64. Соціологічний аналіз електоральної поведінки та його значення в діяльності політичних партій.

Соціологія електоральної поведінки — це галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті суспільства, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Дослідження електоральної поведінки можливі тільки у таких суспільствах, у яких державна влада організована таким чином, що виборці реально впливають на прийняття політичних рішень. Зрозуміло, що йдеться тільки про демократичні суспільства, оскільки у самодержавних, авторитарних чи тоталітарних країнах виборці позбавлені такої можливості.

Аналізуючи електоральну поведінку найчастіше  до уваги беруть довготермінові і короткотермінові фактори. В цілому еволюція політичних орієнтацій як в країнах розвинутої демократії, так і на пострадянському просторі в останні десятиліття характеризується зниженням впливу довготермінових  факторів формування політичних уподобань і посиленням впливу короткотермінових факторів, таких як вплив іміджу кандидата і позиція виборців щодо окремих проблем. Разом з тим соціально-групові фактори і особливо фактор політичної ідентифікації все ж таки продовжують грати суттєву роль при формуванні політичних орієнтацій на виборах.

Серед базових довготермінових факторів можна виділити соціокультурні (соцієнтальні), інституціональні, ідеологічні чинники впливу на електоральну поведінку.

В посткомуністичних суспільствах практично не прослідковується найбільш популярний в західних електоральних дослідженнях розкол між власниками і робітниками. Натомість існує розкол, що відійшов на другий план як фактор електоральної поведінки в більшості західних країн, - різниця між виборчими уподобаннями сільського і міського населення. Проте в Україні, на нашу думку, не достатньо умов для формування повноцінного соціополітичного поділу на основі різниці між виборчими уподобаннями сільського і міського населення. Але можна говорити, що в Україні досить дієвими є як соціокультурні (соцієнтальні) так і інституціональні та ідеологічні фактори.

 Важливим є ідеологічний фактор електоральної поведінки. Поняття ідеологічної орієнтації в західних суспільствах найчастіше ідентифікують з ліво-правим контініумом. Застосування категорії ліво-правого контініуму до пояснення електоральної поведінки в посткомуністичних суспільствах є досить проблематичним. Тут важливу роль відіграє ставлення виборців до режиму. Система координат для пояснення  електоральної поведінки повинна бути багатомірною і має обов’язково враховувати політико-ідеологічний і неідеологічний (владний) чинники. Владний чинник орієнтований на розташування даних, як правило, в бінарних контініумах "режим-опозиція" або "підтримка-протест", які обумовлені відношенням до владних систем.

  Під електоральною поведінкою ми розуміємо політичні пріоритети виборців, що висловлюються ними в ході голосувань на виборах та референдумах. Оскільки початковим етапом формування електоральної поведінки є пошук та накопичення інформації, а вже потім виборець приймає певне рішення щодо вибору того чи іншого політичного лідера чи партії.

Ключовим аспектом електоральної поведінки є мотивація. Макс Вебер у своїй роботі “Основні соціологічні поняття” зазначав: “Мотивом називається якась смислова єдність, яка представляється дійовій особі або спостерігачеві достатньою причиною для певної дії” [2]. «Політична поведінка», «електоральна поведінка» передають моральну сторону політичноїдіяльності суб’єкта. Дійсно, одиницею політичної поведінки є вчинок - не будь - яка політична дія, а така, «в якій провідного значення набуває свідоме ставленнялюдини до інших людей, до спільного, до норм суспільної моралі»