8.Проблема права в соціології Дюркгейма

В праці “Суспільний поділ праці” (1893) Е.Дюркгейм розглядає відповідність між формами соціальності та типами права. Перш за все, Е.Дюркгейм вирізняє права, що відноситься до “механічної солідарності”. Перший тип представляє “каральне право”, другий – сімейне, процесуальне, договірне, конституційне право. Фактично так виявляються два різних типи юридичної регуляції, що базуються на різних формах соціальності (солідарності) і мають якісно відмінні типи санкцій. Право, що відповідає “механічній солідарності” має репресивний характер санкцій (тобто вони пов’язані з позбавленням волі, власності, є обтяжливими для особи и пр.), а право “органічної солідарності” має реститутивні санкції (тобто вони забезпечують відновлення прав, майна, повернення відносин до їх “нормального виду”).

Розвиток суспільства відбувається як перехід від механічної солідарності до органічної, що супроводжується співіснуваннями репресивного та реститутивного права. Їх боротьба обумовлює суттєві риси конкретно-історичного розвитку правових систем. Зокрема, Дюркгейм досліджує трансформацію функцій держави, яка з ростом органічної солідарності “все менше править” і “все більше адмініструє”, реститутивне право витісняє право каральне. Цей процес має важливий соціальний вимір: члени суспільства перестають бути “об’єктом втручання” держави, перетворюючись на рівних партнерів, наділених широкими правами відносно контролю держави в здійсненні її обов’язків щодо громадян.

11.Проблема кризи цінностей в соціології Вебера

М. Вебер як і ряд інших західних філософів кінця ХІХ – початку ХХ ст. вважав, що визначальним у житті людини і суспільства є ціннісні настанови. Він першим ввів у філософію поняття "цінність". Він вважав, що головним, визначальним у суспільстві має бути не загальне для всіх явище, тобто закон, а щось значиме, цінне. Закони вивчає природодослідник, а дослідника культури цікавить насамперед саме значуще. При цьому критерієм значимого виступають цінності, які в свою чергу є не що інше, як усвідомлені інтереси. Саме інтереси людини спричиняють цінність кожного предмета. В сфері інтересів можна оцінити предмет з точки зору добра або зла, істини або брехні, краси або потворності та ін.

Криза цінностей – це криза, яка змушує людей переглянути пріоритети, якими вони керуються в житті. ( За Вебером, принцип наукової раціоналізації призводить сучасний світ до втрати духовності).

12. Легальний тип панування за Вебером

В основі – «закон». В державах із таким типом панування підкоряються не особам, а законам. Штаб управління складається з урядовців, які діють за раціональними правилами. Правові основи – принцип, що є в основі легальної держави. Цей принцип виявився, згідно з Вебером, однією з передумов розвитку сучасного капіталізму як системи формальної раціональності. Найчистішим видом легального панування є бюрократія, яка функціонує за допомогою знання, і в цьому полягає її раціональний характер.

13. Традиційний тип панування за Вебером.

На традиції, автоматичному, «бездумному» підпорядкуванні, звичці.

Засновано на вірі не тільки в законність, але навіть у святенність спрадавна існуючих порядків і властей.

Чистим типом такого панування є патріархальна держава. Тип традиційного панування за структурою схожий із сім’єю. Саме ця обставина робить особливо міцним цуй тип легітимності.

Штаб правління тут складається з родичів, особистих друзів і васалів, а підставою призначення на посаду є саме особиста вірність.