
- •1.Соціологія як наука
- •2.Предмет соціології. Об’єкт соціології
- •3.Структура соціологічного знання
- •4.Функції соціології
- •8.Проблема права в соціології Дюркгейма
- •11.Проблема кризи цінностей в соціології Вебера
- •12. Легальний тип панування за Вебером
- •13. Традиційний тип панування за Вебером.
- •14. Харизматичний тип панування за Вебером.
- •18. Традиційне суспільство, його особливості.
- •19. Інформаційне суспільство, його особливості.
- •22.Поняття соціальної структури суспільства
- •24. Горизонтальна структура суспільства
- •26. Класова структура суспільства в теорії к.Маркса
- •27. Функціональний підхід до нерівності в суспільстві
- •28. Вертикальна та горизонтальна мобільність
- •29. Теорія еліт в.Парето
- •30. Теорія еліт Моска та Міллса
- •31. Поняття соціальний інститут.
- •32. Типи соц. Інститутів, функції
- •49,55 Соціальна еволюція м.Драгоманова
- •50,57«Генетична соціологія» м.Грушевського, її завдання та методологія.
- •51 Проблема права у соціології б.Кістяківського
- •52 Гетьман, еліта та хліборобський клас у соціології в.Липинського
- •54 Ідея федералізму в соціології м.Драгоманова
- •58 Розвиток поглядів на початок суспільного життя м.Грушевського
- •60 Нація та держава в соціології в.Липинського
- •61 Територіальна свідомість як державна ідеологія у соціології в.Липинського
- •62 Предмет соціології політики. Влада як основа і мета політики. Суб'єкти політичної влади.
- •63 Особливості політичного життя українського суспільства на сучасному етапі
- •64. Соціологічний аналіз електоральної поведінки та його значення в діяльності політичних партій.
- •65 Специфіка і статус економічної соціології як галузі наукового пізнання
- •66 Теоретичні передумови виникнення та основні етапи розвитку економічної соціології
- •67 Соціальні аспекти сучасних економічних процесів в Україні
- •68 Методи збору соціологічної інформації.
- •70 Вибірка у соціологічному дослідженні
- •71 Статус, предмет і об’єкт соціології освіти
- •72 Система освіти як соціальний інститут
- •73 Предмет та об”єкт соціології релігії. Соціологія релігії і теологія
- •74 Релігія у суспільстві, що змінюється (секуляризація, громадянська релігія, постконфесійне суспільство, релігійне відродження)
- •78 Основні напрямки дослідження особистості в соціології
- •79Етапи і фактори соціалізації.
- •82Теорія особистості з.Фрейда.
- •83Гуманістична теорія особистості к. Роджерса
- •85 Соціальна адаптація та інтеріоризація, ресоціалізація та де соціалізація
- •86 Авторитарна особистість за е.Фромом
82Теорія особистості з.Фрейда.
Засновником став австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд (1856-1939). Фрейд був лікарем, і спочатку психоаналіз виник як метод лікування неврозів. З. Фрейд звернув увагу, що невротичні хвороби дорослих часто викликані психічними травмами, отриманими в дитячому віці. Для лікування таких захворювань 3ігмунд Фрейд розробив спеціальний метод, що отримав назву психоаналізу. Психоаналіз: Термін «психоаналіз» має три значення: • Теорія особистості і психопатології • Метод терапії особистісних розладів • Метод вивчення неусвідомлених думок і почуттів індивідуума Структура особистості. На початку 20-х років Фрейд ввів в анатомію особистості три основних структури: ід (воно), его і суперего. Це було названо структурною моделлю особистості, хоча сам Фрейд був схильний вважати їх якимись процесами, ніж структурами. ІД «Поділ психіки на свідоме і несвідоме є основною передумовою психоаналізу, і тільки воно дає йому можливість зрозуміти і прилучити науці часто спостерігаються і дуже важливі патологічні процеси в душевне життя» (З. Фрейд «Я і Воно»). Фрейд зраджував величезне значення цьому розподілу: «тут починається психоаналітична теорія». Слово «ІД» походить від лат. «ВОНО», в теорії Фрейда означає примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості, такі як сон, їжа, дефекація, копуляція і наповнює нашу поведінку енергією. Ід має своє центральне значення для індивідуума протягом усього життя, воно не має будь-яких обмежень, хаотично. Будучи вихідною структурою психіки, ід виражає первинний принцип усього людського життя - негайну розрядку психічної енергії, виробленої первинними біологічними спонуками, стримування яких призводить до напруги в особистісному функціонуванні. Ця розрядка і отримала назву принцип задоволення. Підкоряючись цьому принципу і не відаючи страху чи тривоги, ід, в чистому його прояві, може становити небезпеку для індивідуума і суспільства. Також воно відіграє роль посередника між соматичними і психічними процесами. Фрейд також описав два процеси, за допомогою яких ід рятує особистість від напруги: рефлекторні дії і первинні процеси. Прикладом рефлекторних дій є кашель на подразнення дихальних шляхів. Але не завжди ці дії призводять до зняття напруги. Тоді вступають в дію первинні процеси - нелогічна, ірраціональна форма людських уявлень. Вона характеризується нездатністю придушувати імпульси і розрізняти реальне і нереальне. Прояв поведінки як первинного процесу може привести до загибелі індивідуума, якщо не з'являться зовнішні джерела задоволення потреб. ЕГО (лат. «ego» - «я») Компонент психічного апарату, відповідальний за прийняття рішень. Его, є відділенням від ід, черпає від нього частину енергії, для перетворення та реалізацію потреб у соціально прийнятному контексті, таким чином забезпечуючи безпеку і самозбереження організму. Воно використовує когнітивні та перцепційне стратегії у своєму прагненні задовольняти бажання і потреби ід. Его у своїх прояви керується принципом реальності, ціль якого - збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення до перебування можливості його розрядки і / або відповідних умов зовнішнього середовища. Его було названо Фрейдом вторинним процесом, «виконавчим органом» особистості, областю протікання інтелектуальних процесів вирішення проблем. Звільнення деякої кількості енергії его для рішення проблем на більш високому рівні психіки, є однією з основних цілей психоаналітичної терапії. СУПЕРЕГО. «Ми хочемо зробити предметом цього дослідження Я, наше найособливе Я. Але чи можливо це? Адже Я є самим справжнім суб'єктом, як же воно може стати об'єктом? І все-таки, безсумнівно, це можливо. Я може взяти себе в якості об'єкта, поводитися з собою, як з іншими об'єктами, спостерігати себе, критикувати і бог знає, що ще з самим собою робити. При цьому одна частина Я протиставляє себе решті Я. Отже, Я розчленімо, воно розчленовується в деяких своїх функціях, принаймні, на час.