці посідає постать Михайла Грушевського (1886 1934). Як соціолог Грушевський сформувався у руслі класичної позитивістської традиції: французької соціологічної школи Е.Дюркгейма, антропологічних ідей Л.Леві-Брюля і психологічних підходів В.Вундта. Соціологічні погляди Грушевського найбільш докладно сформульовані у його теоретичному курсі "генетичної соціології", яку він викладав в Українському соціологічному інституті. Цей курс, доопрацьований і доповнений, був надрукований під назвою "Початки громадянства (генетична соціологія)". Що таке суспільство та завдяки чому воно можливе – основна проблема "генетичної соціології" М.Грушевського була співзвучна загальному теоретичному пошуку того часу. Відправним моментом цього пошуку було теоретичне осмислення фундаментального соціокультурного зрушення – "одного з великих переломів у провідних мотивах людства". За задумом українського теоретика "Початки громадянства (генетична соціологія)" мала на меті:

по-перше, ознайомити широкі верстви української громадськості з новітніми течіями в соціології на фактичному матеріалі та на основі наукових узагальнень. Зробити це він мав дохідливо, популярно;

по-друге, визначити і прокоментувати основні методологічні проблеми дослідження форм суспільності.Запропонувати універсальні підходи, які були б прийнятними для української реальності; відродити інтерес вітчизняної науки до соціологічних досліджень, приступити

до розробки "генетичної соціології" в українознавстві;

по-третє, обґрунтувати свою оригінальну концепцію становлення соціальності, виявити механізми і закони трансформації людського суспільства, відповісти на заклик часу, що проповідував "реакцію проти індивідуалізму і класовості", аби повернути, натомість почуття шани до колективізму і солідарності, поєднати, таким чином у світоглядно-методологічному плані соціалізм і позитивізм. Центральною або, як пише Грушевський, "провідною"ідеєю "генетичної соціології", що дає право говорити про неї як про цілком оригінальну та сучасну за звучанням соціологічну концепцію розвитку соціальності, є теоретичне обґрунтування законів трансформації людського суспільства і суспільності. Це було гідною відповіддю вченого на виклик часу, сутність якого полягала в реакції проти індивідуалізму і класовості новійшого цивілізованого ладу та повороту до колективізму і солідарності. Як зауважує О.Бочковський, Грушевський був новітнім істориком, а тому його оригінальна творчість "пересякнена" соціологізмом. Він рівночасно дає високу оцінку Початкам громадянства... як зовсім самостійному соціологічному дослідженню. "Це перша українська соціологія взагалі... під цим оглядом ця праця має каменярське значення"

Проаналізувавши соціальні факти того часу та дослідження соціальної еволюції в минулому, вчений робить висновок про вирішальну роль у споконвічних змінах людського життя невпинної конкуренції індивідуалістських та колективістських тенденцій і періодичного чергування переваги то одних, то інших. Саме ця постійна боротьба двох тенденцій є основою того ритму соціальної еволюції, що його досліджують усі соціальні науки і соціологія зокрема. Цей головний принцип концепції вченого диктує відповідну логіку побудови матеріалу, його структуру та завдання дослідження – висвітлити процес переходу людського життя до організованого колективу – родоплемінного,розклад цього колективу під тиском індивідуалістичних тенденцій, які призводять до класового устрою, на якому зросло соціальне життя "цивілізованої доби" і відбувався перехід до цієї стадії суспільного життя.

В концепції "генетичної соціології" Грушевський намагався послідовно застосувати свій методологічний принцип органічного синтезу основних факторів розвитку людського суспільства – біологічного, психологічного та соціального. З огляду верховенства цього підходу він структурує величезний етнологічний та історико-культурний матеріал, виділяючи такі три основні стадії розвитку суспільності: 1) початок суспільної організації; 2) племінно-родова організація та процеси її розкладу, що знаменують собою перехід до 3) класово-державного устрою