
- •Основи управлінської діяльності конспект самостійних робіт студентів
- •Поняття управлінського циклу
- •2. Ознаки діяльності менеджера
- •3. Професійні та психологічні вимоги до менеджерів
- •М. Таун
- •Ф. Тейлор
- •А. Файоль
- •6. Підпорядкованість особистих інтересів спільним.
- •2. Неокласична та кількісна теорія менеджменту е. Мейо
- •Здоровий спосіб життя керівника
- •Розбіжності між фізичною і розумовою працею
- •Основні фактори здорового способу життя
- •2. Психофізіологія розумової праці
- •Фізіологія і специфіка розумової праці
- •Причини й ознаки стомлення
- •3. Працездатність менеджера
- •Біологічні ритми людини
- •Режим праці і відпочинку менеджера
- •Рекомендації з ефективної організації розумової праці менеджера
- •Фізична підготовленість і вік менеджера
- •Самоконтроль здоров'я
- •Оцінка працездатності за відстанню, подоланою за 12хвилин (тест Купера)
- •3. Вироблення інноваційних рішень. Метод оптимізації критеріїв
- •2. Вироблення рішень у багатоальтернативних ситуаціях
- •3. Вироблення інноваційних рішень. Метод оптимізації критеріїв
- •Тема 7. Планування в організації
- •2. Перелік заходів щодо реалізації стратегічного плану.
- •3. Складання бізнес - плану організації.
- •Тема 8. Організація як функція управління
- •1. Централізовані і децентралізовані організації
- •2. Критерії структур управління
- •1. Централізовані і децентралізовані організації
- •Переваги і недоліки централізованих організацій
- •Переваги і недоліки централізації
- •Особливості децентралізованих організацій
- •Переваги і недоліки децентралізації
- •2. Критерії структур управління
- •Тема 9. Основи теорії мотивації
- •1. Процесуальні теорії мотивації
- •1. Процесуальні теорії мотивації
- •Теорія очікувань
- •Теорія справедливості
- •Модель Портера-Лоулера
- •Практичні аспекти теорії мотивації
- •Тема 11. Керівництво: влада та управлінський вплив
- •1. Стилі управління.
- •2. Делегування повноважень.
- •1. Стилі управління
- •Автократичний (авторитарний) стиль управління
- •Ліберальний стиль управління
- •Демократичний стиль управління
- •2. Делегування повноважень
- •Елементи делегування повноважень
- •Компетентність і авторитет працівника
- •Тема 12. Психологія управлінської діяльності
- •1. Групова динаміка.
- •2. Ділове спілкування.
- •3. Вимоги до ділової мови.
- •1. Групова динаміка.
- •Потреби особистості в групі
- •Групові норми і цінності
- •Феномен конформізму в групі
- •Згуртованість і спрацьованість у групі
- •2. Ділове спілкування
- •Підготовчий етап ділового спілкування
- •Облік особистості співрозмовника
- •Виконавський етап ділового спілкування
- •3. Вимоги до ділової мови
- •Невербальне спілкування
- •Техніка слухання
- •Основні фази ділового спілкування і їх особливості
- •Підсумковий етап ділового спілкування
Тема 11. Керівництво: влада та управлінський вплив
1. Стилі управління.
2. Делегування повноважень.
1. Стилі управління
Як показує вітчизняний і закордонний досвід, результати роботи залежать перш за все від методів керівника групою. В кожній групі виявляється особистість керівника і стиль його роботи, тобто найбільш характерні застосовувані ним (правильні чи неправильні) методи роботи.
Стиль управління — це сукупність найбільш характерних і стійких методів розв'язання типових задач і проблем.
Саме в індивідуальному стилі виявляється своєрідний управлінський почерк окремого менеджера, що визначає і стиль роботи групи.
Отже, можна говорити про стиль роботи менеджера чи стиль роботи всієї групи (що переважно). Це відбувається внаслідок того, що стиль корування стає визначальною характеристикою самої групи, за цією ознакою можна класифікувати групи виконавців.
Розрізнюють автократичний (авторитарний), демократичний і ліберальний стилі керування.
Стиль конкретного керівника не завжди можна точно віднести до одного із зазначених видів. Скоріше сукупність звичних для менеджера методів взаємодії з підлеглими розташована у визначеній позиції континуума стилів.
Такий континуум (від латинського continuum — безупинне, суцільне) запропонований Лейкертом. Полярними точками на прямій є стилі лідерства, зосереджені на роботі і на людині. Ці ж полюси співвідносні відповідно з автократичним і ліберальним стилями управління.
Автократичний (авторитарний) стиль управління
Типовим для автократичного стилю керування є використання голого адміністрування постійно, навіть тоді, коли це шкодить справі. Керівник безпосередньо втручається в більшість питань, самостійно їх вирішує, дає розпорядження і отримує, необхідну інформацію. Від підлеглих працівників вимагається виконання завдань відповідно до вказівок керівників. їх особистість і погляди значною мірою залишаються без уваги, а іноді і придушуються.
Автократичний менеджер не допускає активної участі підлеглих у прийнятті рішень. З поглядами підлеглих менеджер рахується лише тоді, коли підлеглим вдається його переконати. Така поведінка придушує позитивні стимули в роботі, не відповідає прагненням людей. Група в підпорядкуванні такого менеджера внутрішньо хитлива. Усі підлеглі (чи деяка частина співробітників) потай бувають по згодні чи байдужні до рішень менеджера, оскільки останні були прийняті без їх участі. Роль підлеглих зводиться тільки до виконання розпоряджень.
Якість роботи такого підрозділу знаходиться в повній залежності від здібностей менеджера, оскільки здатності підлеглих не можуть бути використані повною мірою. Тут існує можливість виникнення конфліктів між деякими працівниками через кар'єристські прагнення, здійснення яких, головним чином, залежить від менеджера. У настроях і поведінці людей може з'являтися агресивність, скритність, пригніченість, підсилюється прагнення одержати задоволення в чому-небудь, що не має відношення до роботи.
Сам же менеджер-автократ, як правило, лаконічний у спілкуванні з підлеглими. Завжди в його словах переважають начальницькі нотки. Він не терпить заперечень, зауважень, вираження власної думки підлеглими. Навіть зовні найчастіше автократичні менеджери хмурі, постійно заклопотані люди, на їх обличчях написані зайнятість і величезна заклопотаність справами. Кожному автократу деякою мірою властивий захват владою, одержання задоволення від творчості, а від одного права віддавати накази.
Іноді автократичний тип керування здобуває форму твердої диктатури При цьому менеджер виявляє себе як самородний правитель з необмеженою владою. На його думку, саме він вправі вирішувати, що добре і що погано. Він вважає правильними тільки такі стосунки між начальником і підлеглими, коли останні беззастережно приймають до виконання його вказівки.
Він весь націлений на виконання вказівок від керівників, рівень яких є вищим. Інтереси підлеглих його не хвилюють зовсім або він приділяє їм увагу в останню чергу.
Відзначимо, що класифікація стилів керування дуже суперечлива і до кінця не розроблена. В деяких американських джерелах натомість термінологічного сполучення «автократичний тип керування», особливо стосовно твердої диктатури, використовується сполучення «керування, орієнтоване на виконання задачі».
Не слід, однак, вважати, що тверда диктатура зовсім непридатна і вданий час, хоча це одна з крайностей. В екстремальних умовах автократ, володіючи достатньою владою, повинний без коливань вдаватися до неї, щоб досягти намічених цілей.
Менеджер неминуче стає автократом у двох випадках:
1) коли він за своїми особистими якостями і рівнем кваліфікації стоїть від нижче людей, якими повинен керувати;
2) якщо його підлеглі мають занадто низьку загальну і професійну культуру і в групі відсутні професіоналізм і цілеспрямованість.