4. Проблеми розвитку міжнародної логістики

Проблеми, що виникають у міжнародній торгівлі, можна умовно поділити на три типи бар'єрів:

1) фізичні (контроль на кордонах і митні формальності);

2) технічні (різні стандарти по охороні здоров'я або питанням безпеки);

3) фіскальні (різні ставки податку на додану вартість або акцизи).

Причини існування перерахованих проблем криються у специфіці кожної країни в таких сферах:

Політичні й правові системи. Тип правління й закони визначають загальні умови ведення бізнесу, які можуть істотно відрізнятися в різних країнах. Прийоми, дозволені в одній країні, у сусідній можуть бути заборонені. Приклад такого роду можна привести з минулого, коли Німеччина була розділена на дві країни, і перехід із Західної Німеччини в Східну означав перехід від економіки вільного ринку із системами, прив'язаними до Західної Європи (з приватнимом транспорт), до економіки централізованого планування із системами, прив'язаними до східної моделі (з націоналізованим транспортом).

Економічні умови. Політичні системи безпосередньо впливають на економіку, і існує велика різниця в рівні благополуччя країн, доходах населення, звичках людей витрачати гроші. Іноді зміни в цій області можуть бути дуже швидкими, що спостерігається, скажемо, на кордонах між США й Мексикою.

Конкуренція. Вона варіюється від дуже гострої, обумовленої в деяких країнах запитами ринку, до повної її відсутності в інших країнах через державну монополію. Скажемо, у Голландії логістика особливо добре розроблена, і компанії конкурують за самими різними параметрами.

Рівень технології. Електронна комерція, ефективне реагування на запити споживачів, визначення місця знаходження вантажів за допомогою супутників або навігаційних систем, установлених у кабінах, відстеження маршрутів у режимі реального часу, використання комплексних комунікаційних систем і ряду інших сучасних розробок вимагають від логістичних компаній використання найсучасніших технологій. Хоча подібна технологія вже працює, це не означає, що нею користуються всі структури бізнесу. Більша частина світу не має доступу до них і навіть не має в них потреби або не може їх собі дозволити. У багатьох регіонах світу дотепер переміщення вантажів у значній мірі залежить від фізичної праці й возів з волами, і тут вантажівка – саме останнє слово техніки.

Соціальні системи й культура. Звичайно, легше торгувати з тим, у кого така ж культура, звички, очікування й т.д. Навіть мовні розходження створюють проблеми, тому компанії, що працює в Бельгії, легше відкрити нові підрозділи у Франції, чим, скажемо, у Судані.

Фінанси. Існує безліч фінансових факторів, що потребують обліку. Деякі країни не дозволяють вивозити свою валюту із країни, вартість інших валют міняється в широких межах або дуже швидко знижується, деякі банківські системи неефективні, в окремих випадках ускладнений обмін валют і т.д.

Географія. Звичайно, транспортним засобам набагато легше переміщатися по прямій і рівній місцевості. Скажемо, перетинання американських прерій – це легке завдання, однак на земній кулі таких місць дуже небагато. До фізичних бар'єрів, що ускладнюють перевезення, відносяться моря, гірські масиви, пустелі, джунглі, ріки, міста, національні парки й т.д.

Саме питання практичного характеру часто вимагають більших витрат часу й викликають роздратування при переміщенні матеріалів через міжнародні кордони. Ми часто чуємо про доставки, що затримуються на кілька днів, тільки через те, що водій не говорить на тій мові, на якому говорять митники.

Митні бар'єри. Звичайно мита виплачуються кожного разу, коли продукція надходить у країну. На практиці говорити про єдине мито не доводиться, оскільки часом дуже важко врахувати всі податки й мита, щоб визначити суму, яку треба виплачувати. Скажемо, за продукцію, що надходить у Європейський союз, необхідно заплатити мито, акциз, податок на додану вартість, податок на імпорт, компенсаційне мито, антидемпінгове мито, збір по програмі Єдиної сільськогосподарської політики. Ці тарифи не обов'язково однакові, тому що в деяких випадках можуть бути пільгові ставки. Скажемо, податок на телевізійну трубку, що надходить на територію Європейського союзу з Малайзії, береться в розмірі 14%, з Таїланду – 9,8%, з Південної Африки – 7,3%, а з Польщі – 0%.

Це не єдині витрати, виплачувані при перетинанні кордону, оскільки компанії повинні оплачувати й інші "послуги", скажемо, складання необхідних документів, надання обов'язкової інформації і т.д.